Рішення

від 25.01.2008 по справі 4/609пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської

області  91016,

м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской

области  91016,

г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

25.01.08                                                                                

Справа № 4/609пд

Суддя Батюк Г.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1,

м.Красний Луч  Луганської області

до Управління охорони здоров'я Краснролуцької міської ради,

м.Красний Луч Луганської області

про

стягнення 52025 грн. 80 коп. та зобов'язання укласти додаткову угоду

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2., дов. № 2525 від 21.06.07;

від відповідача -Кучеренко І.О., дов. № 66 від 18.01.07.

Суть справи: заявлені вимоги:

- про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар

у сумі 52025 грн. 80 коп. по договору поставки від 02.04.07 № 112;

- на підставі п. 4.4 договору поставки від 02.04.07 № 112 скласти

додаткову угоду по цінам на товар відповідно цін на споживчому ринку з

наступним коригуванням цін на товар в залежності від збільшення цін заводом -

виробником на споживчому ринку.;

- витрати на правову допомогу у сумі 1500 грн. 00 коп.

Представник позивача  надав

до суду заяву, зданою до суду 05.11.07, в порядку ст.22 ГПК України, про зміну

позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за

поставлений товар у сумі 28325 грн. 80 коп. по договору поставки від 02.04.07 №

112 та  витрати на правову допомогу у

сумі 1500 грн. 00 коп..

У судовому засіданні 14.01.08 по справі, згідно ст. 77 ГПК

України, була оголошена перерва до 25.01.08.

Рішення господарського суду Луганської області виноситься

25.01.08.

Представник позивача вимоги викладені в заяві про зміну позовних

вимог, зданою до суду 05.11.07, у судовому засіданні підтримав.

Вказана  заява про зміну

позовних вимог, зданою до суду 05.11.07, 

прийнята судом, як таке, що  не

суперечить ст. 22 ГПК України. На підставі викладеного, позовними вимоги  слід вважати: вимоги про стягнення з

відповідача з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 28325 грн.

80 коп. по договору поставки від 02.04.07 № 112 

та витрати на правову допомогу у сумі 1500 грн. 00 коп.

Представник позивача надав до суду заяву, зданою до суду 15.11.07,

в порядку ст.22 ГПК України, про уточнення позовних вимог та просить стягнути з

відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 28325 грн. 80 коп. та

витрати на правову допомогу у сумі 1500 грн. 00 коп.

Представник позивача вимоги викладені в заяві про уточнення

позовних вимог, зданою до суду 15.11.07, у судовому засіданні підтримав.

Вказана  заява про уточнення

позовних вимог, зданою до суду 15.11.07, 

прийнята судом, як таке, що  не

суперечить ст. 22 ГПК України. На підставі викладеного, позовними вимоги  слід вважати: вимоги про стягнення з

відповідача з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 28325 грн.

80 коп. та  витрати на правову допомогу у

сумі 1500 грн. 00 коп.

Представник відповідача  у

відзиві на позовну заяву  від 19.10.07 №

795, у відзиві від 02.11.07 № б/н, у відзиві на заяву про уточнення позовних

вимог від 21.11.07 № б/н  позовні вимоги

відхилив, посилаючись на те, що у період з 04.05.07 по 17.07.07 зі сторони

відповідача не було допущено жодних порушень чинного законодавства; відповідач

діяв відповідно до умов укладеного договору та норм цивільного та

господарського законодавства; відповідно до умов п. 7.1 договору № 112 від

02.04.07 позивач зобов'язаний поставляти продукцію за товар за цінами,

визначеними у специфікації та з інших підстав, викладених, у відзиві.  

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви,

заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно

з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для

вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в :

Заява про уточнення позовних вимог, здана до суду 15.11.07,

підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з

відповідача з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 28325 грн.

80 коп. та  витрати на правову допомогу у

сумі 1500 грн. 00 коп.

( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування своїх позовних вимог ( з урахуванням заяви про

уточнення позовних вимог) позивач зазначив, що відповідно до здійснених

замовлень відповідача, між позивачем та відповідачем укладений правочин, по

якому за період з 04.05.07 по 17.07.07 позивач передав відповідачу товар

(продукти нафтопереробки рідкі) на загальну суму 116855 грн.00 коп., але

відповідач сплатив за цей товар лише 88529 грн. 20 коп., що підтверджується

матеріалами справи, а саме: виписками та реєстром розрахункових документів

банку. Залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар

за період з 04.05.07 по 17.07.07 складає 28325 грн. 80 коп. ( з урахуванням

заяви про уточнення позовних вимог).

Представник позивача зазначив, що передача товару позивачем та

прийняття його відповідачем, підтверджується первинними документами, а саме:

видатковими накладними від 30.05.07 № СФ - 0000095, від 25.05.07 № РН -

0000093, від 21.05.07 № РН -0000089, від 10.05.07 № РН - 0000084, від 04.05.07

№ РН - 0000079, від 26.06.07 № РН - 0000127, від 22.06.07 № РН- 0000126, від

20.06.07 № РН-0000124, від 20.06.07 № РН- 0000123, від 15.06.07 № РН-0000115,

від 12.06.07 № РН - 0000111, від 12.06.07 № РН - 0000110, від 08.06.07. № РН -

0000106, від 08.06.07 № РН - 0000105, від 06.06.07 № РН - 0000103, від 05.06.07

№ РН - 0000101, ВІД 02.07.07 № СФ -0000131, від 02.07.07 № СФ - 0000130, від

16.07.07 № СФ - 000137.(а.с.90-107, том 1). Але, відповідач оплату за

поставлений товар не провів.

Позивач також вказує на те, що таким чином, відповідач, підписавши

накладні, своїми діями засвідчив своє бажання отримати вказаний в накладних

товар, що потягло за собою настання для сторін правових наслідків, а саме

виникнення господарського зобов'язання.

Заборгованість відповідача перед позивачем  за поставлений товар за період з 04.05.07 по

17.07.07  складає 28325 грн. 80 коп. ( з

урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог п.2 ст. 530

ЦК України, були направлені претензії та вимоги від10.05.07, 16.05.07,

04.06.07, 05.06.07, 12.06.07. про сплату боргу(а.с.43-47), але в усіх

відповідях відповідач відмовлявся добровільно сплачувати заборгованість,  оплату за поставлений товар не провів.

Свої зобов'язання відповідач не виконав, оплату за поставлений

товар не провів, тому позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про

стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар 28325 грн. 80 коп.

( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

          Представник

відповідача позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзивах.

          Оцінивши по матеріалам справи доводи

представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким,

що підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою з

вимогами про стягнення з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі

28325 грн. 80 коп. ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових

актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

-відповідно до вимог, що у певних умовах 

звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні

положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених

цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного

виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення

загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для

застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами

або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один

суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого

суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання

її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати

інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що

звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова

від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,

якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо

у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає

виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником

обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати

такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок

негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.1ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у

будь- якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Суд вважає, домовленість між позивачем та відповідачем про

поставку товару (продукти нафтоперероблення рідкі) на загальну суму 28325 грн.

80 коп., за своєю правовою природою слід вважати договором купівлі -продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу

одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у

власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується

прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, позивач згідно з  домовленістю між позивачем та відповідачем,

відповідачу був поставлений товар на загальну суму 116855 грн.00 коп., але

відповідач сплатив за цей товар лише 88529 грн. 20 коп., що підтверджується

матеріалами справи, а саме: виписками та реєстром розрахункових документів

банку. Залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар

за період з 04.05.07 по 17.07.07 складає 28325 грн. 80 коп. ( з урахуванням

заяви про уточнення позовних вимог).

Відповідно до п. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний

передати  покупцеві товар, визначений

договором купівлі- продажу.

Як вбачається, факт передачі товару позивачем відповідачу

підтверджені видатковими накладними (а.с.90-107,том 1), які підписані сторонами

у справі без доповнень та  зауважень.

Згідно п.1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар

покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцю або надання

товару в розпорядження покупця.

Як свідчать матеріали справи, позивачем товар передано відповідачу

згідно видаткових накладних (а.с.90-107,том 1). З боку відповідача до позивача

яких-небудь претензій щодо кількості або якості товару не надходило.

