Ухвала

від 25.01.2011 по справі 5010/78/2011-б-24/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5010/78/2011-Б-24/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

 25 січня 2011 р.  Справа № 5010/78/2011-Б-24/3   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за заявою управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька друкарня" (ідентифікаційний код 02466856) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

в с т а н о в и в:

УПФ в Галицькому районі Івано-Франківської області у своїй заяві, як видно із її змісту, зазначає, що станом на 01 жовтня 2010 р. за даним боржником рахується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 20 267 грн 49 коп. А, оскільки, боржник відсутній за місцезнаходженням УПФ в Галицькому районі просить суд порушити справу про банкрутство ТОВ "Галицька друкарня" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до положень абзацу 3 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). В абзаці 7 цієї статті передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов'язань боржника не зараховується.

Згідно викладених у ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” положень, справа про банкрутство порушується господарським судом якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. В свою чергу, ст. 52 цього Закону, передбачає певні особливості банкрутства відсутнього боржника, зокрема, що кредитор може ініціювати порушення справи про банкрутство незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Разом з тим, указана норма не містить жодного виключення щодо безспірності таких вимог кредитора.

Відповідно до абзацу 7 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно положень частин 1, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у заяві кредитора про порушення справи про банкрутство повинні бути зазначені розмір вимог кредитора до боржника, обставини, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, докази обґрунтованості вимог кредитора й інші обставини, на яких ґрунтується заява; тобто з урахуванням положень ст. 52 цього Закону, у заяві ініціюючого кредитора щодо відсутнього боржника мають бути також зазначені такі обставини, які б у своїй сукупності беззаперечно свідчили про наявність підстав для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, тобто як відсутнього боржника. При цьому, усі наведені обставини ініціюючий кредитор зобов'язаний підтвердити відповідними й належними доказами.

Крім того, до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), згідно положень ч. 10 ст. 7 цього Закону, також додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Викладені положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, як і положення ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ініціюючий кредитор при подачі заяви залишив без уваги.

Зокрема, у заяві УПФУ в Галицькому районі відсутні посилання на відповідні докази, які б підтверджували безспірність кредиторських вимог до боржника, про які йде мова в цій заяві, на загальну суму 20 267 грн 49 коп., а також докази вжиття відповідних заходів до отримання цієї заборгованості в установленому законодавством порядку.

Що ж стосується викладених у заяві доводів ініціюючого кредитора про наявність підстав для визнання ТОВ "Галицька друкарня" банкрутом в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” доцільно зазначити наступне.

Згідно положень ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, відомості про відсутність юридичної особи за її місцем реєстрації повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У ст. 18 цього ж Закону передбачено, що відомості внесені до Реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Реєстру, не було внесено, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, оскільки відсутність боржника є фактом, який має юридичне значення і має бути підтверджений відповідними доказами, з урахуванням зазначених у ч. 2 ст. 34 ГПК України положень про те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, єдиним належним і допустимим доказом підтвердження факту відсутності боржника за місцезнаходженням може бути відповідний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до якого внесено запис про відсутність боржника за його місцем реєстрації.

Так, серед доданих до заяви ініціюючого кредитора документів наявна копія довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, із змісту якої вбачається, що стан відомостей про юридичну особу не підтверджено.

Також, суд звертає увагу ініціюючого кредитора, що згідно із положеннями ч. 11 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї документів, відповідні докази чого також слід надати суду. Перевіривши матеріали, які надійшли разом із заявою УПФУ в Галицькому районі Івано-Франківської області, суд установив, що будь-яких доказів, які б указували на те, що ініціюючий кредитор на відповідну адресу боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька друкарня" належним чином надіслав копію заяви про порушення справи про банкрутство і всі додані до неї документи - відсутні.

Крім того, із наявних у господарському суді Івано-Франківської області даних вбачається, що в жовтні 2010 р. УПФУ в Галицькому районі Івано-Франківської області вже зверталось до господарського суду Івано-Франківської області із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Галицька друкарня" аналогічного змісту. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2010 р. провадження у справі № Б-25/38-10 про банкрутство ТОВ "Галицька друкарня" було припинено в тому числі із згаданих вище підстав.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що подану управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ "Галицька друкарня" в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” слід повернути без розгляду згідно абзаців 2 і 5 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та пунктів 3 і 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Керуючись статтями 1, 5, 6, 7, 9 і 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтями 63, 86 ГПК України, суд

у х в а л и в:

заяву управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька друкарня" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і додані до неї документи - повернути без розгляду.

Суддя                                                                                                     І. В. Ткаченко

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

25.01.11