Рішення

від 26.10.2010 по справі 33/45 (10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.10                                                                                           Справа№ 33/45 (10)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Байхім-Україна»(м. Радивилів)

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Долісвіт»(м. Львів)

про :

стягнення 14 109 (чотирнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 12 коп.

                                                                                                Суддя :                   Цікало А.І.

                                                                                                При секретарі :     Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:

ОСОБА_1 –представник (довіреність б/н від 14.05.2010 р.)

Відповідача:

не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 20.09.2010 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 5798 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Байхім-Україна»(м. Радивилів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Долісвіт»(м. Львів) про стягнення 14 109 (чотирнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 12 коп.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.09.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.10.2010 р. Ухвалою суду від 05.10.2010 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 26.10.2010 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 21.09.2010 р. та про відкладення розгляду справи від 05.10.2010 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 05.10.2010 р. представник позивача подав до суду частину витребуваних документів.

В судовому засіданні 26.10.2010 р. представник позивача подав до суду довідку з ЄДРЮОФОП про включення відповідача до ЄДР.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 21.09.2010 р. та про відкладення розгляду справи від 05.10.2010 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Байхім-Україна»(позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Долісвіт»(відповідач) товар –Превентол WB plus-L, на загальну вартість 14 109 (чотирнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 12 коп., що підтверджується видатковими накладними № 04/06-3 від 04.06.2008 р. на суму 9 406 грн. 08 коп. та № 25/06-1 від 25.06.2008 р. на суму 4 703 грн. 04 коп. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Зазначений товар було отримано представником відповідача згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Зауважень щодо якості чи кількості товару від відповідача на адресу позивача не поступало.

Проте, відповідач не провів оплату за отриманий товар.

Позивач направив на адресу відповідача вимогу про виконання зобов’язання вих. № 5/16-07-10 від 16.07.2010 р. в якій вимагалось в семиденний строк з часу отримання вимоги сплатити заборгованість за поставлений товар (оригінал вимоги оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Зазначена вимога була відправлена поштою 21.07.2010 р. та отримана відповідачем 03.08.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Однак у встановлений вимогою семиденний строк відповідач не сплатив заборгованість за поставлений товар.

Станом на час звернення з позовом до суду та день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 14 109 (чотирнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 12 коп.

Станом на день розгляду справи, відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

07 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Байхім-Україна»та адвокатом ОСОБА_1, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1277 від 24.01.2008 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) було укладено Договір № 23/10 про надання юридичної послуг (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов зазначеного Договору, адвокат ОСОБА_1 зобов’язався надавати ТзОВ «Байхім-Україна»юридичні послуги відповідно до його замовлення, а ТзОВ «Байхім-Україна»зобов’язався оплачувати послуги адвоката ОСОБА_1 (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, клієнт (позивач) зобов’язується оплатити вартість правового обслуговування відповідно до виставлених рахунків. Сума оплати залежить від обсягу затраченого часу та складності доручення.

Як вбачається із звіту про юридичні послуги, надані адвокатом ОСОБА_1. Товариству з обмеженою відповідальністю «Байхім-Україна», складеного згідно Договору № 23/10 про надання юридичних послуг від 07.06.2010 р., вартість наданих юридичних послуг у справі про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Долісвіт» становить 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. (зазначений звіт долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов Договору та звіту про юридичні послуги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Байхім-Україна»сплатило адвокату ОСОБА_1. 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., за надані юридичні послуги у справі про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Долісвіт», що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера серії 12 АААЖ № 696755 від 17.09.2010 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.  

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати боргу, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості, не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Байхім-Україна»(м. Радивилів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Долісвіт»(м. Львів) про стягнення 14 109 (чотирнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 12 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 585 від 02.09.2010 р., позивачем сплачено в сумі 141 (сто сорок одна) грн. 10 коп.

Згідно платіжного доручення № 586 від 02.09.2010 р. позивачем сплачено 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Щодо стягнення з відповідача 2 000 (дві тисячі) грн. 00 витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги, суд вважає, що такі підлягають до задоволення частково в сумі 1 410 (одна тисяча чотириста десять) грн. 91 коп.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Байхім-Україна» (м. Радивилів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Долісвіт»(м. Львів) про стягнення 14 109 (чотирнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 12 коп. –задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Долісвіт»(вул. Промислова, 53, м. Львів, 79024; код ЄДРПОУ 31527189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Байхім-Україна»(вул. Невського, 96, м. Радивилів, Рівненська область, 35500; код ЄДРПОУ 32639354) –14 109 (чотирнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 12 коп. –заборгованості, 1 410 (одна тисяча чотириста десять) грн. 91 коп. - оплати послуг адвоката, 141 (сто сорок одна) грн. 10 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                             Цікало А.І.