Рішення

від 31.01.2011 по справі 16/160-10-4759

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/160-10-4759

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2011 р.Справа  № 16/160-10-4759

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курбановій А.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача:  Славутська І.С. за довіреністю № 05-18/54 від 27.12.2010р., Нечитайло О.Є. за довіреністю № 05-18/53 від 27.12.2010р.

Від відповідача:  не з'явився   

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”  до  товариства з обмеженою відповідальністю „Локомотив” про стягнення 34 551,96  грн.,  -  

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Морський торговельний порт „Южний” (далі по тексту ДП  „Морський торговельний порт „Южний”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Локомотив” (далі по тексту ТОВ „Локомотив”) загальної заборгованості  у розмірі 34551,96 грн. за поставлені на підставі договору №СД/УП-98 від 15.03.2010р. нафтопродукти, у тому числі 25200 грн. –основного боргу, пені в розмірі 5858,44 грн., штрафу у розмірі 1764 грн., інфляційних витрат в сумі 1248 грн.,  а також 3% річних в розмірі 481,52 грн.  Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем прийнятих на себе за вказаним договором    зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати поставлених нафтопродуктів.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, на підставі заявок ТОВ „Локомотив” № 24п від 12.02.2010р., № 2 від 03.03.2010р. та  № 7п від 09.03.2010р., за якими відповідач гарантував оплату наданого для роботи тепловозу ТГМ-6д палива, ДП  „Морський торговельний порт „Южний” здійснило заправку тепловоза дизельним паливом на загальну кількість 4200 літрів, що підтверджується відповідними записами у відомостях видачі нафтопродуктів. Так, 12.02.2010р. позивачем  було видано співробітникам відповідача 2000 літрів; 09.03.2010р. –ще  200 літрів та 12.03.2010р. - 2000 літрів.

В подальшому, 15.03.2010р. між ДП  „Морський торговельний порт „Южний” (Замовник) та ТОВ „Локомотив” (Виконавець) був укладений договір № СД/УП-98, у відповідності до п. 1.1. якого  Виконавець зобов'язався за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги з перевезення залізничним транспортом вагонів з вантажами тепловозом „ТГМ-6” (серійний номер 0200 потужністю 1200 к.с. 1996 року випуску) Виконавця, а саме: виконання маневрових робіт, подача та збирання вагонів на/з тепляків порту, формування груп вагонів для подальшого вивантаження через комплекс в/о порту та інші роботи пов'язані з маневровими операціями, а Замовник зобов'язався оплачувати такі послуги.

При цьому, згідно з п.п. 2.4, 3.8 договору № СД/УП-98 від 15.03.2010р. сторони дійшли згоди, що за письмовою заявкою Виконавця Замовник може здійснити забезпечення „ТГМ-6” паливом і водою, з оплатою вартості послуг Замовника, згідно з діючими тарифами Замовника.

В обґрунтування заявленого позову, позивач стверджує про те, що поставки  відповідачеві нафтопродуктів, що відбулися 12.02.2010р., 09.03.2010р. та 12.03.2010р., здійснювалися в рамках виконання саме договору № СД/УП-98 від 15.03.2010р. Таким чином, посилаючись на наведені умови договору, позивач вважає, що поставлене відповідачеві паливо підлягає оплаті  відповідно до п. 3.8 договору № СД/УП-98 від 15.03.2010р.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Посилаючись на невиконанням відповідачем прийнятих на себе за договором № СД/УП-98 від 15.03.2010р. зобов'язань щодо оплати наданого 12.02.2010р., 09.03.2010р. та 12.03.2010р. для забезпечення тепловозу палива, ДП „Морський торговельний порт „Южний” звернулося до господарського суду Одеської області із даним  позовом.

Зважаючи на приведену позицію позивача, суд вважає за необхідне, звернути увагу останнього на наступному.

Відповідно до п. 6.1 договору № СД/УП-98 від 15.03.2010р., сторони дійшли згоди, що дана угода набирає чинності  з моменту його підписання  сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2010р. При цьому, жодних застережень стосовно розповсюдження дії цього договору на правовідносини, які виникли між сторонами раніше його укладення,  даний договір не містить.

Наведене виключає пов'язаність господарських операцій з передачі відповідачеві 12.02.2010р., 09.03.2010р. та 12.03.2010р. нафтопродуктів  із правовідносинами, які виникли між сторонами на підставі договору   № СД/УП-98 від 15.03.2010р., а відтак, доводи позивача про розповсюдження умов даного договору на поставки  відповідачеві нафтопродуктів, що відбулися 12.02.2010р., 09.03.2010р. та 12.03.2010р., судом оцінюються критично і до уваги не приймаються. Наведене саме по собі виключає правомірність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості саме по  договору №СД/УП-98 від 15.03.2010р., яка між тим  виникла з інших правовідносин,  що склалися між сторонами поза межами даної угоди.  

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.  У відповідності до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.  Тобто наведені законодавчі приписи відносять ціну за товар до істотних умов будь-якого договору поставки.

Проте, позивачем не було надано суду належних документів, з яких можливо було б встановити ціну, за якою відповідач зобов'язався здійснити оплату поставлених  12.02.2010р., 09.03.2010р. та 12.03.2010р. нафтопродуктів. Наведене, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість позивачем розміру основного боргу.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вищенаведені висновки суду у сукупності виключають правомірність покладення на відповідача обов'язку з оплати основного боргу у розмірі  25200 грн. на підставі договору №СД/УП-98 від 15.03.2010р. та свідчать про відсутність правових підстав для стягнення з  ТОВ „Локомотив” основного боргу у розмірі  25200 грн. за  договором №СД/УП-98 від 15.03.2010р., у зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині вимог слід відмовити. З урахуванням викладеного не підлягає задоволенню і позов в частині вимог про  стягнення з ТОВ „Локомотив” пені в розмірі 5858,44 грн., штрафу у розмірі 1764 грн., а також 3% річних в розмірі 481,52 грн. та витрат від інфляції в сумі 1248 грн., які за своєю сутністю  є похідними від вимоги про стягнення основного боргу та також базуються на умовах договору №СД/УП-98 від 15.03.2010р. При цьому, суду не вбачається за доцільне надавати правову оцінку розміру заявлених до стягнення нарахувань з огляду на вищенаведені висновки.

Таким чином,  у задоволенні позову ДП  „Морський торговельний порт „Южний” до ТОВ „Локомотив” слід відмовити повністю.  

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести на рахунок  позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 629 ЦК України, ст. ст. 180, 265 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 31.01.2011р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.