Рішення

від 27.01.2011 по справі 3/186/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/186/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "27" січня 2011 р.                                                 Справа №  3/186/10

За позовом:        Прокурора Снігурівського району Миколаївської області 57300, м.Снігурівка, Миколаївська обл.,  вул. Щорса, 16 в інтересах держави в особі Снігурівської районної державної адміністрації 57300,  Миколаївська обл., м.Снігурівка, вул.Леніна,72

До відповідача-1: Садівничого товариства “Дружба”

                                57300 , Миколаївська обл., м. Снігурівка, вул. Інгулецька,4, кв.7

До відповідача-2: Фермерського господарства “Ярове”

юридична адреса: 57325, Миколаївська обл., Снігурівський р-н, с.Кобзарці

фактична адреса: 57300, Миколаївська обл., м.Снігурівка, вул. Перемоги 33,   

                               кв.11

Про: визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою від 12.10.2009р.

                   Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача:  не з'явився;

Від 1-відповідача: не з'явився;

Від 2-відповідача: не з'явився;

Прокурор: Фірцак Т.Ю.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Снігурівського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Снігурівського районної державної адміністрації звернувся до господарського суду з позовом визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб площею 6,5 га, розташованої в межах Афанасіївської сільської ради Снігурівського району, укладений 12.10.2009 р. між СТ «Дружба»та ФГ «Ярове».

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі норм ст.ст. 2, 3, 17, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 35 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 203, 204, 215 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що: Садівниче товариство «Дружба»не має будь-якого правовстановлюючого документа на право власності чи право користування земельною ділянкою, а отже не має право виступати орендодавцем земельної ділянки державної форми власності; державну реєстрацію договору від 12.10.2009 р. не проведено; в договорі відсутні невід'ємні його додатки; оспорюваний договір не містить істотних умов договору оренди землі.

Відповідач -1 у відзиві (вх.№ 212/2011 від 05.01.11р.) вважає, що підстави визнавати спірний договір недійсним у суду відсутні, оскільки цей договір було сторонами розірвано .угодою від 15.11.2010 року.

Відповідач –2 також у своєму відзиві, скерованому до суду 10.01.11року, вважає що підстави визнавати договір на оренду недійсним відсутні так як він втратив силу і розірваний сторонами ще в 2009 році угодою від 15.11.2009р.

З письмових пояснень відповідачів, наданих суду прокурором 27.01.11р. вбачається, що правильна дата розірвання спірного договору - 15.11.2010 року.

Як перший та і другий відповідачі клопочуть перед судом розглядати справу за відсутністю їх представників.

Необхідно зазначити, що позивач жодного разу свого представника в судове засідання не направив, хоча про час і місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника прокуратури, суд –

встановив:

12 жовтня 2009 року між Садівничим товариством «Дружба», як володільцем, та Фермерським господарством «Ярове», як користувачем, було укладено договір «на користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб». Предметом цього договору виступила передача володільцем та приймання користувачем земельної ділянки площею 6,5 га, яка розташована на території Снігурівської районної ради Миколаївської області, для ведення сільськогосподарського виробництва.

Строк дії договору сторони обумовили до 31 грудня 2012 року.

За правилами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.  

Оспорюваний договір по своїй суті є договором оренди земельної ділянки, оскільки його умови фактично передбачають передачу наймодавцем земельної ділянки наймачеві на встановлений строк у користування за плату.

Відносини щодо оренди (найму) земельної ділянки регулюються Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (далі –Закон) оренда землі  -  це  засноване  на  договорі  строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди  землі  -  це  договір,  за  яким орендодавець зобов'язаний за  плату  передати  орендареві  земельну  ділянку  у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до  умов  договору  та вимог земельного законодавства.

Зміст ст. 15 Закону визначає істотні умови договору оренди землі, якими є:

    - об'єкт оренди   (місце   розташування   та  розмір  земельної ділянки);

    - строк дії договору оренди;

    - орендна плата із зазначенням  її  розміру,  індексації,  форм платежу,   строків,   порядку   її   внесення   і   перегляду   та відповідальності за її несплату;

    - умови використання та цільове призначення земельної  ділянки, яка передається в оренду;

    - умови збереження стану об'єкта оренди;

    - умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

    - умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

    - існуючі обмеження  (обтяження)  щодо  використання  земельної ділянки;

    - визначення сторони,  яка несе ризик  випадкового  пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

    - відповідальність сторін;

    - умови  передачі  у  заставу  та  внесення до статутного фонду права  оренди  земельної  ділянки.  

          При цьому, законодавець зазначає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей (зокрема) 4, 17 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до Закону.

          Досліджуючи текст оспорюваного договору, суд встановив відсутність в ньому таких істотних умов як:

          - орендна плата із зазначенням  її  розміру,  індексації,  форм платежу,   строків,   порядку   її   внесення   і   перегляду   та відповідальності за її несплату;

              - умови збереження стану об'єкта оренди;

              - умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

              - умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

              - існуючі обмеження  (обтяження)  щодо  використання  земельної ділянки;

              - визначення сторони,  яка несе ризик  випадкового  пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

              - відповідальність сторін;

              - умови  передачі  у  заставу  та  внесення до статутного фонду права  оренди  земельної  ділянки.

