Рішення

від 18.01.2011 по справі 5697-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5697-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

18.01.2011Справа №5002-15/5697-2010

За позовом Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (01015, м. Київ,                  вул. Лейпцизька, 15; 95011, м. Сімферополь, вул. Самокиша, 9/7; ЄДРПОУ 14333937)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялтаземпроект» (98640,               АР Крим, Ялта, вул. Українська, 3; ЄДРПОУ 33137165)

Про стягнення 1119,96 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Волокітіна С.В., представник, дов. № 0408/10 від 03.06.2010

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Приватне акціонерне товариство «МТС Україна» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ялтаземпроект» про стягнення заборгованості за договорами про надання послуг мобільного зв'язку у розмірі 133,56 грн. та договірну санкцію за неналежне виконання умов договорів у розмірі 986,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по договорам про надання послуг мобільного зв'язку щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг мобільного зв'язку, у зв'язку з чим склалася заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялтаземпроект» перед Приватним акціонерним товариством «МТС Україна» у розмірі 133,56 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у вигляді договірної санкції за неналежне виконання умов договорів в розмірі 986,40 грн.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1.2 Приватного акціонерного товариства «МТС Україна», товариство є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок».

16.07.2009 між Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок» (Оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ялтаземпроект» (Абонент) укладено|ув'язнений| договори про надання послуг мобільного зв'язку №4747397/1.11882245, №4747436/1.11882245, №4747443/1.11882245, №4747463/1.11882245, №4747465/1.1188 2245, №4747473/1.11882245 (далі – Договори, а.с.11-34).

Пунктами 1.1 вказаних договорів передбачено, що оператор згідно з цим Договором надає Абоненту послуги мобільного зв'язку в межах України. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором оператора.

Відповідно до пунктів 3.1 договорів, нарахування за надані послуги мобільного зв'язку здійснюється згідно з тарифами оператора, які є невід'ємною частиною цього договору. Розрахунковий період становить один календарний місяць. Кожному абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявним в Абонента телефонами.

Пунктами 3.3 договорів передбачено, що рахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок оператора, або кредитною карткою в національній валюті України, або поповнює рахунок свого мобільного номеру за допомогою карток оплати. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані свої обов'язки за договорами належним чином. Проте, оплата за надані послуги Товариством з обмеженою відповідальністю «Ялтаземпроект» здійснювалась не в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за послуги зв'язку перед Приватним акціонерним товариством «МТС Україна» згідно укладених договорів складає 133,56 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 08.09.2010 про сплату заборгованості за надані послуги (а.с.38-40).

Однак відповідач даної вимоги не виконав, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договорами про надання послуг мобільного зв'язку щодо оплати вартості наданих послуг на суму 133,56 грн., отже сума заборгованості у розмірі               133,56 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача договірну санкцію у розмірі 986,40 грн. за невиконання зобов'язання в частині строку користування послугами зв'язку.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктами 1.3 додаткових угод №4393686, 4393662, 4393648, 4393641, 4393622 до договорів про надання послуг мобільного зв'язку №4747397/1.11882245, 4747436/1.11882245, 4747443/1.11882245, 4747463/1.11882245, 4747465/1.11882245, 4747473/1.11882245від 16.07.2009, забезпеченням виконання зобов'язання Абонента перед оператором не відмовлятись від основного договору та/або від цієї Додаткової угоди, зокрема – від послуг голосової телефонії за основним договором, є договірна санкція, встановлена на підставі статті 546 Цивільного кодексу України. В разі, якщо абонент відмовляється від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема – від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цієї Додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання оператором своїх зобов'язань згідно з основним договором), або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі пункту 5.2 основного договору в зв'язку з несплатою Абонентом наданих йому послуг зв'язку, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь оператора договірної санкції в розмірі 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цієї Додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії.

Таким чином, загальна сума договірної санкції за додатковими угодами №4393686, 4393662, 4393648, 4393641, 4393622 до договорів про надання послуг мобільного зв'язку №4747397/1.11882245, 4747436/1.11882245, 4747443/1.11882245, 4747463/1.11882245, 474 7465/1.11882245, 4747473/1.11882245 від 16.07.2009 складає 986,40 грн., підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг за договорами про надання послуг мобільного зв'язку №4747397/1.11882245, 4747436/1.11882245, 4747443/1.11882245, 4747463/1.11882245, 4747465/1.11882245, 4747473/1.11882245 від 16.07.2009 не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Крім того, сума договірної санкції суттєво перевищує суму основного боргу. Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає за доцільне зменшити розмір договірної санкції до розміру заборгованості та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялтаземпроект» суму договірних санкцій у розмірі 133,56 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998, з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 3 статті 83, статтями 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялтаземпроект» (98640,               АР Крим, Ялта, вул. Українська, 3; ЄДРПОУ 33137165) на користь Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15; 95011, м. Сімферополь, вул. Самокіша, 9/7; ЄДРПОУ 14333937) 133,56 грн. заборгованості, 133,56 грн. штрафних санкцій, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині задоволення позовних вимог щодо стягнення договірної санкції у розмірі 852,84 грн. відмовити.

4.          Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування|  законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 20.01.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.