Постанова

від 01.02.2011 по справі 32/163(2010)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/163(2010)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

01.02.11                                                                                           Справа  № 32/163(2010)

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя                                                            Бонк Т. Б.

судді                                                                                Бойко С. М.

                                                                                Марко Р. І.

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) –Яворський В. І. –представник

від відповідача –не з'явився

розглянув апеляційну скаргу ПП «Траст Тер», м. Львів № ю-1248 від 30.11.2010 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2010 р.

у справі № 32/163 (2010)

за позовом ПП «Траст Тер», м. Львів

до відповідача ТзОВ Компанії «Лізинговий дім», м. Львів

про визнання того, що ТзОВ Компанія «Лізинговий дім»не мала права подавати документи на реєстрацію вагонів без розірвання договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

          рішенням господарського суду Львівської області від 17.11.2010 р. у справі № 32/163 (2010) відмовлено у задоволенні позову ПП «Траст Тер», м. Львів до ТзОВ Компанії «Лізинговий дім», м. Львів про визнання того, що ТзОВ Компанія «Лізинговий дім»не мала права подавати документи на реєстрацію вагонів без розірвання договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008 р.

          Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено, яке саме реальне його право чи інтерес порушено відповідачем, а також, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав.

          У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов, посилаючись на те, що підставою вилучення предмета лізингу і здійснення реєстрації залізничних на піввагонів лізингодавцем зазначено припинення договору фінансового лізингу, однак, доказів припинення договору суду надано не було. Апелянт (позивач) стверджує, що відповідач протиправно здійснив перереєстрацію залізничних напіввагонів №№ 56263122, 56263130, 56263148, змінив їх прописку із станції Скнилів Львівської залізниці на станцію Ясиновата Донецької залізниці, в підтвердження чого посилається на листи ДТГО «Львівська залізниця»№ 130/114 від 06.05.2010 р., № НЗ-10/1300 від 29.04.2010 р. та довідку про власника  напіввагонів. Так, позивач зазначив, що відповідач здійснив реєстрацію 3 напіввагонів без подачі всіх документів, які передбачені п. 2.3 Правил реєстрації вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 856 від 28.09.2004 р., а саме не подав повідомлення та доказів розірвання договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008 р.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.03.2008 р. між ТзОВ Компанією «Лізинговий дім»(лізингодавець) та ПП «Траст Тер» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу (оренди) № 396/0308, відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу (лізинг) майно, а саме: напіввагон 4-х вісний –3 штуки згідно додатку № 1.

Як вбачається з акту прийому-передачі майна від 01.07.2009 р., у зв'язку з достроковим припиненням договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008 р. ПП «Траст Тер»передало, а ТзОВ Компанія «Лізинговий дім»прийняло  напіввагони 4-х вісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2 –01124454-032-2004 в кількості 3 штук №№ 56263122, 56263130, 56263148.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Львівської області у справі № 22/241 від 17.12.2009 р. відмовлено у задоволенні позову ПП «Траст Тер»до ТзОВ Компанії «Лізинговий дім»про визнання дій відповідача незаконними. Як вбачається з даного рішення, вилучення відповідачем напіввагонів відбулося на підставі п. 10.1 договору та внаслідок порушення позивачем п. 4.1. договору, в якому передбачено періодичне та своєчасне внесення лізингових платежів. Також з цього рішення вбачається, що позивач на власний розсуд та добровільно здійснив повернення майна відповідачу, про що сторони підписали акт прийому-передачі від 01.07.2009 р.

Вищевказане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2010 р.

Згідно ст. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Слід зазначити, що предмет даного спору опосередковано пов'язаний з виконанням господарського договору, зокрема договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008 р., проте, суд вважає, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав.

Згідно ст. 8 Конституції України, кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Як вказано у ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Проте, згадана норма законодавства не передбачає вибраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів. Договором фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008 р. також не встановлено такого способу захисту.

Таким чином, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів порушення відповідачем будь-яким чином його прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 –105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2010 р. у справі № 32/163 (2010) залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Траст Тер», м. Львів –без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Бонк Т. Б.

Суддя                                                                                          Бойко С. М.

Суддя                                                                                          Марко Р. І.