Рішення

від 11.01.2011 по справі 34/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/258

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.01.11 р.                                                                                    Справа № 34/258                               

Суддя господарського суду Донецької області  Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю „Валтекс”, м. Біла Церква

до відповідача -  Спеціальної фірми „Вікір”, м. Донецьк

про стягнення 4631,02грн.          

за участю представників сторін:

від позивача –  не з'явився

від відповідача –  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Валтекс”, м. Біла Церква

до Спеціальної фірми „Вікір”, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 4298,50грн., інфляційних витрат в сумі 236,42грн та 3% річних в сумі 96,10грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на видаткові накладні, довіреності на отримання товару, претензію. Як на правове обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та  ст.ст. 193, 222 Господарського кодексу України.   Позивач направив клопотання від 05.01.2011р. (вхід. №02-41/113)про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 49) та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 47) відповідач – Спеціальна фірма „Вікір” зареєстровано за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченко, 31. Саме за цією адресою судом були надіслані ухвала про порушення справи від 25.1.2010р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 16.12.2010р. та від 27.12.2010р.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Згідно ст.16 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін

Відтак відповідно  до  положень  ст.75  Господарського  процесуального  кодексу  України, справу  розглянуто  за  наявними  в  ній  матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,  господарський суд, встановив :

У період з 10.03.2009р. по 24.03.2010р.  за усною домовленістю сторін Товариство з обмеженою відповідальністю „Валтекс”  відвантажило відповідачу – Спільній фірмі „Вікір” товар на загальну суму 9331,14грн., що підтверджується видатковою накладною ВТ-0000279 від 10.03.2009р. на суму 2589,30грн. та видатковою накладною №ВТ-0000402 від 24.03.2009р. на суму 6741,84грн.

Товар за видатковою накладною №ВТ-0000279 від 10.03.2009р. було отримано представником відповідача за довіреністю №49 від 10.03.2009р. Мельниковою І.Е., за видатковою накладною №ВТ-0000402 від 24.03.2009р. – представником відповідача за довіреністю №46 від 24.03.2009р. Мельниковою І.Е.

За твердженням позивача відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару в сумі 4688,00грн. та повернув товар на суму 344,64грн.

Факт здійснення господарської операції також підтверджується податковою накладною та витягом з реєстру виданих податкових накладних.

У зв'язку із неповною оплатою отриманого товару позивач направив на адресу відповідача претензію 152/01 від 12.01.2010р. з вимогою сплатити суму у розмірі 4298,50грн. Як доказ направлення претензії позивачем надано поштову квитанцію №5936 від 05.01.23010р.

Відтак у зв'язку із невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за отриманий товар, за останнім на момент звернення до суду із позовом, за розрахунком позивача обліковується заборгованість в сумі 4298,50грн.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який  за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу  України та статей 264-271 Господарського кодексу  України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу  України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу  України).   

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ч. 1 ст.692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати товару належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 4298,50грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 4298,50грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача  3% річних в сумі 96,10грн. та інфляційні в сумі 236,42грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 236,42грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 96,10грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України  покладаються на відповідача .

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та  керуючись ст.ст.  33, 43, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Валтекс”, м. Біла Церква

до Спеціальної фірми „Вікір”, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 4298,50грн., інфляційних витрат в сумі 236,42грн та 3% річних в сумі 96,10грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Спеціальної фірми „Вікір” (83017, м. Донецьк, б-р Шевченко, 31, п/р 26000401325996 в ПАТ „ОТП Банк”, м. Донецьк, МФО 335775, код ЄДРПОУ 21965049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Валтекс” (09117, Київська область,                 м. Біла Церква, вул. Гординського, 2, п/р 26008053104003 у БЦФ КТРУ „Приватбанк”, МФО 321842, код ЄДРПОУ 32393877) борг у розмірі 4298,50грн., інфляційні витрати в сумі 236,42грн та 3% річних в сумі 96,10грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Кододова О.В.