Рішення

від 27.01.2011 по справі 28/159-10-4991

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/159-10-4991

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2011 р.Справа  № 28/159-10-4991

За позовом   Виробничий кооператив "ІНТЕР'ЄР";  

до відповідача   Одеська міська рада  

про визнання права власності  

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

від позивача:        Тютюнник С.А.  - директор;

від відповідача:    не з'явився;

Суть спору: позивач – Виробничого кооперативу „ІНТЕР'ЄР” звернулось до господарського суду з позовом до відповідача –Одеської міської ради про визнання право власності на нежитлові будівлі: літ. „А” площею 550,4 кв.м. / 1 поверх 324,7 кв., 2 поверх 225,7  кв.м./; літ. „Б” площею 68,3 кв.м., літ. „Е” площею 108,7 кв.м., літ. „Г” площею 8,6 кв.м., літ. „Д” площею 56,4 кв.м., літ. „В” площею 61,8 кв.м., літ. „Ж” площею 116,1 кв.м., загальною площею 970,3 кв.м., два металевих навіси,  розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 16 на земельній ділянці площею 1934 кв.м.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримує та просить суд визнати за позивачем право власності на нежитлові будівлі розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 16.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов надав до канцелярії суду вхід. № 2649/2011 від 27.01.11 року, згідно якого вимоги позивача не визнає, у задоволені позову просить відмовити.

По справі відповідно до ст..77 ГПК України оголошувалася перерва.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

21 жовтня 2010 року рішенням господарського суду Одеської області по справі № 28/131-10-4368 - визнано за виробничим кооперативом „ІНТЕР'ЄР” право власності на будівлю швейно-закрійного цеху зі всіма прилеглими приміщеннями загальною площею 374,5 кв. м., а саме будівлю складу загальною площею 203,5 кв.м.; будівлю колишньої котельні зі всіма підсобними приміщеннями загальною площею 134,4 кв.м. та навіс металевий, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 16.

Як встановлено вищевказаним рішенням об'єкти нерухомості знаходяться у позивача у користуванні з 2 листопада 1987 року, що підтверджується наказом Одеського виробничого деревообробного об'єднання „Одесадерев” за №507 та актом прийому-передачі від 10 листопада 1987 року.

На адресу Одеської міської ради та Виконавчого комітету  позивачем були направлені листи за №42 від 10.06.2009 року, згідно якого останній звернувся з проханням надати згоду на виділення земельної ділянки та укладення договору оренди. Відповіді надано не було, договір оренди не укладався.

Як зазначає позивач, що прийнятті об'єкти нерухомості знаходилися у аварійному стані, тому керівництвом підприємства було прийняте рішення щодо здійснення капітального ремонту, реконструкції та будівництва, необхідної для господарської діяльності.

Між ПП „ЮЖІНВЕСТБУД” та Виробничим кооперативом „Інтер'єр” було укладено договір підряду б/н від 3 березня 2009 року, за умовами якого замовник доручає, а підрядник виконує будівельні роботи та реконструкцію вже готових будівель. Договором встановлена загальна вартість робіт на суму 166 580 гривень та строки виконання до 1 травня 2009 року.

Підрядні роботи були виконані в строк, що підтверджується актами виконаних робіт: нежитлова будівля під літ. ”В” –загальною площею 61.8 кв.м. на суму 13845,70 гривень акт  підписаний сторонами в квітні місяці 2009 року;  нежитлова будівля літ. „Г” –загальною площею 8,6 кв.м., на суму 22002,86 гривень, акт підписаний сторонами в квітні місяці 2009 року; нежитлова будівлі літ. Д” –загальною площею 56,4 кв.м. на суму 31790,24 гривни, акт виконаних робіт підписано сторонами в квітні місяці 2009 року; нежитлова будівля літ. „Ж” –загальною площею 116,1 кв.м., на суму 86 080,40 гривень; також здійснена реконструкція будівлі під літ. „А”, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт за квітень 2009 року на суму 12 861,70 гривень.