Таким чином, відповідач, підписавши видаткові накладні, своїми

діями засвідчив своє бажання отримати вказаний в накладних товар, що потягло за

собою настання для сторін правових наслідків, а саме виникнення господарського

зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, сторони вправі самостійно

обирати будь-яку форму договору (усну, письмову, нотаріально посвідчену), якщо

вимоги щодо його форми не встановлені законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення

цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 2 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин, для якого

законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо

поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових

наслідків.

Частиною 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення

господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до

виконання замовлень.

Таким чином, позивач, вказував у накладних ціни на товар та

загальну вартість сплати, а відповідач приймав вказані накладні, про що

свідчать підписи представника відповідача. Ціна товару, яка вказувалася у

накладних не була оскаржена відповідачем. Тобто, підписуючи накладні та

прийнявши їх до виконання, відповідач приймав та погоджувався з вказаними у

накладних цінами на товар, але не сплачував їх у повному обсязі, чим порушив

норми діючого законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та

фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІУ від 16.07.1999 , підставою для

бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують

факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається, вищевказані видаткові накладні оформлені належним

чином з урахуванням вимог законодавства і підписані представником відповідача,

що підтверджує прийняття ним товар на загальну суму 116855 грн.00 коп.

Також, відповідно до виписок та реєстру розрахункових документів

"Райфайзен банк Аваль" сплачено відповідачем грошових коштів за товар

лише на суму 88529 грн. 20 коп.(а.с.117-125,том1).

Таким чином, за відпущений товар за період з 04.05.07 по

17.07.07  склалася заборгованість  відповідача перед позивачем у сумі 28325 грн.

80 коп.

Заборгованість  відповідача

перед позивачем за поставлений товар за період з 04.05.07 по 17.07.07  у сумі 28325 грн. 80 коп. також підтверджена

тим, що між позивачем та відповідачем підписаний акт звірення взаємних

розрахунків станом на 07.09.07, які підписані сторонами у справі без доповнень

та  зауважень, скріплені печатками їх

підприємств, що є підтвердженням згоди та прийняття заявленої заборгованості на

суму 28325 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

За своєю правовою сутністю та юридичним ознакам правочин, який

стався між позивачем та відповідачем відповідає договору купівлі - продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна

сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у

власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується

прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний

оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів

на нього.

Таким чином, позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі,

але відповідач за поставлений товар оплату не провів в порушення вимог ст. 692

ЦК України.

Відповідно до п.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання

боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення

вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь- який час. Боржник

повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення

вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з тим, що у

договорах купівлі- продажу, а саме в видаткових накладних (а.с.90-107,том 1)

сторонами не оговорено строк оплати, позивачем на адресу відповідача були

направлені претензії та вимоги від10.05.07, 16.05.07, 04.06.07, 05.06.07,

12.06.0. про сплату боргу(а.с.43-47), але в усіх відповідях відповідач

відмовлявся добровільно сплачувати заборгованість,  оплату за поставлений товар не провів.

Як  вбачається з матеріалів

справи, позивачем на адресу відповідача були направлені довідки  Головного управління статистики у Луганській

області № 12-13-516/4800 від 12.06.07, де ціна на бензин у травні  2007р. на споживчому ринку Луганської області

- А-80-3,59 грн./л, А-92-4,00грн/л. та № 12-13-633/6081 від 25.07.07, де ціна

на бензин у травні  2007р. на споживчому

ринку м.Луганська -А-80-3,86 грн./л, А-92-4,32грн/л., бензин- 4/21 грн/л,

дизельне паливо- 3,73 грн/л.

З вищевказаних обставин вбачається, що позивач діяв на підставі

відповідності вимогам діючого законодавства, а саме п. 2 ст. 632, п.3 ст. 691

ЦК України.

Також, пунктом 5.1. договору № 112 від 02.04.07 передбачено, що

"Покупець" (відповідач у справі) розраховується з

"Постачальником" ( позивачем у справі) по факту постачання товару за

заявкою замовника згідно накладної та рахунку.

