Ухвала

від 17.01.2011 по справі 6059-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6059-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305

УХВАЛА

17.01.2011Справа №2-30/6059-2010

За заявою Красноперекопської ОДПІ, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 2 (ЄДРПОУ 23191929).

До боржника Селянського (фермерського) господарства «Ліда», Красноперекопський район, с. Трактове,  вул. Леніна, 17 (ЄДРПОУ 22279095).

Про порушення справи про банкротство.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від кредитора – не з'явився.

Від боржника – не з'явився.

Суть спору: кредитор – Красноперекопська ОДПІ, м. Красноперекопськ (ЄДРПОУ 23191929) звернувся до господарського суду АРК з заявою про  порушення справи про банкрутство у відношенні боржника - Селянського (фермерського) господарства «Ліда», Красноперекопський район, с. Трактове (ЄДРПОУ 22279095), згідно ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Застосування ініціюючим кредитором ст.52 Закону мотивоване тим, що боржник має борг по штрафним санкціям перед податковою інспекцією у розмірі 1373,76 грн., не надає до податкових органів звітність протягом року і відсутній за місцезнаходженням. (ч. 1 ст. 52 Закону).

Представник кредитора та боржника у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, вимоги суду не виконали. Причини неявки суду не відомі.

Дослідивши представлені докази, суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак у сукупності, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» неплатоспроможність – це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до вимог ст. 52 Закону заява по порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника і строку виконання зобов'язань.

Окрім визначених у вказаній статті особливостей, обов'язковою підставою для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є визначена ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону наявність безспірних вимог до боржника.

Красноперекопська ОДПІ, м. Красноперекопськ як ініціюючий кредитор на наявність безспірних вимог до боржника посилається на штрафні санкції у розмірі 815,28 грн. та пеню – 37,72 грн., які були нараховані боржникові по не сплаті податку на прибуток приватних підприємств; на штрафні санкції у розмірі 316,17 грн. та пеню – 204,59 грн., які були нараховані боржникові з фіксованого сільського господарського податку.

Для погашення даного боргу були направлені боржнику перша податкова вимога № 1\407 від 13.11.2002р. та друга податкова вимога № 2\19 від 13.02.2003р.

Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 31.08.2009р. у справі № 2а-1360\09\4\0170 адміністративний позов Красноперекопської ОДПІ, м. Красноперекопськ до Селянського (фермерського) господарства «Ліда», Красноперекопський район, с. Трактове (ЄДРПОУ 22279095) задоволено та стягнуто з боржника заборгованість у розмірі 1373,76 грн.

20.11.2009р. Окружним адміністративним судом АРК був виданий виконавчий лист по справі № 2а-1360\09\4\0170.

Однак 29.06.2010р. постановою ВДВС Красноперекопського МУЮ виконавчий документ був повернутий стягувачу у зв'язку з не встановленням місцезнаходження боржника за вказаною адресою.

Згідно положень абзацу 7 статті 1 Закону грошове зобов'язання – є зобов'язанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються.

Юридичне значення при порушенні справи про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора – ДПІ має факт наявності податкового боргу платника податків, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Частина 2 статті 2 Закону України «Про систему оподаткування» визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язків внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Згідно з положеннями ст. 13 даного Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Закон не відносить суми неустойки (штрафу, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з положення Закону України «Про державну податкову службу в Україні» пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до складу грошового зобов'язання, що складає кредиторські вимоги до боржника (у тому числі безспірні), не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).

Відповідна правова позиція викладена в п. 29 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2010р. № Б38\30-10 та постанові Вищого господарського суду України від 14.04.2010р. № б-21\51.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Отже, оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону, в площі безспірності грошових вимог, а саме – справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення. Всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», регулюються загальними нормами Закону.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, заява Красноперекопської ОДПІ, м. Красноперекопськ про порушення справи про банкрутство обґрунтована тим, що боржник Селянське (фермерське) господарство «Ліда», Красноперекопський район, с. Трактове (ЄДРПОУ 22279095) має перед кредитором заборгованість зі штрафних санкцій у розмірі 1373,76 грн.

Отже, при вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) під час порушення справи про банкрутство, суми фінансових санкцій не можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

У зв'язку цим, суд вважає, що заява Красноперекопської ОДПІ, м. Красноперекопськ є безпідставною.

Як вказано в пункті 36 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого  було порушено справу про банкрутство боржника, або коли провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Отже, ініціюючим кредитором на момент звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано належних доказів безспірності грошових вимог до боржника.

Таким чином, оскільки господарські суди розглядають заяви про порушення справ про банкрутство у разі наявності передбачених ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підстав, а також з урахуванням особливостей передбачених ст. 52 цього Закону, суд приходить до висновку про недоведеність Красноперекопської ОДПІ, м. Красноперекопськ підстав для визнання Селянського (фермерського) господарства «Ліда», Красноперекопський район, с. Трактове (ЄДРПОУ 22279095) відсутнім боржником, а відтак, припиняє провадження у справі.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 1 - 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Провадження у справі про визнання банкрутом Селянського (фермерського) господарства «Ліда», Красноперекопський район, с. Трактове (ЄДРПОУ 22279095) припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.