Рішення

від 26.01.2011 по справі 5021/17/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.01.11

          Справа № 5021/17/2011.

За позовом        Відкритого акціонерного товариства “Сумихімпром”, м. Суми

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіагро-Імпекс", м.Суми

про стягнення  9 542 грн. 14 коп.

СУДДЯ  ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача :     Пархоменко Т.В.

Від відповідача: не прибув

При секретарі судового засідання Чижик С.Ю.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з  відповідача 9 542 грн. 14 коп., з яких:  6 974 грн. 54 коп. основного боргу, 2 050 грн. 52 коп. інфляційних збитків, 517 грн. 08 коп. 3% річних, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідач в засідання суду не прибув, відзив на позовну заяву суду не надав.

Явка представників сторін не визнавалася судом обов’язковою, а тому не з’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Тому, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази, що мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

14.04.2008р. між сторонами укладено договір оренди нежитлових приміщень № 20/1051.

На виконання умов вказаного договору, позивач виконав свої зобов’язання та передав у користування відповідачу нежитлові приміщення, що розташовані за адресою : 40007, АДРЕСА_1 площею орендованого приміщення – 59,70 кв.м та площею прибудинкової території  - 96,65 кв.м, що підтверджується актом приймання – передачі орендованого майна та іншими матеріалами справи.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов‘язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов‘язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов‘язання, що виникає між суб‘єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб‘єкт (зобов‘язана сторона, в тому числі боржник) зобов‘язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб‘єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб‘єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов‘язаної сторони виконання її обов‘язку.

Договір є підставою виникнення господарського зобов‘язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами. Зобов‘язання повинні  виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.2. договору за користування майном відповідач зобов’язаний був перерахувати орендну плату на поточний рахунок позивача не пізніше 10 числа кожного наступного за звітним місяця, а також інформацію про сплату орендної плати надати позивачу не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Як підтверджується актом повернення – передачі від 01.03.2009р. відповідач повернув позивачу орендоване майно. Проте, свої зобов’язання стосовно оплати орендної плати не виконав.

Згідно матеріалів справи, станом на 19.11.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 974 грн. 54 коп., що підтверджується  актом звірки розрахунків від 01.11.201р.  

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов‘язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов‘язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України – допустив прострочення грошового зобов‘язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому суд позовні вимоги щодо стягнення з  відповідача 6 974 грн. 54 коп. суми основного боргу вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача 2 050 грн. 52 коп. інфляційних збитків та  517 грн. 08 коп. 3% річних за  прострочення виконання грошового зобов’язання з 01.06.2008р. по 19.11.2010р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимоги кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 2 050 грн. 52 коп. інфляційних збитків та  517 грн. 08 коп. 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов  задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіагро-Імпекс" (40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/2, р/р 2600148639 в СОД «Райфайзен Банк «Аваль», м. Суми, МФО 337483, код ЄДРПОУ 33218956) на користь Відкритого акціонерного товариства “Сумихімпром” (40012, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, р/р 26000321058 в філії СОУ ВАТ «Ощадбанк України», м. Суми) 6 974 грн. 54 коп. боргу, 2 050 грн. 52 коп. інфляційних збитків та  517 грн. 08 коп. 3% річних, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

   СУДДЯ                                                                                            Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

  Повне рішення складено 31.01.2011р.