Як вбачається, в видаткових накладних за спірний період

вказувалися ціни, виходячи з підвищення цін на товар заводом - виробником а

також з цін, які вказувались у довідках Головного управління статистики у

Луганській області і Луганської регіональної торгово - промислової палати

(а.с.33-43,том 1).

На підставі викладеного, в результаті підвищення цін собівартості

на товар за період з 04.05.07 по 17.07.07 

позивачем було передано відповідачу товару на загальну суму 116855

грн.00 коп., а відповідачем було сплачено за прийнятий товар на загальну суму

88529 грн.20 коп. Так, станом на 17.07.07 виникла заборгованість у

відповідача  перед позивачем у сумі  28325 грн. 80 коп.

Також, слід зазначити, що відповідно до  листів ТОВ «Арсенал» від 31.08.07 № 39 та  ТОВ «Меркурій»від 05.09.07 № 1 вартість

нафтопродуктів ( ДП, бензина А-76,а-92 за період з 22.03.07 по 31.08.07)

складає декілька вище ніж вартість товару який поставлений позивачем

відповідачу.   

Заборгованість відповідача перед позивачем  за поставлений товар за період з 04.05.07 по

17.07.07  у сумі 28325 грн. 80 коп.,

нарахована позивачем відповідачу обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи,

відповідачем не оспорена, та підлягає стягненню з відповідача.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її

слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу

відповідачем не оспорюється.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача

заборгованості  за поставлений товар у

сумі 28325 грн. 80 коп. ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог)

такими, що підтверджені матеріалами справи, підлягають задоволенню повністю і

підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, в тому числі

витрати на послуги адвоката  покладаються

на відповідача.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат

відносіться зокрема - державне мито, витрати на інформаційно- технічне

забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката ( юридичні

послуги).

Позивачем надано доказ укладення договору про надання юридичних

послуг № б/н від 21.09.07. Відповідно до п. 1.1 договору, «Замовник»(позивач у

справі) доручає, а «Виконавець»( Приватний підприємець ОСОБА_3.) приймає на

себе зобов'язання надавати в обсязі та на умовах, передбачених даним договором

юридичну комплексу допомогу щодо стягнення заборгованості за невиконання

обов'язків по договору поставки № 112 від 02.04.07. Відповідно до п.2.2.5

зазначеного договору, «Замовник»має право видавати представникам

«Виконавця»відповідні довіреності.  

Приватним підприємцем ОСОБА_3. надана відповідна довіреність на гр.

ОСОБА_2., згідно довідки про трудові відносини фізичної особи з платником

податків від 13.12.07 серія НОМЕР_1. Вартість юридичних послуг відповідно до п.

3.1 договору  складає 1500 грн. 00 коп.

Позивачем зазначену суму перераховано згідно платіжного доручення № 383 від

21.09.07 на суму 200 грн. 00 коп. та № 355 від 05.09.07 на суму 300 грн. 00

коп. та розрахункової квитанції № 552603 від 10.01.08 на суму 1000 грн.00 коп.,

що підтверджено матеріалами справи . Складений акт прийому-передачі

виконаних робіт відповідно до договору № б/н від 21.09.07 про надання юридичних

послуг від 10.01.08.

Також, слід  звернути увагу

позивача на те, що, що діючим законодавством не передбачено повернення державного

мита у разі зміни або уточнення позовних вимог позивачем.

У судовому засіданні 25.01.08 за згодою представників судового

процесу оголошена  вступна  та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по держмиту та судові

витрати  покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.11,205,525,526, 625,

639,655,662, 664, 692  ЦК України, ст.ст.

181,173, 193 ГК України , ст.ст. 44, 49, 77,82, 84, 85 ГПК України, суд

                                в

и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління охорони здоров'я Краснролуцької міської

ради, м.Красний Луч Луганської області, вул. Комуністична,33, код ЄДРПОУ

26262177 на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 борг за поставлений товар у

сумі 28325 грн. 80 коп., витрати по держмиту у сумі 283 грн. 26 коп. та 64 грн.

25 коп. витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу,

витрати на юридичні послуги  у сумі 1500

грн. 00 коп., видати  на виконання наказ

позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання.

Дата підписання рішення -28.01.08.

Суддя                                                                                                              

Г.М.Батюк