Рішення

від 23.01.2008 по справі 14329-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

14329-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

23.01.2008Справа №2-22/14329-2007

За позовом ТОВ Міжнародний центр відпочинку «Юність» , м. Алушта

До відповідача  Алуштинської міської ради, м.Алушта  

Третя особа  Підприємство «Фірма «Сокол», м.Алушта  

Про визнання недійсним рішення та спонукання до виконання певних дії  .

                                                                                             Суддя  С.В.Яковлєв

представники:

Від позивача – Столярова О.М. – ю/к, дов. від 12.01.2008 р.

Від відповідача –  Сільванович Ю.С. – пред-к, дов. від 16.10.2007 р.

Від третьої особи – не з'явився.

Сутність спору : Позивач – ТОВ Міжнародний центр відпочинку «Юність»  - звернувся  до  Господарського суду АРК з позовною заявою, в якої просив визнати недійсним  рішення 14 сесії 5 скликання Алуштинської міської ради (далі відповідач) № 14/168 «Про розгляд клопотання ТОВ МЦВ «Юність» від 23.05.2007р.,  спонукати відповідача  розірвати  договір  оренди земельної ділянки, укладений  між Підприємством «Фірма «Сокол» та Алуштинською міською радою, регістраційний номер 225 від 14.06.2004 р.  про надання в оренду земельної ділянки 0,1006 га  у районі пішохідного тунелю на Східній набережній  в м.Алушта, зобов'язати  відповідача  прийняти рішення  про дачу згоду  на розробку  проекту відводу земельної ділянки позивачу  під обслуговування  насосної станції в районі пішохідного тунелю на Східній набережній  в м.Алушта, з урахуванням санітарно – захисної зони. Відповідач в порушення Земельного кодексу України відмовив у наданні позивачу в оренду земельної ділянки , необхідної для обслуговування насосної станції , яка знаходиться на його балансі та входить до складу  цілісного комплексу плавального басейну.  

                            Відповідач відзив на позов не надіслав, його представник у судовому засіданні, яке відбулось 23.01.2008 р. , просив прийняти рішення на підставі документів, які залучені до справи.

                            Підприємство «Фірма «Сокол» (далі третя особа)  пояснень на позов не надіслало, про час та дні проведення судових засідань була сповіщена належним чином.

                            Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає можливим розглянути справу за наявними в ній документами.

                            Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників процесу, дослідивши представлені докази, суд  

                                 В С Т А Н О В И В:

          Відповідач на 11 сесії 5 скликання  14.03.2007 р. прийняв рішення № 11/109 , яким продовжив на один рік до 01.04.2008 р.  термін дії рішення міської ради № 26/281 «Про надання ТОВ МЦВ «Юність» дозволу  на складання проекту відведення  земельної ділянки  площею 0,01 га під обслуговування  насосної станції в районі пішохідного тунелю на Східній набережній  в м.Алушта

          На  14 сесії 5 скликання Алуштинської міської ради  23.05.2007 р. було прийнято рішення № 11/168 « Про розгляд клопотання ТОВ МЦВ «Юність» .

          У зазначеному рішення  було зафіксовано те, що відповідач  вирішив відмовити  позивачу  у дозволу підготування  проекту землеустрою  по відводу  земельної ділянки площею 0,0260 га , у тому числі : площею  0,01 га –для  обслуговування насосної станції , и площею 0.0160 га для створювання санітарно – захисної зони для обслуговування насосної станції  в районі пішохідного тунелю на Східної набережної  в м.Алушта, у зв'язку з тим, що земельна ділянка площею  0.0160 га  в теперішній час надана в оренду третій особі (договір оренди реєстровий номер 225 від 14.06.2004 р. , строком до 01.01.2015 р.). У п. 2зазначеного документу вказано про те, що  залишено без змін  рішення Алуштинської міської ради  від 14.03.2007 р. № 11/109 «Про продовження  терміну дії рішення міської ради   про дозвіл  підготовки  проекту відведення  земельної ділянки ТОВ МЦВ «Юність» .     

            Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається  і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.

                             На час розгляду спору порядок регулювання  земельних відносин встановлений у Земельному кодексі України ( далі ЗК України).

                             Серед передбачених ст. 12 ЗК України повноважень сільських, селищних , міських рад в області земельних відношень є передача земельних ділянок у власність або користування  громадянам та суб'єктам господарської діяльності відповідно до вимог цього кодексу.

                              Ст. 83 ЗК  України визначає, що  у комунальній власності знаходяться всі землі  в межах населених пунктів, окрім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розміщені об'єкти комунальної власності.

                              Право оренди земельної ділянки – це застосоване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності(ст.93 ЗК України).

                              У ст.113 ЗК України визначено, що  зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів , де є підземні та відкрити джерела  водопостачання , водозабірні та водоочисні споруду, водоводи, об'єкти  оздоровчого призначення . У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може  привезти  до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам.