Також власними силами було здійснено капітельний ремонт будівель переданих в 1987 році  Одеським виробничим деревообробним об'єднанням „Одесадерев”, та згідно технічного паспорту виданого КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” 5 листопада 2010 року, нежитлові будівлі швейно-закрійного цеху з окремими приміщеннями не відповідають тій площі, яка була передана за актом від 10 листопада 1987 року, так нежитлова будівля під літ. ”А” –складає 550,4 кв.м., літ. „Б” складає 68,3 кв.м., та літ. „Е” складає 108,7 кв.м.     

Згідно технічного висновку виготовленого ПП „Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім.. Скибинського С.С.” загальна площа будівель та споруд, розташованих на окремо виділеній земельній ділянці площею 1934,25 кв.м.,  за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 16, складає 970,5 кв.м. під будівлями.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нежитлові будівлі: літ. „А” площею 550,4 кв.м. / 1 поверх 324,7 кв., 2 поверх 225,7  кв.м./; літ. „Б” площею 68,3 кв.м., літ. „Е” площею 108,7 кв.м., літ. „Г” площею 8,6 кв.м., літ. „Д” площею 56,4 кв.м., літ. „В” площею 61,8 кв.м., літ. „Ж” площею 116,1 кв.м., загальною площею 970,3 кв.м., два металевих навіси,  розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 16 на земельній ділянці площею 1934 кв.м.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивачем порушено вимоги законодавства України у сфері містобудування, принципів і основ містобудівної діяльності, оскільки  самочинно було проведено реконструкцію об'єкта нерухомості - нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Картами шевська, 16 та на думку відповідача, доказом того, що зазначена реконструкція є самочинною, свідчить відсутність у матеріалах даної справи оформлених у встановленому законом порядку дозвільних та погоджувальних документів на її проведення .

Відповідач посилається на ст.. 29 Закону України «Про планування і забудову територій»та ст.. 9 та ст..28  Закону України «Про архітектурну діяльність», крім того відповідач вказує на ст.. 376 ЦК України.

Також на думку відповідача порушено право Одеської міської ради як власника земельної ділянки на якій розташовано спірний об'єкт.

Спірний об'єкт нерухомості, на який претендує позивач, було реконструйовано на земельній ділянці комунальної форми власності м. Одеси, право володіння, розпорядження та користування якою може здійснюватися виключно Одеською міською радою. Наявним є той факт, що Одеська міська рада ніяких рішень щодо відведення земельної ділянки у користування позивачу саме під будівництво чи реконструкцію спірного приміщень не приймала. Проте, позивач продовжує фактично користуватись земельною ділянкою Одеської міської ради, чим штучно  обмежив Одеську міську раду у гарантованому їй праві вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних  правових підстав.

Частинами 1, 2 ст.124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається, та юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з частинами 1, 2, 5 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші, цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту є визнання права.

З аналізу зазначених норм Цивільного кодексу України право на звернення до суду має особа, яка має матеріально-правову заінтересованість у справі. У цьому як раз полягає суть принципу диспозитивності господарського процесу. Основним проявом дії принципу диспозитивності у процесуальному законодавстві, одним із аспектів якого є положення про те, що кожна особа повинна дбати про своє право, і ніхто не зобов'язаний дбати про права інших, якщо останнє не є обов'язком в силу закону чи договору.

Згідно ст.41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст.319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно ст.2 Закону України “Про власність”, передбачено що право власності –це врегульовані законом суспільні відносини, щодо володіння, користування і розпорядження майном, при цьому  права  власності в Україні охороняється законом.  

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Абзацем 1 ч.2 ст.331 названого кодексу визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Тобто ч.2 названої статті визначаються особливості виникнення права власності на нерухоме майно, до якого у відповідності до приписів ст.181 Цивільного кодексу України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, у т.ч. будівлі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будівлі, споруди тощо) виникає в момент завершення будівництва даного об'єкта.

Відповідно до п. 2 ст. 48 Закону України „Про власність" та  ст. 391 ЦК України, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння майном, статтею 49 Закону України “Про власність”, передбачено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивачем про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак у зв'язку з необхідністю одержати правовстановлюючі документи не може належним чином реалізувати свої правомочності у цих зобов'язальних правовідносинах.

У відповідності до ст. п.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Як встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2010 року по справі 28/131-10-4368 позивач правомірно набув право власності на шверйно-закрійний цех з усіма прилеглими приміщеннями загальною площею 374,5 кв. м., а саме будівлю складу загальною площею 203,5 кв.м.; будівлю колишньої котельні зі всіма підсобними приміщеннями загальною площею 134,4 кв.м. та навіс металевий, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 16.

Також капітальний ремонт, реконструкція та прибудови були здійснені позивачем правомірно, оскільки об'єкт нерухомості знаходився у аварійному стані та потребував ремонту.

Вказані підрядні роботи були виконані підрядною організацією, що підтверджується договором та актами виконаних робіт, проведено розрахунок.  

Відповідно до п. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути по рішенню суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що  не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У відповідності до вимог п. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме  майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи викладене, вимога позивача про визнання за ним права власності на нежитлові будівлі: під літ. „А” площею 550,4 кв.м. / 1 поверх 324,7 кв., 2 поверх 225,7  кв.м./; літ. „Б” площею 68,3 кв.м., літ. „Е” площею 108,7 кв.м., літ. „Г” площею 8,6 кв.м., літ. „Д” площею 56,4 кв.м., літ. „В” площею 61,8 кв.м., літ. „Ж” площею 116,1 кв.м., загальною площею 970,3 кв.м., два металевих навіси,  розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 16 на земельній ділянці площею 1934 кв.м., є обґрунтованою та правомірною.

Згідно Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”від 01.07.2004р., що регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, до правовстановлюючих документів, якими є судові рішення, відносяться рішення, якими за результатами розгляду справи у позовному провадженні або в порядку окремого провадження у відповідності з положеннями глави 33 ЦПК України у резолютивній частині визнано право власності на об'єкт нерухомості за конкретним суб'єктом.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 2,4, 48, 49 Закони України “Про власність”, п. 3 ст. 376, п. 5 ст.376 ЦК України, та враховуючи ті обставини, що права третіх осіб під час будівництва не були  порушені, наші вимоги стосовно визнання за нами права власності на самовільно збудовані нежитлові будівлі, а саме будівля під літ. ”В” –загальною площею 61.8 кв.м;  нежитлова будівля літ. „Г” – загальною площею 8,6 кв.м.; нежитлова будівлі літ. Д” –загальною площею 56,4 кв.м.; нежитлова будівля літ. „Ж” –загальною площею 116,1 кв.м., та здійснено реконструкцію нежилих будівель літ. „А” загальною площею 550,4 кв.м., літ. „Б” загальною площею 68,3 кв.м., літ. „Е” загальною площею 108,7 кв.м., два металевих навіси за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 16 відповідають нормам закону .

За таких обставин, вимоги відповідають передбаченим ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України засадам відновлення порушених прав суб'єкта господарювання.

Суд вважає вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст..ст..44,49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 44,  82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.      Позов задовольнити повністю.

2..  Визнати за Виробничим кооперативом „ІНТЕР'ЄР” (65091, м. Одеса, вул.. Картамишевська,16, код ЄДРПОУ 22455574) право власності на нежитлові будівлі: літ. „А” площею 550,4 кв.м. / 1 поверх 324,7 кв., 2 поверх 225,7  кв.м./; літ. „Б” площею 68,3 кв.м., літ. „Е” площею 108,7 кв.м., літ. „Г” площею 8,6 кв.м., літ. „Д” площею 56,4 кв.м., літ. „В” площею 61,8 кв.м., літ. „Ж” площею 116,1 кв.м., загальною площею 970,3 кв.м., два металевих навіси,  розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 16 на земельній ділянці площею 1934 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

           Наказ видати після набрання рішення законної сили.

      Повний текст рішення складено 1 лютого 2011 року

Суддя                                                                                       Гуляк Г.І.