Постанова

від 24.01.2011 по справі 26/130 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/130 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

24.01.11                                                                                           Справа  № 26/130 (10)

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Мурської Х.В.,

                                                    Юрченка Я.О.,

при секретарі   Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від прокуратури –Макогон Ю.І.

від позивача –Шевченко В.М.

від відповідача (скаржник) –не з'явився

Розглядається апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні дорожні технології», б/н  від 16.12.2010 року

на рішення господарського суду Львівської області від 16.11.2010 року, суддя Деркач Ю.Б.

по справі №26/130 (10)

за позовом Прокурора м.Тернополя в інтересах держави –уповноваженого органу –Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, м.Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні дорожні технології», м.Жовква

про стягнення 115800 грн.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 16.11.2010 року по справі №26/130(10) позов Прокурора м.Тернополя заявлений в інтересах держави –уповноваженого органу –Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області задоволено, стягнено з ТзОВ «Сучасні дорожні технології»на користь Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області –115800 грн. –заборгованості за надані послуги охорони.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за  надані послуги охорони, згідно договору на охорону об'єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України №024463 від 08.07.2010 року підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст. 526, 530 ЦК України

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Сучасні дорожні технології»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 16.11.2010 року по справі №26/130(10), вказуючи на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та прийнято рішення за відсутності його представника.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився. Від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому останній просить про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду розглянувши зазначене клопотання, враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача (скаржника).

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи на безпідставність доводів апелянта (відповідача), а також на те, що заборгованість останнього підтверджена матеріалами справи.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

В ході проведення прокуратурою м. Тернополя перевірки встановлено, що 08.07.2010 р. між Відділом Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області (в тексті договору –охорона) та ТзОВ «Сучасні дорожні технології»(в тексті договору –замовник) укладено договір № 024463 на охорону об'єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, згідно до умов якого, а саме п.1.1 відповідач передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), земельних ділянках, що перераховані у Дислокації (додаток № 1 до договору) об'єкта, що охороняється постами фізичної охорони, а позивач зобов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності, цілісності майна відповідача на об'єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого відповідачем доступу сторонніх осіб до майна на об'єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення замовником всіх належних йому повноважень щодо майна.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна охоронних послуг є договірною і визначається сторонами в розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни (додатки №№ 2, 3 до договору), які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно п.3.2 вказаного договору - вартість охоронних послуг по договору на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі дислокації та розрахунку (додатки №№ 1, 2 до договору), відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що оплата за послуги позивача здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача у розмірі визначеному пунктом 3.2. договору. Згідно із п. 3.4. договору, платіж по договору у сумі вартості послуг позивача за місяць охорони об'єкта, здійснюється відповідачем не пізніше 5 числа поточного місяця.

Протягом липня –вересня 2010 року позивачем на виконання укладеного між сторонами договору надано послуг по охороні об'єкту на загальну суму 115800 грн., що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт (арк. справи 38 - 40). Відповідач факту надання вказаних послуг не заперечує.

Поряд з цим, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2010 року (арк. справи 38), який підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток позивача та відповідача.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на наведене, вище суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про задоволення позову.

Слід зазначити, що відповідач у апеляційній скарзі факту надання послуг по охороні та наявності заборгованості за надання таких послуг не заперечує.

Одночасно, слід зазначити, що на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 29.12.2010 року по даній справі відповідачем не подано доказів погашення суми боргу перед позивачем.

Щодо посилання позивача на те, що судом першої інстанції безпідставно не відкладено розгляд справи за його клопотанням та прийнято рішення за відсутності представника відповідача, слід зазначити, що відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Поряд з цим, судом відзначено, що нормами ГПК України не визначено вичерпне коло осіб, які можуть бути представниками в господарському процесі, а тому інтереси підприємства мають право представляти також директор, засновник, головний бухгалтер та інші особи. Крім того, до клопотання відповідача, в якому останній просить про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника, не долучено доказів в обґрунтування наведеного.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,                                                         

                                                      постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 16.11.2010 року по справі №26/130(10) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні дорожні технології»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                                                                   Якімець Г.Г.

Судді:                                                                                                           Мурська Х.В.

Юрченко Я.О.