1/440
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
У Х В А Л А
11.01.11 р. Справа № 1/440
за позовом: Дочірньої компанії “Газ України “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Донецький метизний завод”
м. Донецьк
про стягнення 197 991 грн. 30 коп.
Суддя З.П. Азарова
Представники:
Від позивача: Коваленко Л.М. – представник
Від відповідача: не з'явився
В засіданні брали участь:
Від ВДВС: Юрік М.В. - представник
14.12.2010р. Дочірня компанія “Газ України “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку.
В обґрунтування скарги скаржник послався на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у
м. Донецьку по виконанню наказу господарського суду Донецької області від 23.01.2006р. згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.03.2006р. Понад одного року стягувач не отримував будь-якої інформації від виконавчої служби стосовно здійснених виконавчих дій. На адресу служби були направлені звернення №№ 31/10-8400 від 26.08.2009р., 31/10-4729 від 21.05.2010р. Однак, відповіді на вказані звернення не були отримані, тому стягувач звернувся до Головного управління юстиції у Донецькій області зі скаргою на бездіяльність посадових осіб відділу № 31/10-11330 від 24.10.2010р. Листом № 4-16-1020 від 19.11.2010р., отриманим стягувачем 29.11.2010р., вказане управління повідомило, що 25.06.2008р. виконавчою службою була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.п. 2, 5 статті 40 Закону України “Про виконавче провадження”. Проте, вказана постанова та виконавчий документ на адресу стягувача не надходили. Таким чином, наказ було втрачено вказаною виконавчою службою з невідомих стягувачу причин.
Відділ державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку заперечив проти скарги, оскільки 13.03.2006р. постановою було відкрито виконавче провадження за наказом господарського суду Донецької області від 23.01.2006р., боржнику був наданий строк для добровільного виконання рішення суду. Однак, воно не було виконано. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє. Згідно відповідей БТІ м. Донецька та МРЕВ № 1 м. Донецька, нерухомості та автотранспортних засобів за боржником не зареєстровано. Згідно відповіді Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька боржник відкритих рахунків не мав. За адресою, вказаною у наказі, боржник не знаходився, тому державним виконавцем був складений відповідний акт.
25.06.2008р. на підставі п.п. 2, 5 статті 40 Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Вказана постанова разом з наказом була надіслана 25.06.2008р. стягувачеві супровідним листом за вих. № 14699 від 25.06.2008р.
Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення позивача та представника виконавчої служби, господарський суд встановив, що рішенням від 11.01.2006р. задоволені позовні вимоги Дочірньої компанії “Газ України “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Донецький метизний завод” заборгованість у сумі 195 000 грн. 00 коп., відсотки у сумі 2 991 грн. 30 коп. та судові витрати. Рішення набрало законної сили і на його виконання 23.01.2006р. був виданий наказ.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі ст. ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", виконання рішення суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
З вказаним наказом відповідно до статті 20 1 Закону України “Про виконавче провадження” позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку.
13.03.2006р.виконавча служба прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій встановила семиденний строк добровільного виконання рішення. Однак, рішення не було виконано. При здійсненні виконавчих дій виконавчою службою накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборона на його відчуження. Проте, за адресою, вказаною у наказі, боржник не знаходився, а майно, на яке можливо звернути стягнення за виконавчим документом, було відсутнє. Згідно відповідей БТІ м. Донецька та МРЕВ № 1 м. Донецька нерухомості та автотранспортних засобів за боржником не зареєстровано, а за інформацією Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька боржник відкритих рахунків не мав. Тому державним виконавцем був складений відповідний акт і 25.06.2008р. на підставі п.п. 2, 5 статті 40 Закону України “Про виконавче провадження” прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Вказана постанова та наказ були направлені стягувачу 25.06.2008р.
Скаржник вважає, що вказана постанова та виконавчий документ не були отримані. Проте, з огляду на надані докази судом встановлено, що вказана постанова та виконавчий документ надіслані стягувачу супровідним листом виконавчої служби за вих. № 14699 від 25.06.2008р. простою кореспонденцією. Вказані дії виконавчої служби не протиречать вимогам статті 27 Закону України “Про виконавче провадження”, якою встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. В разі встановлення факту втрати наказу стягувач має право на звернення до суду з заявою про видачу його дублікату з дотриманням вимог статті 120 ГПКУ.
За приписами статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Як вбачається з матеріалів скарги, Відділ державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку здійснив виконавчі дії, тому у суду відсутні підстави для задоволення скарги.
Керуючись ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд –
У Х В А Л И В :
Скаргу Дочірньої компанії “Газ України “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на дії Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку залишити без задоволення.
Суддя Азарова З.П.
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 11.01.2011 |
Оприлюднено | 08.02.2011 |
Номер документу | 13654872 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Азарова З.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні