Постанова

від 01.02.2011 по справі 30/172 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/172 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

01.02.11                                                                                           Справа  № 30/172 (10)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді – Гнатюк Г.М.

суддів          -  Кравчук Н.М.

          -  Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу  Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м.Львів від 10.12.2010р. №2509/2869

на  рішення  господарського  суду Львівської області  від 19.11.2010р.

у справі  №30/172

за  позовом    Приватного підприємства  фірма «Будремсервіс», м.Львів

до відповідача: Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Львівська міська рада, м.Львів

про стягнення 291847,37грн.

За участю представників :

від позивача — не з'явився

від відповідача  - Фоміч М.С. –представник

від третьої особи: не з'явився

Відповідачу роз'яснено його права та обов'язки , передбачені ст..22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Позивач та третя особа явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

Встановив :

Рішенням  господарського суду Львівської області  від 19.11.2010р. у справі №30/172(10) (суддя Мороз Н.В.) позовні вимоги приватного підприємства фірми «Будремсервіс»задоволено повністю та стягнено з Управління  капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради  на користь позивача –248621,00 грн. основного боргу, 13916,33 грн. інфляційних нарахувань, 24099,21 грн. пені,  5210,83 грн. -3% річних,  2918,47 грн. державного мита та 236 грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Управління капітального будівництва Львівської міської ради оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального  права, так як  місцевим господарським судом не досліджено всіх обставин справи та безпідставно стягнено річні та інфляційні втрати, тому просить рішення місцевого господарського  суду в цій частині скасувати і відмовити в задоволенні позову в частині стягнення  річних та інфляційних втрат.

У відзиві на апеляційну скаргу від 31.01.2011р. (вх.№901 від 31.01.2011р.) позивач спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого суду, у зв‘язку з чим просить апеляційну скаргу  залишити без задоволення, а  оскаржуване рішення залишити без змін.

На виконання вимог ухвали суду від 11.01.2011р. відповідачем подано клопотання (вх.№406 від 17.01.2011р.) про доручення до матеріалів справи доказів надсилання апеляційної скарги учасникам процесу та оригінал квитанції про сплату державного мита, яке колегією суддів задоволено.

Колегія суддів вважає за можливе  розглянути справу за відсутності представників позивача та третьої особи, повідомлених належним чином про час та місце судового засідання, оскільки ухвалою суду від 11.01.2011р. явка повноважних представників сторін була визнана судом на власний розсуд. Клопотання представника позивача від 31.01.2011р. про відкладення розгляду справи на 1 год. (вх.№900 від 31.01.2011р.) колегією суддів відхилено, оскільки пояснення представника приватного підприємства фірми «Будремсервіс»заслухано в судовому засіданні 11.01.2011р.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази,  колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2010р. у справі №30/172(10) слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2009р. між позивачем  та відповідачем  був укладений договір №21 на завершення реконструкції спортивного і актового залів та заміна вікон СШ №42 по вулиці Каштанова,9 у м.Львові.  Відповідно  до договору, позивач зобов'язувався власними  силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до вимог проектно-кошторисної документації, виконати роботи на об'єкті реконструкції, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.   

Відповідно до вимог  п.2.1. договору, загальна вартість робіт,  згідно кошторису складає  401600,00  грн.   

30.12.2009р. додатковою угодою №2 сторони внесли  в п.2 «Ціна договору»наступні зміни,  а саме: Договірна ціна на момент укладання договору є твердою і становить 401600,00 грн.  Вартість робіт згідно твердої договірної ціни, які підлягають виконанню в 2009р. складає 248 621,00 грн. Вартість робіт, які підлягають виконанню в 2010р. за договором складає 152 979,00 грн.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за  договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони  (замовника), а  замовник  зобов'язується  прийняти та оплатити  виконану роботу.

На підставі п.4.2.9 договору, замовник зобов'язується оплатити прийняті  виконані роботи в межах бюджетних призначень. Відповідно до п.4.1.9 договору, замовник має право відтермінувати проведення  оплати за виконані роботи, згідно підписаних актів на термін до шести місяців у  випадку відсутності поступлення коштів на рахунок замовника по об'єкту, про що має повідомити генпідрядника протягом 10 днів з моменту настання оплати.

Згідно  п.5.3 договору,  розрахунки проводяться  тільки за фактично виконані роботи після підписання замовником представлених генпідрядником актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, шляхом проміжних платежів протягом 3-ох місяців.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджено довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та підписаним актом виконаних підрядних робіт за листопад  2009р. Однак, відповідачем оплата не здійснена, в результаті чого виникла заборгованість в сумі  248621,00 грн., що підтверджено актом звірки розрахунків станом на 01.01.2010р.

Згідно ст.33,34 ГПК України, кожна  сторона  повинна  довести ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  позовних  вимог  і  заперечень, а обставини справи, які  відповідно до законодавства  повинні бути  підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідач не спростував доводів позивача та не підтвердив погашення боргу у розумінні вимог ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про  підставність задоволення  позовних вимог.

                Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 248621,00грн., що підтверджується матеріалами справи, а тому місцевим господарським судом, на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, стягнена правомірно.

          Оскільки згідно п.5.3 договору,  відповідач зобов'язаний  оплатити виконані роботи протягом 3-х місяців з моменту їх прийняття. Акт прийняття  підрядних робіт та довідка про вартість виконаних робіт підписана сторонами  27.11.2009р., а відтак починаючи з 01.03.2010р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

          Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Зважаючи на викладене, відповідно до п.6.2 договору, позивачем правомірно нараховано пеню, яка згідно заяви про збільшення  позовних вимог  становить  24099,21 грн.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 5210,83грн. 3% річних та 13916,33 грн. індексу інфляції.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про підставність задоволення позовних вимог щодо стягнення боргу, пені, річних, інфляційних втрат та відшкодування судових витрат.

Щодо заперечень відповідача про неправильність нарахування річних та інфляційних втрат, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки у відповідності до положень ч.2 ст.625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. При цьому, збільшення позовних вимог є правом позивача, передбачене ст.22 ГПК України, а отже жодних процесуальних порушень у цьому, колегія суддів не вбачає. Посилання скаржника на додаткові угоди №1,№2 від 05.11.2009р. та від 01.10.2009р., якими змінювалися терміни завершення виконання підрядних робіт, у зв'язку з чим, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки названими додатковими угодами не змінювалися терміни оплати  виконаних підрядних робіт.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому  відсутні підстави  для його скасування.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1.          Рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2010 року у справі №30/172(10) залишити без змін, а апеляційну скаргу  Управління капітального будівництва Львівської міської ради  залишити без задоволення.

2.          На виконання постанови місцевому господарському суду  видати  відповідний наказ.

3.          Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

4.          Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя                                                            Гнатюк Г.М.

Суддя                                                                                Кравчук Н.М.

Суддя                                                                                Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 02.02.2011р.