                              Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи  набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель  державної  або комунальної власності за рішенням органів  виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України. Набуття права на землю здійснюється шляхом  передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

                             Згідно зі ст. 120 ЗК України  при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди. При переході  права власності  на будівлю або споруду до юридичної особи, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.  

                              Згідно зі  ст. ст. 123, 124 ЗК  України ( в редакції, яка діяла під час прийняття відповідачем рішень № 11/109 та № 14/168)  передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування після складання проекту відведення земельної ділянки та його узгодження ,  шляхом укладення договору оренди  земельної ділянки за проектами відводу цих ділянок , за умови звернення у відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

                             Способи захисту прав на земельні ділянки визначені у ст.152 ЗК України, до  яких , зокрема, відноситься визнання  недійсними  рішень  органів виконавчої влади або  органів місцевого самоврядування.

                           Ст. 140 Конституції України визначає, що  місцеве самоврядування  є  правом територіальної громади – мешканців села, селища, міста -  самостійно вирішувати  питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве  самоврядування здійснюється  територіальною громадою  у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх органи.

            Органи  місцевого самоврядування  в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).

       Порядок обрання органів місцевого самоврядування, їх функціонування та повноваження передбачено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».

            Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10 ).

           До виключної компетенції  селищних рад, передбачених ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відноситься вирішення  відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

             Ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що акти місцевих рад, прийняті в межах наданих їм повноважень, обов'язкові для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами,  організаціями  і громадянами.

         Згідно ст. 59 зазначеного Закону акти органів місцевого самоврядування по мотивах їх невідповідності Конституції чи України законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

                      Згідно зі ст. 173 Господарського  кодексу України (далі ГК України)  господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання в силу якого, один суб'єкт зобов'язаний зробити певну  дію господарського або  управлінсько -господарського характеру  на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона сторона, у тому числі й кредитор) має право вимагати  від зобов'язаної сторони  виконання її обов'язку. Ст.  174 ГК України визначає, що  господарські зобов'язання можуть виникати в тому числі й  безпосередньо з  закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює господарську діяльність, з господарських договорів та інших угод.

                        У ч.5 ст. 188 ГК україни визначено, що  якщо судовим рішенням договір  розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності  данним рішенням.

                       Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України ) зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від визначеної дії, а кредитор має право вимагати  від боржника виконання його обов'язку.

                       У відповідності зі ст. 626 ЦК України  договором є угода двох та більш сторін, спрямована на встановлення,  зміну або  припинення цивільних прав та обов'язків.

                       У разі  розірвання договору зобов'язання сторін припиняється (ст.653ЦК України). Розірвання договору  вчиняється  в такій самій формі, що й договір , що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту ( ст. 654 ЦК України).

                         До матеріалів справи залучена постанова господарського суду АРК від 04.12.2006 р. по справі № 1-25/14181-2006 А. Суд визнав  нечинним  рішення 19 сесії 4 скликання  Алуштинської міської ради № 19/200 від 15.12.2004 р.  в частині надання в оренду  третій особі  земельної ділянки площею 0,01 га у межах  території площею 0,1006 га з земель міської ради в районі перехідного тунелю  на Східній набережній в м. Алушта, зобов'язав Алуштинську міську раду розірвати договір  оренди  земельної ділянки, укладений  між Підприємство «Фірма «Сокол» та  Алуштинською міською радою в частині надання  в оренду  земельної ділянки площею 0,01 га у межах  території площею 0,1006 га з земель міської ради в районі перехідного тунелю  на Східній набережній в м. Алушта.

                          У постанові від 04.12.2006 р. по справі № 2-25/14181-2006 А судом встановлений факт того, що насосна станція , що призначена  для подачі  води  в плавальний басейн ТОВ МЦВ «Юність», входить до складу цілісного майнового комплексу цього плавального басейну та належить на праві власності позивачу.

                          Під час розгляду справи позивач наполягав на тому , що насосна станція , що призначена  для подачі  води  в плавальний басейн ТОВ МЦВ «Юність», належить йому, а відповідач по справі у порядку , передбаченому ст.33 ГПК України не надав доказів, яки спростовували б вказані твердження , його представник фактично не заперечував проти цих обставин.

                          У матеріалах справи  є експертний висновок № 283 від 24.12.2007 р., оформлений в наслідок проведення судово-будівельної експертизи на підставі ухвали суду  від 29.10.2007 р. У зазначеному документі зафіксовано те, що  для обслуговування  насосної станції  в районі перехідного тунелю  на Східній набережній в м. Алушта, з урахуванням створення санітарно – захисної зони, необхідна земельна ділянка  площею  732,28 кв.м.

