Постанова

від 24.12.2010 по справі 2а-7709/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-7709/10/2670

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 24 грудня 2010 року           14:16           № 2а-7709/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача:                     Готрі Т. В.;

відповідача:                     не з'явились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІП СЕРВІС ТРЕВЕЛ ЕНД БІЗНЕС АСІСТЕНС”

простягнення заборгованості

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И  С П Р А В И:

18 травня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (далі по тексту –позивач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІП СЕРВІС ТРЕВЕЛ ЕНД БІЗНЕС АСІСТЕНС” (далі по тексту –відповідач, ТОВ “ВІП СЕРВІС ТРЕВЕЛ ЕНД БІЗНЕС АСІСТЕНС”), в якому просила стягнути суму податкового боргу у розмірі 1 069,72 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-7709/10/2670 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 09 липня 2010 року. 09 липня 2010 року судове засідання відкладалося на 23 вересня 2010 року через відсутність представників сторін. В судовому засіданні 23 вересня 2010 року у зв'язку із заявленим клопотанням представника позивача про необхідність надання додаткових доказів розгляд справи відкладався до 21 жовтня 2010 року. 21 жовтня 2010 року в судовому засіданні оголошувалася перерва до 28 жовтня 2010 року через необхідністю надання позивачем додаткових доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2010 року представника позивача повторно зобов'язано надати додаткові докази та призначено судовий розгляд на 12 листопада 2010 року. 12 листопада 2010 року судовий розгляд був відкладений до 26 листопада 2010 року та зобов'язано позивача повторно надати додаткові докази. 26 листопада 2010 року судове засідання відкладалося на 10 грудня 2010 року через відсутність представників сторін. В судовому засіданні 10 грудня 2010 року оголошувалася перерва до 24 грудня 2010 року у зв'язку з необхідністю уточнення суми позовних вимог.

В судовому засіданні 24 грудня 2010 року представник позивача уточнивши позовні вимоги визнав їх у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У зв'язку з неприбуттям в судове засідання представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини другої статті 17, частини першої статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” та з урахуванням положень частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІП СЕРВІС ТРЕВЕЛ ЕНД БІЗНЕС АСІСТЕНС”, зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією (ідентифікаційний номер 35634563) в якості суб'єкта підприємницької діяльності – юридичної особи 26 грудня 2007 року і є платником податків і зборів, передбачених Законом України “Про систему оподаткування” (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до матеріалів справи за ТОВ “ВІП СЕРВІС ТРЕВЕЛ ЕНД БІЗНЕС АСІСТЕНС” обліковується непогашена сума: штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 066,32 грн. за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та заборгованості по комунальному податку у розмірі 3,40 грн. Загальна сума боргу відповідача перед бюджетом складає 1 069,72 грн.

Зазначена сума штрафних (фінансових) санкцій виникла у зв'язку з прийняттям ДПІ у Печерському районі м. Києва рішення від 16 червня 2009 року №0008922305, яким відповідачу за порушення вимог пунктів 2.8. та 3.5. Постанови НБУ “Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в України” визначено штраф у розмірі 1 066,32 грн.

Відповідно до пункту 4.6 -4.7 статті 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253, рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16 червня 2009 року №0008922305 вручене безпосередньо бухгалтеру ТОВ “ВІП СЕРВІС ТРЕВЕЛ ЕНД БІЗНЕС АСІСТЕНС” 16 червня 2009 року, про що є її особистий підпис на корінці відповідного рішення.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16 червня 2009 року №0008922305 в судовому чи адміністративному порядку до органів державної податкової служби вищого рівня.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з частиною першою статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію як адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

З урахування викладеного, штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог пунктів 2.8. та 3.5. Постанови НБУ “Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в України” є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 та 241 Господарського кодексу України, а отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що штрафні (фінансові) санкції, визначені відповідачу рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16 червня 2009 року №0008922305 застосовано в межах строків встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Крім того, за ТОВ “ВІП СЕРВІС ТРЕВЕЛ ЕНД БІЗНЕС АСІСТЕНС” обліковується заборгованість перед бюджетом по комунальному податку у розмірі 3,40 грн., яка самостійно була визначена відповідачем і подана до ДПІ у Печерському районі м. Києва у податковому розрахунку за лютий 2009 року від 10 серпня 2009 року (вх.384314) на суму 20,40 грн., частково погашеної за рахунок сплати у минулих звітних періодах на суму 17,00 грн., тому остаточний борг з комунального податку складає 3,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на момент судового розгляду станом на 24 грудня 2010 року сума загальної заборгованості ТОВ “ВІП СЕРВІС ТРЕВЕЛ ЕНД БІЗНЕС АСІСТЕНС” перед бюджетом не сплачена і складає 1 069,72 грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання –зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Крім того, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно з підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові повідомлення надсилаються в порядку передбаченому для податкових вимог та вважаються надісланими (врученими) юридичній особі, якщо їх передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Відповідно до наявних в матеріалах адміністративної справи доказів рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16 червня 2009 року №0008922305, як зазначалося вище, вручене уповноваженій особі відповідача 16 червня 2009 року.

Таким чином, судом встановлено, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій надіслано (вручено) відповідачу у встановленому чинним законодавством порядку та не оскаржене.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В матеріалах справи відсутні докази повного погашення зобов'язань у самостійно визначеному і поданому позивачу податковому розрахунку ТОВ “ВІП СЕРВІС ТРЕВЕЛ ЕНД БІЗНЕС АСІСТЕНС” по комунальному податку за лютий 2009 року від 10 серпня 2009 року (вх.384314).

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки судом встановлено, що податкове зобов'язання відповідача не сплачено в установлені строки, таке податкове зобов'язання визнається податковим боргом.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань позивачем направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення першу податкову вимогу від 07 травня 2009 року №1/4125 на суму 1225,69 грн., однак зазначена кореспонденція повернулася позивачу 09 липня 2009 року через не можливість вручення відповідачу, що не знаходиться за вказаною адресою, що підтверджується відміткою на повернутому корінці першої податкової вимоги, і відповідно до акту від 09 липня 2009 року №117/2 перша податкова вимога від 07 травня 2009 року №1/4125 розміщена на дошці податкових оголошень.

Оскільки після направлення першої податкової вимоги, податковий борг залишився непогашеним, позивачем на адресу відповідача була направлена друга податкова вимога від 11 серпня 2009 року 2/6940 на суму 730,03 грн., однак зазначена кореспонденція також повернулася позивачу через не можливість вручення відповідачу, що не знаходиться за вказаною адресою, і відповідно до акту від 11 серпня 2009 року №138/2 друга податкова вимога від 11 серпня 2009 року 2/6940 розміщена на дошці податкових оголошень.

Таким чином, судом встановлено, що податкові вимоги надіслано (вручено) відповідачу у встановленому чинним законодавством порядку та не оскаржені.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи адміністративного позову, відповідач суду не надав, визнавши позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІП СЕРВІС ТРЕВЕЛ ЕНД БІЗНЕС АСІСТЕНС” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний номер 35634563) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №31112104700007, одержувач: УДК у Печерському районі м. Києва, код 26077922, банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 21080900) заборгованість по штрафним (фінансовим) санкціям у розмірі 1 066,00 грн. (одна тисяча шістдесят шість гривень).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІП СЕРВІС ТРЕВЕЛ ЕНД БІЗНЕС АСІСТЕНС” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідентифікаційний номер 35634563) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №31112104700007, одержувач: УДК у Печерському районі м. Києва, код 26077922, банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 21080900) заборгованість по комунальному податку у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                В.А. Кузьменко