Рішення

від 17.01.2011 по справі 6233-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6233-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

17.01.2011Справа №2-32/6233-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим  у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», (01030 м. Київ, бул.  Т. Шевченко, 18) в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (95000, АР Крим. м. Сімферополь, вул.. Р. Люксембург, 11, ідентифікаційний код 22236588)

До  відповідача Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації (97502, АР Крим, с. Мирне, вул.. Білова, 3, 95018, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ракетна, 34 ідентифікаційний код 03194016)

Про стягнення 532, 47  грн.

За участю представників:

Від позивача -  Герасименко В.О., довіреність № 14259 від 30.12.2010р. у справі.

Від відповідача – Шуміченко Ю.В., довіреність № 2 від 10.02.2010р. у справі.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу  України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації про стягнення 532, 47   грн., в тому числі 488, 24 грн. суми основного боргу, 18, 68 грн. -  інфляційних втрат, 7, 20 грн. – 3% річних, 18, 35 грн. – пені.

Ухвалою господарського суду від 30.12.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.01.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг за договором № 2178 від 06.06.2007р., та договором № 2178 від 01.01.2006р.,  що стало приводом для звернення з позовом до суду для стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив, в якому позовні вимоги у повному обсязі визнає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

                                          ВСТАНОВИВ :

01.01.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (Підприємство зв'язку) (Позивач) та Управлінням праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації (Споживач) (відповідач) був укладений договір № 2178 про надання послуг електрозв'язку  (а.с.9 – 11).

Згідно розділу 1 вказаного Договору Підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку , зазначені у додатку 1, та безкоштовні послуги, зазначені у додатку 2.

Відповідно до п. 3.2.8 Договору, Споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефоні розмови, передні у кредит телеграми та інші послуги, надані за телефоном.

Послуги, що надаються Підприємством зв'язку, оплачуються згідно тарифів, затверджених згідно з чинним законодавством. (пункт 4.1 Договору)

Відповідно до пункту 4.2 Договору Споживач оплачує послуги по узгодженій кредитній системі оплати із наданням рахунків.

Згідно з пунктом 4.5 Договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожен попередній місяць здійснюються Споживачем протягом десяти днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 7.1 Договору, він укладається строком на 5 років та вважається продовженим на той же строк, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку дії Договору не сповістила про його припинення, як то передбачено пунктом 7.2 договору.

06.06.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (Укртелеком) (Позивач) та Управлінням праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації (Споживач) (відповідач) був укладений договір № 2178 про надання послуги ADSL – підключення до мережі ІНТЕРНЕТ  (а.с. 12 - 13).

Розділом 1 вказаного договору передбачено, що Укртелеком надає Споживачу на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL та динамічної ІР – адреси ( далі - Послуга).

Відповідно до пункту 5.2 Договору Споживач проводить оплату за надану Послугу щомісяця до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків Укртелекому, виставлених до 10 числа поточного місяця, що наступає за звітним.

Згідно умов договорів, а також пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пунктів 51, 61 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 385 від 22.04.1997 р., пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від  09.08.2005 р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з 01.03.2010р. по 26.07.2010р. в розмірі 185, 95 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою-розрахунком  заборгованості (а.с. 19),   що стало підставою для звернення з позовом до суду й  нарахуванню штрафних санкцій, крім того, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 302, 29 грн. за користування послугою Інтернет за період з 01.03.2010р. по 03.09.2010р., що підтверджується довідкою розрахунком ( а.с.20), рахунками за зазначений період,  та зворотною відомістю ( а.с. 18).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 488, 24 грн. заборгованості за користування телекомунікаційними послугами та послугами Інтернету, через що  позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі  18, 68  грн. та 3% річних – у сумі 7, 20 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач самостійно визначив період нарахування інфляційних втрат з травня 2010р. по листопад 2010р.. фактично зменшивши його, отже оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, перевіривши розрахунок позивача , суд встановив, що сума інфляційних втрат в розмірі 18, 68 грн. за період з травня 2010р. по листопад 2010р. підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних за період з 20.04.2010р. по  03.12.2010р. в розмірі 7, 20    грн. підтверджується матеріалами справи, а отже  визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 18, 35 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 2 статті 36 Закону України “Про телекомунікації” у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідальність за прострочення оплати отриманих послуг також передбачена пунктом 5.8 Договору від 01.01.2006р. та 6.9 Договору від 06.07.2007р.

Суд перевіривши правильність нарахування суми пені, прийшов до висновку, що пеня за період з 21.04.2010р. по 03.12.2010р.  у розмірі 18, 35  грн. підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 6 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов'язання, також враховуючи, що порушення грошових зобов'язань з боку відповідача  сталось з об'єктивних причин, наведених відповідачем відповіді на вимогу позивача № 01-02/5960 від 03.11.2010р. ( а.с. 17), відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, керуючись правами, наданими пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе, як виняток, зменшити нарахований  розмір пені, стягнувши з відповідача 1, 83  грн. пені.

При цьому, судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань за договорами  не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Згідно з пунктом 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача  відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації (97502, АР Крим, с. Мирне, вул.. Білова, 3, 95018, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ракетна, 34 ідентифікаційний код 03194016) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», (01030 м. Київ, бул.  Т. Шевченко, 18) в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (95000, АР Крим. м. Сімферополь, вул.. Р. Люксембург, 11, ідентифікаційний код 22236588) 488, 24 грн. заборгованості, 18, 68 грн. інфляційних втрат, 7, 20   грн. 3%  річних, 1, 83 грн. пені, 102, 00  грн. державного мита та 236, 00  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

  Суддя Господарського суду АР Крим                                                      А.М. Барсукова  

 За згодою представника у судовому засіданні 17.01.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського  процесуального кодексу України та підписана 17.01.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.    

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.