Постанова

від 02.02.2011 по справі 4/98-1777

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/98-1777

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

02.02.11                                                                                           Справа  № 4/98-1777

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді          Мурської Х.В.

суддів          Гнатюк Г.М.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання           Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс", м. Тернопіль, за вих. № 182 від 28.12.2010р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2010 р.

у справі  № 4/98-1777, суддя Бурда Н.М.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Фірма Аніда ЛТД", м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Орвіс", м. Тернопіль

про стягнення 118 720,32 грн.

за участю представників:

від позивача: Бойчук В.І. –представник;

від відповідача: не з'явились.

Розпорядженням в.о. голови суду від 01.02.2011р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Давид Л.Л., яка перебуває на лікарняному, в склад судової колегії введено суддю Гнатюк Г.М.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2010 р. у справі № 4/98-1777 позов ТОВ "Фірма Аніда ЛТД" задоволено частково. З ТОВ "Орвіс" на користь позивача стягнуто 106 756 грн. 18 коп. боргу, 4 655 грн. 30 коп. пені, 4 559 грн. 83 коп. процентів за користування чужими коштами, 2 021 грн. 33 коп. індексу інфляції, 726 грн. 25 коп. три проценти річних, 1 187 грн. 19 коп. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу. В частині стягнення 1 грн. 43 коп. трьох процентів річних в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача, їх відповідністю вимогам законодавства, зокрема тим, що відповідачем не подано суду доказів, які б підтверджували виконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань. Так, місцевим господарським судом визнано встановленим факт передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму  110 379 грн. 81 коп., з якої неоплаченими залишились кошти в розмірі 106 756 грн. 18 коп., а тому, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу за прострочення виконання взятих на себе зобов'язань пеню, відсотки за користування чужими грошовими коштами, та три проценти річних.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Орвіс" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, покликається на ту обставину, що його було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. Крім того, на переконання скаржника, позивачем у встановленому законом порядку не доведено наявності заборгованості у заявленій до стягнення сумі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, наведених в апеляційній скарзі, просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, так як останнє прийняте на підставі повного та всебічного дослідження усіх фактичних обставин справи та вірного застосування норм законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Скаржник в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню,  з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008р. між сторонами у справі було укладено договір № 158, згідно з п. 1.1. якого Продавець (позивач) зобов'язався поставити товар Покупцю (відповідач), а останній - прийняти товар та оплатити його вартість в терміни та на умовах договору.

Відповідно до п. 9.1. договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2008р. Даний договір може бути продовжений на тих же умовах до моменту підписання нового договору. Але якщо за термін до 30 днів новий договір не підписаний, то Покупець має право припинити оплату Продавцю до підписання нового договору.

1 січня 2010р. між сторонами у справі укладено договір № 124/10 на поставку товарів, згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю товар згідно заявки, а Покупець зобов'язався його прийняти та оплатити ( ч.1 п. 1.).

Відповідно до ч. 2 п. 1 договору № 124/10 від 01.01.2010р. асортимент, кількість, ціна та терміни поставок товару визначаються сторонами на кожну партію окремо. Документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію товару є погоджена Постачальником заявка Покупця, що надсилається Постачальнику факсовим повідомленням або будь –яким іншим зручним для сторін способом.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення готівки в касу Постачальника. Оплата товару проводиться на умовах: після  реалізації протягом семи календарних днів ( ч. 3 п. 2.).

Частиною 4 п. 2 договору № 124/10 від 01.01.2010р. передбачено, що зобов'язання Покупця по оплаті вартості отриманого товару вважається виконаним:

- при безготівкових розрахунках - з моменту зарахування коштів, перерахованих Покупцем, на поточному рахунку Постачальника в банківській установі;

- при розрахунках готівкою –з моменту внесення готівки в касу Постачальника;

Відповідно до п. 8 договору № 124/10 від 01.01.2010р. він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010р. Однак остаточне припинення дії договору можливе тільки після повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач на виконання умов договору № 124/10, згідно накладних: № 7339 від 08.03.2010р. на суму 5 078 грн. 00 коп., № 7340 від 08.03.2010р. на суму 6 076 грн. 06 коп., № 7341 від 08.03.2010р. на суму 2 278 грн. 97 коп., № 7342 від 08.03.2010р. на суму 4 234 грн. 44 коп., № 7343 від 08.03.2010р. на суму 2 893 грн. 58 коп., № 7216 від 05.03.2010р. на суму 1 899 грн. 18 коп., № 7217 від 05.03.2010р. на суму 1 415 грн. 46 коп., № 9554 від 25.03.2010р. на суму 4 320 грн. 66 коп., № 9555 від 25.03.2010р. на суму 1 305 грн. 86 коп., № 9556 від 25.03.2010р. на суму 1 489 грн. 50 коп., № 9557 від 25.03.2010р. на суму 287 грн. 84 коп., № 9558 від 25.03.2010р. на суму 1 640 грн. 28 коп., № 9559 від 25.03.2010р. на суму 666 грн. 38 коп., № 9560 від 25.03.2010р. на суму 4 146 грн. 12 коп., № 9561 від 25.03.2010р. на суму 755 грн. 84 коп., № 9562 від 25.03.2010р. на суму 4 001 грн. 52 коп., № 9563 від 25.03.2010р. на суму 1 270 грн. 22 коп., № 10503 від 03.04.2010р. на суму 4 711 грн. 34 коп., № 10504 від 03.04.2010р. на суму 3 234 грн. 29 коп., № 10505 від 03.04.2010р. на суму 1 629 грн. 96 коп., № 10492 від 03.04.2010р. на суму 543 грн. 36 коп., № 10493 від 03.04.2010р. на суму 2 893 грн. 32 коп., № 11061 від 10.04.2010р. на суму 4 604 грн. 40 коп., № 25793 від 09.07.2010р. на суму 1 510 грн. 81 коп., № 25789 від 09.07.2010р. на суму 1 510 грн. 81 коп., № 28207 від 30.07.2010р. на суму 4 998 грн. 03 коп., № 28208 від 30.07.2010р. на суму 4 998 грн. 03 коп., № 28206 від 30.07.2010р. на суму 10 000 грн. 07 коп., № 41598 від 27.08.2010р. на суму 5 001 грн. 26 коп., № 43135 від 09.09.2010р. на суму 4 972 грн. 56 коп., № 43136 від 09.09.2010р. на суму 3 010 грн. 38 коп., № 43137 від 09.09.2010р. на суму 1 999 грн. 08 коп., № 44148 від 16.09.2010р. на суму 4 005 грн. 36 коп., № 44149 від 16.09.2010р. на суму 3 998 грн. 49 коп., № 44150 від 16.09.2010р. на суму 2 998 грн. 35 коп. поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 110 379 грн. 81 коп., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на накладних та відтиском печатки товариства.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інше.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково, заборгувавши позивачу  106 756 грн. 18 коп., що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

