Рішення

від 25.01.2011 по справі 43/56

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

43/56

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.01.11 р.                                                                                    Справа № 43/56                               

за позовом: Приватного підприємства „Український юридично – фінансовий центр”                                           м. Київ

до відповідача: Житлово – комунального підприємства „Жилкомплекс” м. Маріуполь Донецької області

треті особи:  1. Відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк” в особі Маріупольського відділення № 8013 Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк” м. Маріуполь

                   2. Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк” в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” м. Донецьк

про стягнення 125983,02 грн.

Суддя господарського суду Донецької області     О.В. Овсяннікова

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Колесник Р.М. – дов.

від третіх осіб:  1. не з'явився.

                          2. не з'явився.                           

Приватне підприємство „Український юридично – фінансовий центр” звернулось з позовом про стягнення з Житлово – комунального підприємства „Жилкомплекс” 69660,40 грн. боргу, 53896,68 грн. пені, 1905,15 грн. індексу інфляції та 520,79 грн. річних, а всього 125983,02 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається  на те, що відповідачем порушені зобов'язання в частині підписання актів та оплати послуг наданих у серпні – вересні 2009 р. за договором – доручення від 29.07.09 р. № 1-юр/29-07-09, а тому він має сплатити борг, штраф, пеню та інфляційні втрати.

Відповідач проти позову заперечує з посиланням на необґрунтованість вимог, оскільки акти здачі – приймання виконаних робіт (наданих послуг) за серпень – вересень 2009 р. № 1 та № 2 ним підписані і оплачені.

У судове засідання 25.01.2011 р. представник позивача не з'явився.

11.01.2011 р. позивачем подано клопотання про витребування відомостей від Відкритого Акціонерного Товариства „Державний ощадний банк” в особі Маріупольського відділення № 8013 ВАТ „Державний ощадний банк”, Публічного Акціонерного Товариства „Укрсоцбанк” в особі Донецької обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк”, центру поштового зв'язку та ПАТ КБ „Приватбанк” Маріупольський філіал у розрізі боржників житлово – комунальних послуг, перелічених у замовленні, щодо погашення ними заборгованості у серпні – грудні 2009 р.

Клопотання судом відхилено з огляду на наступне:

По – перше, за поясненням представників третіх осіб – Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк” в особі Маріупольського відділення № 8013 та Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” в особі Донецької обласної філії виділення, надання інформації щодо сплати житлово – комунальних послуг у розрізі конкретних осіб – боржників ЖКП „Жилкомплекс” є проблематичним по технічним причинам і неможливості залучення до цієї роботи працівників, оскільки це призведе до завантаження їх на досить тривалий термін і відволікання від виконання покладених на них безпосередніх обов'язків.

По – друге, позовні вимоги стосуються заборгованості за послуги, надані у серпні – вересні, а вимоги за послуги надані у жовтні – грудні  2009 р. не є предметом позову.

Доказами виконання умов договору (надання послуг) у разі ухилення відповідача від підписання актів здачі – приймання наданих послуг можуть бути копії квитанцій, які наявні у боржників, про сплату ними заборгованості.

Ці докази можуть реально підтвердити факт надання послуг, їх розмір і мають бути надані позивачем.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України  обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників сторін та третіх осіб, суд встановив наступне.

29.07.2009 р. сторонами був укладений договір-доручення № 1-юр/29-07-09, згідно з яким відповідач (Довіритель) доручив, а позивач (Повірений) прийняв на себе зобов'язання здійснювати від імені Довірителя комплекс юридичних та фактичних дій відповідно до його письмових вказівок та замовлень з метою представництва та захисту законних інтересів Довірителя перед юридичними та фізичними особами при реалізації Довірителем своїх прав та обов'язків, а саме: вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово – комунальних послуг від боржників.

Відповідно до п. 2.2 договора Довіритель приймає від Повіреного послуги та виплачує йому винагороду.

Права та обов'язки сторін за договором обумовлені у розділі 3 договора.

Строк дії договору встановлений з моменту підписання до 31.12.2009 р.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правовою природою укладений договір містить в собі елементи, як договора доручення, так і договора про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Ст. 903 Цивільного кодексу України визначає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до п. 1 ст. 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

У розділі 4 договора сторони узгодили строки та порядок розрахунків.

Відповідно з п. 4.2 договору показником виконання робіт (наданих послуг) Повіреним є сума погашеної боржником заборгованості за житлово – комунальні послуги, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок Довірителя, а також винагорода з сум, по яким проводилась робота і була виявлена додаткова інформація.

Згідно з п. 4.3 договора розрахунковим періодом для визначення розміру винагороди Повіреного є один календарний місяць.

