Рішення

від 25.01.2011 по справі 22/326

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/326

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.01.11 р.                                                                                    Справа № 22/326                               

 Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Про Арго”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 36560702,

до відповідача, Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” орендного підприємства „Шахта ім.О.Ф.Засядька”, с.Олександрівка Слов'янського району Донецької області, ЄДРПОУ 25330750,

про стягнення 10 083 659,36 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Тернова В.О. – за довіреністю,

від відповідача: не з'явився, -

                                                        ВСТАНОВИВ:        

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Про Арго”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” орендного підприємства „Шахта ім.О.Ф.Засядька”, с.Олександрівка Слов'янського району Донецької області, про стягнення 10 083 659,36 грн., у тому числі 5 709 253,00 грн. заборгованості, 4 112 526,50 грн. штрафу, 185 916,94 грн. пені,  46 595,90 грн. індексу інфляції та 29 367,02 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань з поставки продукції за договором міни №150110 від 15.01.2010р., внаслідок  чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копію договору міни №150110 від 15.01.2010р., специфікації №1 від 15.01.2010р. до договору №150110 від 15.01.2010р., додаткової угоди №1 від 27.05.2010р. до договору №150110 від 15.01.2010р., видаткових накладних №22/01-2 від 22.01.2010р., №23/01-1 від 23.01.2010р., №26/01-2 від 26.01.2010р., №09/02-1 від 09.02.2010р., №10/02-1 від 10.02.2010р., від 11.02.2010р., №16/02-1 від 16.02.2010р., №17/02-1 від 17.02.2010р., №18/02-1 від 18.02.2010р., №24/02-1 від 24.02.2010р., №26/02-1 від 26.02.2010р., №01/03-1 від 01.03.2010р., №02/03-1 від 02.03.2010р., №03/03-1 від 03.03.2010р., №04/03-1 від 04.03.2010р., довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №В-013 від 22.01.2010р., №В-061 від 09.02.2010р., №В-168 від 01.03.2010р., листа №б/н від 04.03.2010р., акту прийому-передачі від 04.03.2010р. до договору №150110 від 15.01.2010р., податкових накладних №17 від 22.01.2010р., №18 від 23.01.2010р., №19 від 26.01.2010р., №3 від 09.02.2010р., №4 від 10.02.2010р., №13 від 16.02.2010р., №5 від 11.02.2010р., №14 від 17.02.2010р., №15 від 18.02.2010р., №16 від 24.02.2010р., №17 від 26.02.2010р., №1 від 01.03.2010р., №2 від 02.03.2010р., №3 від 03.03.2010р., №10 від 04.03.2010р., листа №660/1 від 23.09.2010р., вимоги-претензії №26/09 від 26.09.2010р., фіскальних чеків №8621 від 26.09.2010р. та №8622 від 26.09.2010р., накладної №11035 від 22.11.2010р., акту прийому-передачі від 22.11.2010р., податкової накладної №11018 від 22.11.2010р., листа інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції №01-08/284 від 08.12.2010р. та №01-08/274 від 30.11.2010р.  

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, 530, 611, 624, 625, 715 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 232 Господарського кодексу України.

11.01.2011р. Позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано заяву про уточнення та зменшення суми позовних вимог №10/01-1 від 10.01.2011р., якою фактично до стягнення заявлено 1 620 744,15 грн., у тому числі 1 600 000,00 грн. заборгованості, 15 483,88 грн. індексу інфляції та 5 260,27 грн. 3% річних.

Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, дана заява прийнята судом. Справа розглядається з урахуванням її змісту.

Разом із заявою №10/01-1 від 10.01.2011р. суду представлено копію додаткової угоди №2 від 15.11.2010р. до договору міни №150110 від 15.01.2010р.

В наслідок зменшення суми позовних вимог, Відповідачем 11.01.2011р. подано заяву про повернення надлишково сплаченого судового збору (державного мита) у розмірі 9 292,56 грн.

21.01.2011р. разом із супровідним листом №24 від 11.01.2011р. Відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області надано відзив на позовну заяву, згідно з яким уточнені та зменшені позовні вимоги, а саме заборгованість у сумі 1 600 000,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 15 483,88 грн., 3% річних у сумі 5 260,27 грн., а також понесені витрати по справі у вигляді сплаченого державного мита в розмірі 16 207,44грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., визнав у повному обсязі.

