Рішення

від 31.01.2011 по справі 8/88-10-5012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/88-10-5012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2011 р.Справа  № 8/88-10-5012

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Алєксеєв О.В.,

від відповідачів:

1)          ДП „Одеська залізниця” не з'явився,

2)          ТОВ „Донуголь-Альянс” не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад” до Державного підприємства „Одеська залізниця” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Донуголь-Альянс” про стягнення 2088,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2010 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад” до розгляду, порушено провадження у справі № 8/88-10-5012, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 22.12.2010 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 22.12.2010 р. розгляд справи відкладено на 12.01.2011 р., у судовому засіданні 12.01.2011 р. –на 31.01.2011 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками представників позивача та Державного підприємства „Одеська залізниця”.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донуголь-Альянс” з невідомих причин жодного разу не скористалось наданим ст.22 ГПК України правом на участь у судових засіданнях, а, відтак, розгляд справи здійснено за відсутності його представника.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 31.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад” (далі –ТОВ „Снігурівський паливний склад”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі –ДП „Одеська залізниця”) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Донуголь-Альянс” (далі –ТОВ „Донуголь-Альянс”) вартості нестачі антрациту в розмірі 2709,00 грн.

28.01.2011 р. ТОВ „Снігурівський паливний склад” подало заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідачів 2088,00 грн., вказуючи, що попередня ціна позову помилково визначена без урахування перевезення вантажу у вологому стані, тому норма природної втрати має дорівнювати 2%.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ „Снігурівський паливний склад” посилається на ст.ст.526,611,924 ЦК України, ст.ст.110,113,114,115 Статуту залізниць України, залізничну накладну від 20.10.2010 р. № 52609826, комерційний акт від 04.11.2010 р. БК 045444/30/90, рахунки-фактури ПП „ВКФ „Кітоврас” від 20.10.2010 р. № СФ-0000367, ТОВ „Донуголь-Альянс” від тієї ж дати № Д-0000275 тощо.

ДП „Одеська залізниця” у відзиві на позов просить у задоволенні вимог до неї відмовити, оскільки відправником, силами та засобами якого здійснювалось завантаження вагону, не вжито обов'язкових за змістом п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом  Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 р. за № 796/5987, параграфів 1,3 розд.2 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі заходів по розрівнянню, ущільненню вугілля та нанесенню на нього захисного маркування.

ТОВ „Донуголь-Альянс” відзив на позовну заяву не подало, в зв'язку з чим розгляд справи здійснено в порядку ст.75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників ТОВ „Снігурівський паливний склад” та ДП „Одеська залізниця”, господарський суд встановив:

На виконання договору від 01.07.2009 р. № 01/07, укладеного між ПП „ВКФ „Кітоврас” (продавець) та ТОВ „Снігурівський паливний склад” (покупець), 20.10.2010 р. зі станції відправлення Красний луч Донецької залізниці ТОВ „Донуголь-Альянс” (відправник) на станцію призначення Снігірівка Одеської залізниці для ТОВ „Снігурівський паливний склад” (одержувач) відправлено вагон № 60735818 з вологим антрацитом у кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною № 52609826.

Відмітки у накладній свідчать про те, що антрацит завантажено у вагон засобами відправника навалом; вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 3,4,7,8 гл.1 дод.14 до УМВС, параграфами 3-5 розділу 2 Технічних умов; вугілля марковано вапном.

01.11.2010 р. на станції Апостолово Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 355, відповідно до якого: під час прибуття вагону № 60735818 виявлено відсутність маркування; під 4,5 люками навантаження нижче бортів на 40 см; під 1,2,3 люками на ширину вагона навантаження нижче бортів на 70 см; під 6,7 люками на ширину вагона навантаження нижче бортів на 50 см; теча вантажу відсутня.

04.11.2010 р. на станції Миколаїв Одеської залізниці складено комерційний акт БК 045444/30/90, яким встановлено, що у вагоні № 60735818: антрацит у вологому стані; нетто 65300 кг, різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 3700 кг; навантаження у вагоні нерівномірне; під 4,5 люками навантаження нижче бортів на 400 см, під 1,2,3 люками на ширину вагона навантаження нижче бортів на 700 мм, під 6,7 люками на ширину вагона навантаження нижче бортів на 500 мм; теча вантажу відсутня; вантаж не марковано; люки та двері закриті щільно; вагон у технічному відношенні справний, у комерційному відношенні –згідно акту загальної форми № 355; вантажовідправником порушено ППВ ч.1 р.15 п.п.5,6 та ТУ р.2 параграфи 1,3.

Після складання комерційного акту вантаж направлено до місця призначення, видано його одержувачу.

В подальшому вантажоодержувач звернувся до господарського суду Одеської області з уточненою позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченої під час перевезення продукції у розмірі 2088,00 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 2% маси нетто вантажу визначена як 2320 кг; вартість вантажу 900,00 грн. з ПДВ за 1 тону встановлена по довідці вантажовідправника від 20.10.2010 р. № Д-0000275).

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Виходячи з правил ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 20.10.2010 р. № 52609826 свідчить про укладення між ТОВ „Донуголь-Альянс” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ТОВ „Снігурівський паливний склад”.

