Рішення

від 11.01.2011 по справі 6013-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6013-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

11.01.2011Справа №2-33/6013-2010

за позовом орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а) в особі Євпаторійської філії (м. Євпаторія, вул. Лінейна, 10)

до житлово-будівельного кооперативу № 22 «Перемога» (м. Євпаторія, вул. 9 Травня, 41, кв. 52)

про стягнення 34589.05 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача: Щербак Андрій Олександрович, юрист, довіреність від 04.01.2011 р. № 03, ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії.

Відповідача:  Безух Олена Олександрівна, представник, довіреність до 01.05.2011 р. ЖБК № 22 «Перемога».

Суть спору: орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії  звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, житлово-будівельного кооперативу № 22 «Перемога», та просить стягнути 34589.05 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором  на відпустку теплової енергії № 634 від 01 вересня  2003 року в частині  повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію та обґрунтовані посиланнями на статті 258, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 44, 49, 173, 175, 193, 275 Господарського кодексу України.   

Відповідач  позов визнав в повному обсязі (а.с. 92).

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 3 місяця (а.с. 93).   

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

01 вересня 2003 року між орендним підприємством «Критеплокомуненерго» (постачальник) та   житлово-будівельним кооперативом № 22 «Перемога» (споживач) укладений договір на відпустку  теплової енергії № 634  (а.с. 6-9).   

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник взяв на себе зобов'язання поставляти  споживачу теплову енергію у вигляді опалювання та гарячої води  в договірних об'ємах, а споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені договором.

Пунктом 2.1 договору визначені об'єми, в яких теплова енергія надається споживачу.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що до 15 жовтня споживач, при наявності приладів обліку тепла, щорічно надає заявку на щомісячне споживання теплової енергії на опалювальний період, а до 15 березня  - на споживання теплової енергії  в літній період.  

Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем відповідно до об'ємів, зазначених в пункті 2.1 договору:

-          за приладами обліку з урахуванням теплових втрат;

-          за рахунками в Гкал – лише в опалювальний сезон;

-          при розрахунку по площам – щомісячно протягом одного року, розрахунковий період  з 01 січня  по 01 серпня та с 01 серпня по 01 січня наступного року;

-          за споживання гарячої води – щомісячно (пункт 6.1  договору).

Відповідно до пункту 6.2  договору тариф на відпущену теплову енергію встановлюється на день укладення цього договору та складає 0.60 грн.  з ПДВ за 1 кв.м., 46.84. грн.. з ПДВ  за 1 Гкал/міс та ГВС 06.05 грн. при щоденній, цілодобовій подачі гарячої води. При зміні тарифів на теплову енергію, нові ціни   є обов'язковими для сторін з моменту введення їх в дію.

Теплова енергію оплачується щомісячно  до 10 числа місяця, наступного  за звітним (пункт 6.4 договору).

Строк дії договору визначений в пункті  10.1 – до 01 вересня 2008 року.

01 лютого 2008 року сторонами підписана додаткова угода до договору  на відпустку  теплової енергії № 634 від 01 вересня 2003 року, відповідно до якої змінені теплові навантаження (а.с. 13).

На виконання умов договору, відповідно до яких  підставою для оплати покупцем теплової енергії є рахунок продавця, останнім, на адресу відповідача були направлені  рахунки  за надані послуги з теплопостачання (а.с. 34,38,41,44,46,47,50,52,53,56,59,60,63,64,67,69,71,73,75,77,79,80,82).

Однак, відповідач,  в порушення умов укладеного договору, несвоєчасно та не в повному обсязі оплачував спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість в сумі 34589.05 грн.

У зв'язку з тим, що оплата за виставленими рахунками відповідачем проведена не була, це з'явилося підставою для звернення орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії із даною позовною заявою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором про надання послуг, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань, а також Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198.  

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 4 Правил користування тепловою енергією користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник взяв на себе зобов'язання поставляти  споживачу теплову енергію у вигляді опалювання та гарячої води  в договірних об'ємах, а споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені договором.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем  відповідно об'ємів, визначених в пункті 2.1  договору:

-          за приладами обліку з урахуванням теплових втрат;

-          за рахунками в Гкал – лише в опалювальний сезон;

-          при розрахунку по площам – щомісячно протягом одного року, розрахунковий період  з 01 січня  по 01 серпня та с 01 серпня по 01 січня наступного року;

-          за споживання гарячої води – щомісячно.

Згідно з відомостями про обсяги фактично спожитої теплової енергії, викладеними в актах про облік витрат теплової енергії (а.с. 36,37,40,43,46,49,52,55,58,62,66,82), позивачем були виставлені відповідачу рахунки за надані послуги з теплопостачання (а.с. 34, 38, 41, 44, 46, 47, 50, 52, 53, 56, 59, 60, 63, 64, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 80, 82).

Однак, як стверджує позивач, вони були оплачені відповідачем лише частково, в результаті чого за період з 01 грудня 2008 року по 23 листопада 2010 року за ним склалась заборгованість в сумі 34589.05 грн.

23 листопада 2010 року сторонами підписаний акт звірення взаєморозрахунків, з якого вбачається, що відповідач  із сумою заборгованості в розмірі 34589.05 грн. згоден (а.с. 32).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Крім того, зі змісту  спірного договору вбачається, що він за своєю суттю є платним договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього обов'язку оплачувати отримані послуги.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені  певними  засобами доказування, не можуть  підтверджуватися  іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 34589.05 грн. відповідачем суду не представлено.  

Таким чином, враховуючи викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 34589.05 грн. заборгованості за фактично спожиту  теплову енергію.  

Більш того, відповідачем подана заява, відповідно до якій суму боргу він визнає в повному обсязі (а.с.92).

Згідно з частиною 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов  повністю або частково.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позву господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що заява відповідача про визнання позову не суперечить закону та інтересам сторін, тому суд вважає за можливе прийняти таку заяву та задовольнити позовні вимоги.

Також, відповідачем подана заява про розстрочку виконання рішення суду строком на три місяця (а.с.93).

Позивач в судовому засіданні надав заяву, відповідно до якій проти надання відповідачу   розстрочки  не заперечує (а.с. 94).

Суд вважає, що заява про розстрочку виконання рішення підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка, згідно з пунктом 1.2 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України», означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому, слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для розстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (пункт 2  Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України).

Враховуючи вищевикладене, а також наявність згоди позивача на надання відповідачу розстрочки виконання рішення, суд вважає можливим задовольнити заяву відповідача  та надати йому розстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяця.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, понесені позивачем при оплаті ним державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 17 січня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                        вирішив:

1.          Позов  задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з  Житлово-комунального  кооперативу № 22 «Перемога» (м. Євпаторія, вул. 9 Травня, 41, кВ. 52, р\р 26007485306672 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Сімферополь. МФО 324010, ЄДРПОУ 23451219)  на користь  орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії (м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, м. Євпаторія, вул. Лінейна, 10, р\р 260000205861 в АБ «Експрес-Банк», м. Сімферополь, МФО 384674, ЄДРПОУ 26178681) 34589.05 грн. заборгованості, 345.90 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ  видати після набрання рішенням законної сили.     

4.          Розстрочити виконання рішення господарського суду АР Крим у справі № 5002-33/6013-2010 від 11 січня 2011 року строком на три місяця.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.