Представник Позивача в судовому засіданні 25.01.2011р. надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначив про часткову сплату Відповідачем під час розгляду даної справи суми заборгованості у розмірі 400 000,00 грн. та зарахування цих грошових коштів у рахунок погашення боргу за договором міни №15110 від 15.01.2010р. У залишковій частині позовні вимоги підтримав. На підтвердження оплати 400 000,00 грн. надав банківську виписку від 18.01.2011р.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу  України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

15.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Про Агро” (Сторона 1) та Дочірнім підприємством „Агрофірма „Шахтар” Орендного підприємства „Шахта ім.О.Ф.Засядька” (Сторона 2) укладено договір міни №150110, відповідно до п.1.1 якого Сторона 1 зобов'язується передати у власність Стороні 2 зерно пшениці шостого класу врожаю 2009р. у кількості та якості, зазначених у Специфікаціях до цього правочину, підписаних сторонами, а Сторона 2 в обмін на отриманий товар зобов'язується передати Стороні 1 у власність зерно пшениці шостого класу врожаю 2010р.

Загальна кількість товару, що передається у власність Стороні 2 за цим договором складає 3 000т. +/-5% (п.1.2 договору).

Загальна кількість продукції, що передається у власність Стороні 1 в обмін на переданий Стороні 2 товар складає 4050т. +/-5% (п.1.3 договору).

За приписами п.3.1 договору, Поставка товару здійснюється Стороні 2 не пізніше 01.03.2010р. на підставі акту прийому-передачі товару.

У свою чергу, як вбачається зі змісту розділу 4 договору „Умови та порядок поставки Продукції”, Сторона 2 зобов'язана передати Стороні 1 продукцію до 01.09.2010р. за актом прийому-передачі на умовах, на зазначений у специфікації склад шляхом самовивозу Стороною 1 (п.п.4.1, 4.2).

Продукція передається Стороні 1 за актом прийому-передачі та є переданою зі дня його підписання (п.4.6).

Право власності на продукцію переходить до Сторони 1 зі дня підписання відповідно акту (п.4.7).

Специфікацією №1 від 15.01.2010р. сторони договору міни обумовили кількість, дату поставки, якість, ціну та місто передачі як товару, так і продукції, що у частині строків та кількості їх поставки не суперечить визначенням договору.

Додатковою угодою №1 від 27.05.2010р. сторони змінили обсяг поставки товару та продукції обом сторонам та, відповідно загальну вартість. Так, для Сторони 1 встановлено зобов'язання передати товар Стороні 2 у кількості 2 959,76 грн. вартістю 2 515 796,00 грн., а для Сторони 2 – передати Стороні 1 товар у кількості 3 995,68 грн. вартістю 2 515 800,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2010р. додатковою угодою №2 до договору міни №150110 від 15.01.2010р. Позивач та Відповідач внесли наступні зміни:

-          п.1.1: Сторона 1 зобов'язується передати у власність Стороні 2 зерно пшениці шостого класу врожаю 2009р. у кількості, зазначеної у додатковій угоді №1 від 27.05.2010р. до цього договору, у якості згідно специфікації до правочину, а Сторона 2 в обмін на отриманий товар зобов'язується до 01.07.2011р. поставити Стороні 1 пшеницю шостого класу врожаю 2011р. у кількості 3 731,88т. та до 01.12.2010р. доплатити Стороні 1 1 600 000,00 грн.;

-          п.1.3: В обмін за поставлений Стороною 1 товар, Сторона 2 зобов'язується до 01.07.2011р. поставити Стороні 1 пшеницю шостого класу врожаю 2011р. у кількості 3 731,88т. та до 01.12.2010р. доплатити Стороні 1 1 600 000,00 грн.;

-          п.5.1: Сторона 2 зобов'язана провести розрахунок зі Стороною 1 за поставлений товар до 01.07.2011р. поставити Стороні 1 пшеницю шостого класу врожаю 2011р. у кількості 3 731,88 грн. та до 01.12.2010р. доплатити Стороні 1 обмінну на товар продукцію 1 600 000,00 грн.

За твердженнями Позивача, що не спростовані у встановленому процесуальним законодавством порядку, Відповідачем зобов'язання, передбачені договором міни №150110 від 15.01.2010р. з урахуванням додаткової угоди №2 від 15.11.2010р. у частині доплати Стороні 1 1 600 00,00 грн., у строк до 01.12.2010р. станом на дату подання позовної заяви не виконані.

З огляду на дане, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок Відповідача сплатити за вимогою кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час просрочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, Позивачем нараховані та заявлені до стягнення окрім основної суми боргу 3% річних у сумі 5 260,27 грн. та інфляційні витрати у сумі 15 483,88 грн.

