Рішення

від 28.01.2011 по справі 14/349-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/349-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.01.11р.

Справа № 14/349-10

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьспецстальпостач", 50036, м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, 19 

до  Управління комунальної власності міста при Виконавчому комітеті Криворізької міської ради, 50101, м. Кривий Ріг, пл. Радянська, 1 

про стягнення  13604,50 грн.         

Суддя  Панна С.П.

Представники:

Від позивача      Кафтасьєва Г.В. - представник за довіреністю від 02.08.2010 року

Від відповідача  Бондаренко Я.А. - головний спеціаліст за довіреністю № 5439 від 31.12.2010 року

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьспецстальпостач" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління комунальної власності міста при Виконавчому комітеті Криворізької міської ради про стягнення 13604,50 грн. - матеріальних збитків, судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста за № 33/46 від 02.09.2005 року в зв'язку з тим, що орендовані приміщення використовувались третіми особами, які отримували від них прибутки, але позивач справно здійснював плату на орендовані приміщення не маючи змоги ними користуватися і як наслідок зазнав збитки на суму 13604,50 грн.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується (пояснення від 13.01.2011 року), посилаючись на те, що відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2007 року треті особи були виселені з орендованих позивачем приміщень.

Крім того, відповідач 25.01.2011 року направив до суду заяву про застосування строків позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у справі оголошувались вступна та резолютивна частини.

Ухвалою суду від 21.12.2010 року на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строки вирішення спору у справі № 14/349-10 були продовжені терміном на 15 днів, а саме до 25.01.2011 року.

02.09.2005 року між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південьспецсталь-Постач", як орендарем, було укладено договір оренди об'єкта нерухомості комунальної власності міста за № 33/46, згідно п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення в споруді (споруду) загальною площею 65,5 м2, розташованій за адресою: вул. Телевізійна, 5 для використання під розміщення торгівлі продовольчими товарами (15,8 м2), складу (49,7 м2). Об'єкт оренди розташований на 1 поверсі, облаштований холодним та гарячим водопостачанням, каналізацією, центральним опаленням, електромережею, телефонним та іншим зв'язком.

Вступ орендаря у строкове платне користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі, який необхідно оформити в 5-денний термін з КЖП № 33 (п. 2.2 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони обумовили наступне: за використання об'єкту оренди, орендар сплачує орендодавцю річну орендну плату у розмірі 12% від належної вартості об'єкту оренди, яка відповідно до розрахунку складає 53,31 грн. за вересень місяць без ПДВ. Орендна плата перераховується на поточний рахунок КЖП № 33, щомісячно до 20 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 10.1 договору, даний договір діє з 02.09.2005 року до приватизації.

Згідно з п. 12.1 договору, внесення змін і доповнень до договору здійснюється за згодою сторін. Одностороннє внесення змін чи доповнень до договору не дозволяється.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу обумовлений об'єкт оренди.

Позивач стверджує в позовній заяві, що був позбавлений права користуватися орендованими приміщеннями, оскільки орендованими приміщеннями незаконно користувалось ТОВ "БСП-сервіс", що встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2007 року у справі № 12/189-07, але при цьому ТОВ "Південьспецстальпостач" справно оплачувало відповідачу вартість орендної плати в сумі 13604,50 грн., які і просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 1116 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на викладене вбачається, що шкода, завдана майну особи, відшкодовується за умови, що вона завдана цивільним правопорушенням, тобто, для застосування деліктної відповідальності необхідною умовою є наявність складу правопорушення, які складаються із наступних елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. При цьому перші три елементи належать до об'єктивного складу правопорушення, а решта - вина - є суб'єктивною стороною цивільного правопорушення. Наявність чотирьох вищенаведених елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності у формі відшкодування шкоди, за виключенням лише випадків, встановлених законом. Відсутність хоча б одного із елементів складу цивільного правопорушення виключає можливість для притягнення до відповідальності у виді відшкодування шкоди.

Таким чином, вина - є однією із умов деліктної відповідальності та її відсутність доводиться особою, яка порушила права або інтереси потерпілого, але зазначене не звільняє позивача від обов'язків надавати суду свої докази складу цивільного правопорушення відповідно до ст. ст. 32, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України (п. 6 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 01.04.1994 року № 02-5/215 (з подальшими змінами та доповненнями)).

Як встановлено матеріалами справи, позивачем не доведено понесення витрат на суму 5232,12 грн. за період 2003-2007 роки.

Крім того, як встановлено ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачає, позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач заявою від 25.01.2011 року просив суд застосувати строки позовної давності щодо вимог позивача за період з 2003 по 2007 роки.

З огляду на викладене в позовних вимогах в частині стягнення 5332,12 грн. за період 2003-2007 роки необхідно відмовити із-за прострочення строків позовної давності та недоведеності понесення цих витрат.

В частині стягнення шкоди в сумі 8732,38 грн. необхідно відмовити, оскільки позивачем відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України належними доказами не доведена протиправна поведінка відповідача, причинно-слідчий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, а надані докази не доводять безпосередньо протиправну поведінку відповідача, внаслідок якої могли виникнути збитки.

Також необхідно зазначити, що ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності та справедливості.

Згідно з п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи, позивач не звертався до відповідача або до суду з пропозиціями або вимогами щодо зміни або розірвання укладеного договору оренду в зв'язку з неможливістю використання орендованого приміщення, що підтверджується поясненнями позивача від 25.01.2011 року.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 257, 267, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Суддя                                                                                           С.П.Панна

Повне рішення складено - 28.01.2011 року.