Зі змісту залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 60735818 здійснювалося відправником, який за змістом ч.3 ст.308 ГК України, ч.1 ст.918 ЦК України, ст.32 Статуту залізниць України зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Як зазначено вище, відмітки у накладній свідчать про те, що антрацит завантажено у вагон засобами відправника навалом; вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 3,4,7,8 гл.1 дод.14 до УМВС, параграфами 3-5 розділу 2 Технічних умов; вугілля марковано вапном.

Відмітки у накладній суперечать відомостям акту загальної форми та комерційного акту, відповідно до яких: вантаж не марковано; вантажовідправником порушено ППВ ч.1 р.15 п.п.5,6 та ТУ р.2 параграфи 1,3.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом  Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 р. за № 796/5987, передбачено, що „перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу... У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із „шапкою”). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу”.

В п.3.21 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) визначено „... Відправник відповідно до пункту 2.4 Правил оформлення перевізних документів може робити у залізничній накладній відмітку про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу, про відвантаження вантажу із „шапкою”, а також про нанесення на поверхню вантажу захисного маркування. Якщо на зворотній стороні накладної є відмітка відправника про відвантаження вантажу із „шапкою”, нанесення захисного маркування, а на станцію призначення вантаж прибув фактично без „шапки”, без маркування або з частково порушеним маркуванням, ця обставина може свідчити про втрату частини вантажу під час перевезення, і залізниця повинна довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу”.

Відповідно до параграфу 19 р.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно із п.3.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) „... Статутом не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу. Поряд з цим, враховуючи, що перевізник фактично не проконтролював правильність розміщення та закріплення вантажу, прийняв до перевезення платформи або напіввагони, які завантажено з порушенням вимог Технічних умов, господарський суд має право вирішити питання про покладення відповідальності за заподіяну шкоду як на відправника, так і на перевізника у залежності від ступеню вини кожного з них, беручи до уваги можливість виявлення порушень при огляді завантаженого вагону.

З урахуванням наведеного, змісту комерційного акту від 04.11.2010 р. БК 045444/30/90, акту загальної форми від 01.11.2010 р. № 355 з висновками відносно порушення відправником приписів законодавства під час завантаження антрациту у вагон відкритого типу, неподання сторонами заперечень на вказані акти в порядку, закріпленому п.п.16,17 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), того, що саме комерційний акт та акт загальної форми відповідно до ст.129 Статуту залізниць України є тими документами, в яких фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення, господарський суд визнає відправника вантажу винним у втраті вантажу під час перевезення.

Разом з тим, документально підтвердженим являється те, що ДП „Одеська залізниця” не перевірило як фактичну правильність здійсненого відправником завантаження у вагон відкритого типу, так і заповнення ним залізничної накладної, що за відсутності доказів виникнення недостачі з незалежних від перевізника обставин свідчить про необхідність покладення відповідальності за втрату вантажу під час перевезення й на ДП „Одеська залізниця”.

За таких обставин, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок винних дій кожного з відповідачів, господарський суд відзначає, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення грошових коштів з відправника та перевізника в рівних частинах.

В п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007 р. № 01-8/917 закріплено, що „вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці –за ціною вантажовідправника, а відносно відправника –за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п.115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст.22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме –сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)”.

Таким чином, з урахуванням правильності уточненого розрахунку до позовної заяви, ст.114 Статуту залізниць України щодо відшкодування перевізником дійсної вартості втраченого вантажу, довідки вантажовідправника від 20.10.2010 р. № Д-0000275, яка є належним доказом ціни товару за правилами ст.115 Статуту залізниць України, з ДП „Одеська залізниця” потрібно стягнути кошти в сумі 1044,00 грн.

Одночасно суд зауважує, що позов по відношенню до ТОВ „Донуголь-Альянс” є вимогою про відшкодування реальних збитків (понесення останніх підтверджується платіжним дорученням від 21.10.2010 р. № 344), розмір яких в даному випадку визначається за рахунком-фактурою ПП „ВКФ „Кітоврас” від 20.10.2010 р. № СФ-0000367 та становить 1055,60 грн., проте ТОВ „Снігурівський паливний склад” вартість відповідальної недостачі в позовній заяві вказана як 2088,00 грн., що унеможливлює стягнення на його користь з відправника вантажу більше, ніж 1044,00 грн.

На підставі ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код 01071315; п/р 26003000001 в Одеській філії АБ „Експрес-Банк”, МФО 328801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад” (57300, Миколаївська обл., м. Снігурівка, вул. Інгулецька, 14; код 32333383; р/р 26005021372001 в МФ АТ „Імексбанк” м. Миколаїв, МФО 326825) 1044/одна тисяча сорок чотири/грн. 00 коп. вартості недостачі товару, 51/п'ятдесят одна/грн. 00 коп. державного мита та 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донуголь-Альянс” (94503, Луганська обл., м. Красний луч, вул. Переверзєва, 91; код 35367792 р/р 2600021008 в Луганській філії АБ „Укргазбанк”, МФО 304621) на Товариства з обмеженою відповідальністю „Снігурівський паливний склад” (57300, Миколаївська обл., м. Снігурівка, вул. Інгулецька, 14; код 32333383; р/р 26005021372001 в МФ АТ „Імексбанк” м. Миколаїв, МФО 326825) 1044/одна тисяча сорок чотири/грн. 00 коп. вартості недостачі товару, 51/п'ятдесят одна/грн. 00 коп. державного мита та 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 01.02.2011 р.

Суддя                                                                                 Лічман Л.В.