Як було вказано вище, Відповідачем позовні вимоги, а саме заборгованість у сумі 1 600 000,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 15 483,88 грн., 3% річних у сумі 5 260,27 грн. визнано у повному обсязі. Окрім того, ним підтверджено факт невиконання означеного обов'язку та заявлено про згоду із розрахунком Позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних витрат, про що зазначено у відзиві на позовну заяву, наданому суду разом із супровідним листом №24 від 11.01.2011р.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно з ч.6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують будь-чиї права і охоронювані законом інтереси.

За змістом ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.

По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою - директором Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” Орендного підприємства „Шахта ім.О.Ф.Засядька” Панченко В.В. (довідка АБ №040162 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України).

По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише Позивач та Відповідач, отже, судом не вбачається підстав для порушення прав і обов'язків інших осіб внаслідок визнання Відповідачем грошових вимог Позивача за вказаними правовідносинами.

Разом з цим, матеріали справи містять банківську виписку від 18.01.2011р., з якої вбачається сплата Відповідачем на користь Позивача грошових коштів у сумі 400 000,00 грн. За твердженнями останнього, дана сума зарахована Товариством з обмеженою відповідальністю „Про Агро” як часткова оплата заборгованості за договором міни №150110 від 15.01.2010р.

Дані обставини свідчать про припинення у такий спосіб існування предмету спору в сплаченій Відповідачем частині 400 000,00 грн.

Оскільки погашення заборгованості відбулося після звернення із розглядуваним  позовом до суду (вх.номер та дата подання позовної заяви, за даними канцелярії господарського суду Донецької області, 0238/13657 16.12.2010р.), таке усунення існування частини предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в цій частині відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського  процесуального кодексу України”  від 23.08.94 р. №02-5/612.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи фактичні обставини справи та визнання позову Відповідачем, позовні вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” Орендного підприємства „Шахта ім.О.Ф.Засядька” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Про Агро” підлягають задоволенню у сумі 1 220 744,15 грн., у тому числі заборгованість у сумі 1 200 000,00 грн., індекс інфляції у розмірі 15 483,88 грн. та 3% річних у сумі 5 260,27 грн.

Клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору (державного мита) у розмірі 9 292,56 грн. не підлягає задоволенню через правову необґрунтованість та безпідставність.

Враховуючи, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов правочину, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд,-

                                                               ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Про Арго”, м.Донецьк, до Відповідача, Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” Орендного підприємства „Шахта ім. О.Ф. Засядько”, с. Олександрівка Слов'янського району Донецької області, про стягнення 1 620 744,15 грн., у тому числі 1 600 000,00 грн. заборгованості,  15 483,88 грн. індексу інфляції та 5 260,27 грн. 3% річних задовольнити частково.

2.Припинити провадження в частині стягнення з Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” Орендного підприємства „Шахта ім.О.Ф. Засядько”, с.Олександрівка Слов'янського району Донецької області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Про Арго”, м.Донецьк, 400 000,00 грн. як частини основного боргу.

3.Стягнути з Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” Орендного підприємства „Шахта ім. О.Ф. Засядько”, с. Олександрівка Слов'янського району Донецької області, (вул. Комсомольська,17, ЄДРПОУ 25330750, р/р 26005959970748 у філіалі ПАТ „ПУМБ” м.Донецька, МФО 335537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Про Арго”, м.Донецьк (вул. Університетська, 58/65, ЄДРПОУ 36560702, р/р 260070736 в ПАБ „Унікомбанк” м.Донецька, МФО 335902) 1 220 744,15 грн., у тому числі заборгованість у сумі 1 200 000,00 грн., індекс інфляції у розмірі 15 483,88 грн. та 3% річних у сумі 5 260,27 грн.

4.Стягнути з Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” орендного підприємства „Шахта ім. О.Ф. Засядько”, с. Олександрівка Слов'янського району Донецької області, (вул. Комсомольська,17, ЄДРПОУ 25330750, р/р 26005959970748 у філіалі ПАТ „ПУМБ” м.Донецька, МФО 335537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Про Арго”, м. Донецьк (вул. Університетська, 58/65, ЄДРПОУ 36560702, р/р 260070736 в ПАБ „Унікомбанк” м.Донецька, МФО 335902) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 25 500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.У судовому засіданні 25.01.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                               Іванченкова О.М.                               

Повний текст підписано 31.01.2011р