Базою для нарахування винагороди Повіреного за розрахунковий період є сума заборгованості, погашеної боржником у розрахунковому місяці, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок Повіреного, а також винагорода за додаткову інформацію по наданому Замовленню (п. 4.4 договора).

Договором не визначено за яку саме додаткову інформацію по наданому Замовленню підлягає сплаті винагорода.

Розмір винагороди Повіреного складає 20 % від суми погашеної боржниками заборгованості за житлово – комунальні послуги.

У п. 4.6 договора сторони визначили, що Довіритель зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Повіреного суму винагороди протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту здачі – приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Таким чином, виходячи із викладених умов договору відповідач був зобов'язаний щомісячно перераховувати на розрахунковий рахунок позивача винагороду у розмірі 20 % від суми погашеної певними боржниками заборгованості за житлово – комунальні послуги, яка фактично надійшла на його розрахунковий рахунок протягом 5 – робочих днів з моменту підписання акту здачі – приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було отримано, підписано і оплачено 2 акта здачі – приймання виконаних робіт (наданих послуг): акт № 1 від 11.09.2009 р. за розрахунковий період – серпень 2009 р. та акт № 2 від 13.10.2009 р. за розрахунковий період – вересень 2009 р.

Акт № 1/2 здачі – приймання виконаних робіт (наданих послуг) за розрахунковий період – серпень 2009 р., визначений позивачем як додатковий, містить положення (п. 2) згідно з яким у серпні місяці 2009 р. споживачами житлово – комунальних послуг, на яких Довірителем подано заявки – замовлення погашено заборгованості на суму 76932,37 грн., в той час, як у п. 2 акта № 1 від 11.09.2009 р. визначено, що у серпні місяці 2009 р. споживачами погашено 166372,38 грн. заборгованості.

Таким чином факти викладені у п. 2 акта № 1/2 (про суму погашення заборгованості у серпні місяці 2009 р.) йдуть всупереч з фактами викладеними в акті № 1, який відповідачем був підписаний і оплачений.

Акт № 3/1 від 05.11.2009 р. та № 3 від 05.11.2009 р. взагалі є актами звірення виконаних робіт (наданих послуг), а не актами здачі – приймання виконаних робіт (наданих послуг). В договорі відсутня умова щодо підписання та оплати відповідачем актів звіряння.

Поряд з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 5.4 договора Повірений приступає до виконання дій, передбачених п. 2.1 договору негайно після отримання від Довірителя Замовлення.

З моменту надання Замовлення будь – яке погашення заборгованості боржником на якого подана заявка у встановленому цим договором порядку, вважається вчиненим за даним договором і є базою для нарахування винагороди Повіреному (п. 5.5 договора).

Внаслідок того, що додані позивачем до позовної заяви списки боржників не містять ні дати, ні підпису Довірителя (уповноваженої особи) вони не відповідають поняттю „замовлення”, яке міститься у п. 1.3 договора, що унеможливлює визначення моменту, з якого суми погашення заборгованості слід рахувати, як отримані на виконання договору – доручення.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не доведений суду факт наявності у відповідача заборгованості за послуги, надані у серпні – вересні 2009 р. за договором доручення № 1-юр/29-07-09, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у сумі 69660,40 грн. суд вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У п. 6.2 договора, сторонами встановлена відповідальність Довірителя у разі затримки підписання ним акта здачі – приймання виконаних робіт (наданих послуг), а не будь – яких інших актів.

У зв'язку з тим, що акти здачі – приймання виконаних робіт (наданих послуг) у серпні – вересні 2009 р. № 1 та № 2 відповідачем підписані і оплачені, а обов'язок відповідача підписувати будь – які інші акти (додатковий, звірки розрахунків і такі інші) договором не передбачено, як і не передбачена відповідальність за їх непідписання, позовні вимоги в частині стягнення пені є безпідставними.

Враховуючи, відсутність у відповідача боргових зобов'язань, відповідальність у вигляді річних та інфляційних, передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України, не може бути застосована.

Беручи до уваги викладене суд вважає, що правових підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, суд, –

                                                          В И Р І Ш И В :

Приватному підприємству „Український юридично – фінансовий центр” м. Київ у позові до Житлово – комунального підприємства „Жилкомплекс” м. Маріуполь Донецької області про стягнення  69660,40 грн. боргу, 53896,68 грн. пені, 1905,15 грн. індексу інфляції та 520,79 грн. річних, а всього 125983,02 грн. – відмовити.

У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає чинності через 10 днів після його підписання.

Повний текст рішення підписаний 28.01.2011 р.

Суддя                                                               Овсяннікова О.В.