В апеляційній скарзі скаржник покликається на ту обставину, що місцевий господарський суд безпідставно задоволив позовні вимоги, покликавшись при цьому лише на акт звірки взаєморозрахунків, проведений між сторонами станом на 03.11.2010р.

Однак, судова колегія вважає дані твердження скаржника безпідставними, оскільки відповідачем не подано суду доказів оплати вартості отриманого від позивача товару по вищезазначених накладних.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк.

Оскільки відповідачем встановлені договором строки розрахунку порушено, то позивачем правомірно нараховано пеню, передбачену ч. 1 п. 5. договору № 124/10, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що згідно перевіреного судом апеляційної інстанції розрахунку за період з 01.06.2010р. по 31.10.2010р. становить 4 655 грн. 30 коп. (в тому числі 4 017 грн. 27 коп. за період з 01.06.2010р. по 31.10.2010р. з врахуванням боргу 57 752 грн. 30 коп., та 638 грн. 03 коп. за період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. з врахуванням боргу 49 003 грн. 88 коп.).

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст. 625 ЦК України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом  5 укладеного між сторонами договору окрім пені передбачена сплата 16% річних від простроченої суми за користування коштами.

Як встановлено місцевим господарським судом і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позивачем правомірно за період з 01.06.2010р. по 31.10.2010р. нараховано відповідачу 4 559  грн. 83 коп. (в тому числі 3 898 грн. 28 коп. за період з 01.06.2010р. по 31.10.2010р. з урахуванням боргу в розмірі 57 752 грн. 30 коп., та 661 грн. 55 коп. за період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. з врахуванням боргу в розмірі  49 003 грн. 88 коп.), що становить 16% річних від простроченої суми за користування коштами.

Розмір втрат від інфляції за прострочення виконання зобов'язання за період з червня 2010р. по вересень 2010р. становить 2 021 грн. 33 коп., які правомірно стягнуті судом першої інстанції.

Що стосується висновків місцевого господарського суду про правомірність нарахування позивачем 3% річних від простроченої суми за період з 01.06.2010р. по 31.10.2010р., то в цій частині судова колегія не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до вимог ч. 2  ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, стаття 625 Цивільного кодексу України зобов'язує боржника виконати взяті на себе зобов'язання зі сплатою інфляційних та 3-х % річних, якщо інше не встановлено договором.

Як було зазначено вище, п.  5 укладеного між сторонами договору передбачена сплата 16% річних від простроченої суми.

Оскільки сторонами погоджено умови договору та передбачено відповідальність у разі неналежного чи несвоєчасного виконання зобов'язань у вигляді сплати 16% річних від простроченої суми, то підстави для нарахування додатково 3% річних, передбачених Законом –відсутні.

Доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення  позовних вимог в частині стягнення з відповідача 106 756 грн. 18 коп. основного боргу, 4 655 грн. 30 коп. пені, 4 559 грн. 83 коп. процентів за користування чужими коштами та 2 021 грн. 33 коп. індексу інфляції, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували безпідставність заявленого позову.

Судове рішення в частині стягнення 726 грн. 25 коп. 3% річних підлягає скасуванню оскільки укладеним між сторонами договором передбачена сплата 16% річних від простроченої суми, а тому в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати по справі покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в тому числі за перегляд судового  рішення в апеляційному порядку.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу задоволити частково.

2.          Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2010 р. у справі № 4/98-1777 скасувати в частині задоволення позову про стягнення з ТОВ "Орвіс" 726 грн. 25 коп. 3% річних та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

3.          Стягнути з відповідача на користь позивача 1176, 28 грн. державного мита та 234, 55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В решті судове рішення залишити без змін.

5.          На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили  з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.          

Головуючий-суддя                                                                  Мурська Х.В.

Суддя           Гнатюк Г.М.

Суддя            Кордюк Г.Т.