Ухвала

від 12.07.2006 по справі 22-6205/2006

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-6205/2006

Справа № 22-6205/2006                Головуючий по 1-й інстанції:

суддя - Стиран В.В.

Категорія-66      Доповідач:

суддя - Стратіло В.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня  2006 року                                                         м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого:

Шабанової В.О.,

суддів: Стратіло

В.І., Краснощокової Н.С.                                                                   

при секретарі Маслаковій М.Г.,

з участю представника заявника Кривунченко В.В.,

представника зацікавленої особи ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому у засіданні у приміщенні

апеляційного суду у місті

Донецьку     цивільну  справу 

за  апеляційною  скаргою    

Закритого   Акціонерного

Товариства „Горлівськхімбуд" на ухвалу   Калінінського районного суду м. Горлівки

від 07 квітня 2006 року,

встановив:

Ухвалою

Калінінського районного суду м. Горлівки від 7 квітня 2006 року задоволено подання головного державного виконавця

Державної виконавчої служби у Калінінському районі м. Горлівки про

звернення стягнення на грошові кошти ЗАТ „Горлівськхімбуд" та його

структурних підрозділів . Цією ухвалою суд звернув стягнення на грошові кошти

ЗАТ „Горлівськхімбуд" ( ЄДРПОУ 01236880), а також його структурних

підрозділів: БУ-4 ЗАТ „Горлівськхімбуд" (ЄДРПОУ 05383617); БУ-2 ЗАТ

„Горлівськхімбуд" (ЄДРПОУ 01236905); УП'ГК ЗАТ „Горлівськхімбуд"

(ЄДРПОУ 01241987); БУ „Єнакіевметалургбуд" (ЄДРПОУ 01236756) та

Артемівське БУ №5 „Промбуд" ЗАТ „ Горлівськхімбуд" (ЄДРПОУ 01236911),

які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних

установах.

На цю ухвалу

20.04.2006 року від ЗАТ „Горлівськхімбуд" надійшла апеляційна скарга.

Ухвалою

Апеляційного суду Донецької області від 26.06.2006 року поновлено строк на

подання вказаної апеляційної скарги.

Апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушені вимоги ч.4

ст.50 Закону України „Про виконавче провадження". Суд не встановив наявність

грошових коштів чи інших цінностей боржника на рахунках та вкладах у банках чи

інших кредитних установах, звернув стягнення на неіснуючі грошові кошти, що є

незаконним.

Крім того,

апелянт вказував, що судом порушені норми процесуального права, оскільки тільки

при наявності свідчень про грошові кошти на рахунках боржника у кредитних установах у відповідності до ст.337 ЦПК

України суд вирішує питання про стягнення на належні боржнику кошти.

Також апелянт

посилався на те, що з резолютивної частини ухвали не зрозуміло на які саме грошові кошти звернено стягнення, де вони

перебувають, в яких установах банку, на яких рахунках, на користь кого

звернено стягнення.

На думку

апелянта суд неповно з'ясував обставини, які мають суттєве значення для справи,

не обгрунтував свої висновки, порушив та неправильно застосував норми

процесуального права.

На підставі

вказаного просив скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу про відмову у

задоволенні подання.

У судовому

засіданні представник заявника подав уточнення до апеляційної скарги, де

зазначено, що суд першої інстанції у порушення питання щодо підсудності вирішив

питання про стягнення грошових коштів по справам, розглянутим господарським

судом, рішення по яким виконуються на підставі наказів, виданих господарським судом.

Зміна розрахункового рахунку, вказаного у наказі тягне за собою зміну способу

та порядку виконання рішення господарського суду.

Представник заявника повністю підтримав вимоги

апеляційної скарги.

Від зацікавленої

особи письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

Апеляційний суд,

заслухавша суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши

матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що

апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої

інстанції скасуванню з таких підстав.

Відповідно до

п.3 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції,

апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду

першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його

вирішення.

З матеріалів

справи вбачається, що на виконанні Державної виконавчої служби у Калінінському

районі м. Горлівки знаходиться зведене виконавче провадження з примусового

виконання 375 виконавчих документів, виданих судовими та іншими державними

органами України у період з 1998 року по 2005 рік про стягнення заборгованості

з ЗАТ „Горлівськхімбуд" на користь фізичних, юридичних осіб та держави на

загальну суму 534 665, 38 грн.

При цьому

встановлено, що 197 виконавчих листів видано місцевими судами Донецької області

про стягання сум заборгованості на користь фізичних осіб, у тому числі з

трудових правовідносин на загальну суму 246 903,48 грн.; 148 виконавчих листів,

виданих місцевими судами Донецької області про стягнення державного мита на

загальну суму 7 917, 82 грн.

Крім того, 17

наказів, виданих Господарським судом Донецької області про стягнення

заборгованості на користь юридичних осіб та держави на загальну суму 192 247,

42 грн., а також 13 виконавчих документів, виданих органами ПФУ про стягнення

недоїмки зі страхових внесків на користь держали на загальну суму 87 596,66

грн.

У зв'язку з

виконанням судових рішень за вказаним зведеним виконавчим провадженням

державний виконавець звернувся до суду з поданням про вирішення питання щодо

звернення стягнення на грошові кошти боржника і суд першої інстанції своєю

ухвалою повністю задовольнив подання, звернув стягне пня на грошові кошти „ЗАТ

„Горлівськхімбуд" та його структурних підрозділів.

При цьому суд

посилався на  ст. 59 Закону України „ Про

банки і банківську діяльність", керувався ст.337 ЦПК України.

Між тим з такою

ухвалою погодитись не можна, оскільки вона не ґрунтується на законі.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону

України „Про банки і банківську діяльність" арешт на майно або кошти

банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та -інші цінності

юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно

за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку,

встановленому законом.

Відповідно до

ст.337 ЦПК України питання про звернення стягнення на належні боржнику від

інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах

банків та інших фінансових установах,, при виконанні судових рішень та рішень

інших органів ( посадових осіб), а також питання про звернення стягнення на

грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунках в установах банків та

інших фінансових установах, при виконанні рішень інших органів ( посадових

осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця погодженим з

начальником відділу державної виконавчої служби.

Постановляючи

ухвалу про звернення стягнення на грошові кошти заявника, суд не з'ясував чи є

такі, що належать боржнику від іншик осіб грошові кошти і якщо так, на яких

рахунках і у яких установах банків та інших: фінансових установах вони

знаходяться, суд не встановив та не зазначив на які саме грошові кошти боржника

накладено стягнення, на яких рахунках в установах Панків та гірших,.фінансових

установах вони знаходяться.

Крім того, вирішуючи

питання про стягнення на грошові кошти за наказами Господарського суду, суду

першої інстанції слід було звернути увагу на те, що питання виконання рішень

господарського суду врегульовано розділом ХІУ ГПК України.

Відповідно до

ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на

підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається

стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної

сили.

За змістом статей 116 і 117 ГПК України видавати накази мають право

виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у

першій інстанції. У разі скасування або зміни рішення місцевого господарського

суду за результатами його перегляду в апеляційному або касаційному порядку,

апеляційна чи касаційна інстанція у резолютивній частині своєї постанови має

зобов'язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ,

зокрема про поворот виконання рішення, постанови згідно з вимогами статті 122

ГПК.

З роз'яснень, що

містяться у абз.2 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про практику

розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб

державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження"

від 26 грудня 2003 року №14 справи за скаргами на рішення, дії або

бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби розглядаються

загальними судами, а також господарськими судами за скаргами на рішення, дії

або бездіяльність органів державної

виконавчої служби згідно зі ст. 121-2 ГПК України.

Відповідно до

ч.2 ст.384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий

документ.

Згідно з

вимогами, викладеними у ч. 1 ст. 121-2 ПІК України скарги на дії чи

бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал,

постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або

прокурором.

Крім того, відповідно до ч.7 ст.50 Закону України „ Про виконавче

провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення грошових

коштів указаний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в

разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець звертається до

органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та

порядку виконання рішення шляхом звернення

стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання

рішення

З огляду на вказане суду необхідно було врахувати, що питання виконання рішень господарських судів відноситься до компетенції

саме цих судів і тому звернення стягнення на грошові кошти

заявника за рішенням господарського суду судом першої інстанції не можна

вважати законним.

Таким чином, судом першої інстанції порушений порядок, встановлений для

вирішення питання щодо звернення стягнення на грошові кошти.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.3 ст. 312, 313,314,315, 317, 319 ЦПК

України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ЗАТ

„Горлівськхімбуд" задовольнити частково. Ухвалу Калінінського районного м.Горлівки від 07 квітня  2006 року скасувати і передати питання

на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, однак може бути

оскаржена протягом двох місяців з моменту

набрання нею чинності безпосередньо до суду касаційної

інстанції.