      Вивчивши зазначені факти, керуючись ст. 35 ГПК України,  приймаючи до уваги те,  що відповідач не надав  доказів обґрунтування рішення №14/168 , суд вважає, що зазначене рішення  відповідача не можна вважати таким , що прийнято з урахуванням всіх обставин справи та відповідає Конституції України та законам України.  При цьому суд приходить до висновку , що під час прийняття зазначеного рішення відповідач безпідставно відмовив позивачу у складанні проекту відведення земельної ділянки , яка необхідно для розміщення та обслуговування належного його майна, перешкоджаючи тім самим виконати йому вимоги діючого законодавства про створення  зони санітарної охорони навколо об'єкта  водопостачання оздоровчого призначення.  

     За таких обставин , керуючись ст. 14 Конституції України, ст. 12, 113, 152  Земельного кодексу України,  ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»  суд вважає , що підлягають задоволенню вимоги  по визнати недійсним рішення відповідача № 14/168 від 23.05.2007 р.

      У порядку , передбаченому ст. 33 ГПК України, відповідачем по справі не надані докази того , що він в порядку , визначеному у ст. 654 ЦК України, здійснив розірвання  договору оренди ,який був укладений з третьою особою (ре-гістраційний номер 225 від 14.06.2004 р.).  Більш того, при прийняти рішення №14/168 від 23.05.2007 р.  відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, необхідної для обслуговування насосної станції, посилається на факт укладення з третьою  особою зазначеного вище договору оренди.

        В силу викладеного суд вважає, що, незважаючи на постанову господарського суду від 04.12.2006 р. по справі № 2-25/14181-2006 А , в порушення положень ст. 188 ГК України та ст. 653 ,  654 ЦК України  відповідачем не розірваний  договір  оренди земельної ділянки, укладений  між Підприємством «Фірма «Сокол» та Алуштинською міською радою, регістраційний номер 225 від 14.06.2004 р.  про надання першому  в оренду земельної ділянки 0,1006 га  у районі пішохідного тунелю на Східній набережній  в м. Алушта, в наслідок чого підлягають задоволенню вимоги по спонуканню відповідача  розірвати зазначений договір .

         Крім того, приймаючи до уваги те, що , як зазначено вище матеріали справи свідчать про те, що позивачу належить на праві власності насосна станція , яка є об'єктом  водопостачання оздоровчого призначення, суд керуючись ст. 12, 113, 118 , 123, 124 ЗК України, вважає, що підлягають задоволенню вимоги по спонуканню відповідача  прийняти рішення про дачу згоди позивачу   на розробку  проекту відводу земельної ділянки під обслуговування  насосної станції в районі пішохідного тунелю на Східній набережній в м. Алушта, з урахуванням санітарно – захисної зони.  

           При цьому суд вважає, що саме під час  оформлення відводу  земельної ділянки позивачу відповідними компетентними установами та організаціями буде встановлена площа  земельної ділянки, потрібної для обслуговування цього об'єкту , в тому числі з урахуванням необхідності створення  санітарно – захисної зони.  

                              В ході судового засідання, яке відбулось 23.01.2008 р., за згодою  представників учасників процесу  оголошено  вступну та резолютивну частини рішення. Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлене і підписане 28.01.2008 р.    

                         Керуючись ст. 33, 49,  82-85 Господарського процесуального  кодексу України, суд                                          

ВИРІШИВ  :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним  рішення 14 сесії 5 скликання Алуштинської міської ради ( м. Алушта, пл. Радянська, 1) № 14/168 «Про розгляд клопотання ТОВ МЦВ «Юність» від 23.05.2007 р.

3. Зобов'язати Алуштинську міську раду ( м.Алушта, пл. Радянська, 1)  розірвати  договір  оренди земельної ділянки, укладений  між Підприємством «Фірма «Сокол» ( м. Алушта , вул. 15 квітня ,12, код ЄДРПОУ 30026777) та Алуштинською міською радою ( м.Алушта, пл. Радянська, 1)  , регістраційний номер 225 від 14.06.2004 р.  про надання в оренду земельної ділянки 0,1006 га  у районі пішохідного тунелю на Східній набережній  в м.Алушта.

4.  Зобов'язати Алуштинську міську раду ( м.Алушта, пл. Радянська, 1)  прийняти рішення  про дачу згоду  на розробку  проекту відводу земельної ділянки ТОВ Міжнародний центр відпочинку «Юність» (м.Алушта, вул. Перекопська, 20/2 , фак. адреса , м.Алушта , вул.. Тавріческая 1 , код ЄДРПОУ 137795277)  під обслуговування  насосної станції в районі пішохідного тунелю на Східній набережній  в м.Алушта, з урахуванням санітарно – захисної зони.

5. Стягнути з Алуштинської міської ради ( м.Алушта, пл. Радянська, 1  , банківські реквізити невідомі ) на користь ТОВ Міжнародний центр відпочинку «Юність» (м.Алушта, вул. Перекопська, 20/2 , фак. адреса  м.Алушта , вул.Тавріческая 1 , код ЄДРПОУ 137795277, банківські реквізити невідомі) 85 грн.  - держмита, 118  грн. -  витрат, пов'язаних із забезпеченням судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Яковлєв С.В.