          Норми ст. 15 Закону передбачають наявність невід'ємних частин договору оренди землі якими є:

          - план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

              - кадастровий план земельної ділянки з  відображенням  обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

    - акт визначення   меж   земельної   ділянки   в   натурі   (на місцевості);

    - акт приймання-передачі об'єкта оренди;

    - проект  відведення  земельної ділянки у разі його розроблення згідно  із  законом.

          Як з тексту самого договору так і з пояснень учасників правочину вбачається відсутність складання та оформлення вищенаведених додатків до оспорюваного договору.

          Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства,  а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

          Відповідно до ч.1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий  правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За правилами ст. 18 Закону договір оренди  землі  набирає  чинності після його державної реєстрації.

Отже, договір оренди земельних ділянок підлягає обов'язковій державній реєстрації яка здійснюється в порядку, встановленому статтею 20 Закону.

Оспорюваний же договір від 12.10.2009 року не пройшов державну реєстрацію, як того вимагає діюче законодавство.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

          Фізичні та юридичні особи –власники земельних ділянок мають право передавати в оренду земельну ділянку, що перебувають у їх власності, на власний розсуд відповідно до принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України).

          Що ж стосується земельних ділянок, що перебувають у власності держави або територіальних громад, то тут діють численні правила, вимоги яких мають бути виконані до укладення договору.

Прокуратура в обґрунтування позовних вимог посилається на Рішення V сесії ХХІ скликання Афанасіївської сільської ради народних депутатів Снігурівського району Миколаївської області № 3 від 28.03.1992 року, згідно з яким було вилучено із земель радгоспу ім. ХХ з'їзду КПРС 19,0 га та виділено Садівничо - огородньому товариству «Дружба»4,5 га для ведення колективного садівництва та городництва. При цьому, прокуратурою Снігурівського району було виявлено, що земельна ділянка використовувалася членами СТ «Дружба», однак правовстановлюючі документи на неї відсутні.

Згідно довідки (№ 358 від 07.10.10 р.) Афанасіївської сільської ради вказана земельна ділянка загальною площею 4,5 га. належить до земель державної  власності.

Відповідно до приписів п. а ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень  місцевих  державних  адміністрацій  у  галузі земельних відносин належить: розпорядження  землями  державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Фактично, Садівниче товариство «Дружба»не маючи правовстановлюючого документу на право власності чи право користування земельною ділянкою, як це передбачено ст.ст. 82, 92, 93 Земельного Кодексу України, не мало право виступати орендодавцем земельної ділянки державної форми власності.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За приписами ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову щодо визнання договору 12.10.2009 р.         недійсним, оскільки цей договір суперечить вимогам чинного земельного законодавства, а саме нормам ст.ст. 638,203 Цивільного кодексу України.

Водночас, суд звертає увагу відповідачів на те, що факт розірвання оспорюваного договору не впливає на розгляд питання судом щодо визнання недійсності цього правочину.

Керуючись ст. ст.  44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб площею 6,5 га, розташованої в межах Афанасіївської сільської ради Снігурівського району, укладений 12.10.2009 р. між СТ «Дружба»та ФГ «Ярове».

3.          Стягнути з Садівничого товариства “Дружба” (57300, Миколаївська обл., м. Снігурівка, вул. Інгулецька,4, кв.7, код ЄДРПОУ 25382557) в доход Державного бюджету Центрального району м. Миколаєва (код платежу 22090200;  р/р 31118095700006, Банк: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096)  -  42,50 грн. держмита.

4.          Стягнути з Фермерського господарства “Ярове” (57325, Миколаївська обл., Снігурівський р-н, с.Кобзарці, код ЄДРПОУ 32199330) в доход Державного бюджету Центрального району м. Миколаєва (код платежу 22090200;  р/р 31118095700006, Банк: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096)  -  42,50 грн. держмита.

5.          Стягнути з Садівничого товариства “Дружба” (57300, Миколаївська обл., м. Снігурівка, вул. Інгулецька,4, кв.7, код ЄДРПОУ 25382557) на користь Державного бюджету Центрального району м. Миколаєва (Код платежу 22050003 “Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у місцевих господарських судах”; р/р 31217264700006, Банк: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096) -  118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Стягнути з Фермерського господарства “Ярове” (57325, Миколаївська обл., Снігурівський р-н, с.Кобзарці, код ЄДРПОУ 32199330) на користь Державного бюджету Центрального району м. Миколаєва (Код платежу 22050003 “Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у місцевих господарських судах”; р/р 31217264700006, Банк: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096) -  118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

   Суддя                                                        О.Г. Смородінова

Рішення підписано 31 січня 2011 року