Рішення

від 11.01.2011 по справі 10/23пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/23пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.01.11 р.                                                                                    Справа № 10/23пн                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод”, м.Красногорівка, ЄДРПОУ 33071665  

до відповідача 1: Донецької міської ради, м.Донецьк, ЄДРПОУ  26502957

до відповідача 2: Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий”,

                              м.Донецьк, ЄДРПОУ 00848109                              

про визнання права комунальної власності та визнання виконаним рішення

за зустрічним позовом: Донецької міської ради, м.Донецьк, ЄДРПОУ  26502957

до відповідача 1: Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий”,       

                             м.Донецьк, ЄДРПОУ 00848109                              

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче

                             підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод”,  

                             м.Красногорівка , ЄДРПОУ 33071665  

про визнання права комунальної власності та визнання виконаним рішення

Суддя  Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Шемяков О.Е. – по дов.

від відповідача 1: Бренець Д.О. – по дов.

від відповідача 2: Яїцьков А.В. - ліквідатор

В засіданні суду брали участь:

                                                                                  Згідно із ст.77 ГПК України

                                                                                  в засіданні суду оголошувалась перерва

                                                                                  з 05.01.2011р. до 11.01.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод”, м.Красногорівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Донецької міської ради, м.Донецьк, відповідача 2, Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий”, м.Донецьк  про:

- визнання права комунальної власності за Донецькою територіальною громадою на земельну ділянку загальною площею 4,6 га, яка розташована під цілісним майновим комплексом  теплиць (інвентарний №1180, 1967 року будівництва) по вул.Квірінга, 16Б в Ленінському районі м.Донецька;

- визнання виконаними сторонами умов пунктів 2, 3 рішення №2/202 від 17.12.2010р. Донецької міської ради.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на добровільну відмову від права власності на спірну земельну ділянку та надання відповідачем 1 згоди шляхом прийняття Донецькою міською радою рішення №2/202 від 17.12.2010р. „Про передачу громадянам  земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд по вул.Квірінга у Ленінському районі” на отримання вказаного об'єкту цивільних прав у комунальну власність Донецької територіальної громади.

У судових засіданнях 05.01.2011р. та 11.01.2011р. відповідач 1 проти позовних вимог заперечень не надав.

В судовому процесі відповідач 2 підтвердив обставини, викладені в позовній заяві.

04.01.2011р. відповідач 1 звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий”, м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод”, м.Красногорівка  про:

- визнання права комунальної власності за Донецькою територіальною громадою в особі Донецької міської ради на земельну ділянку загальною площею 4,6 га, яка розташована по вул.Квірінга, 16Б в Ленінському районі м.Донецька;

- визнання виконаними сторонами умов пунктів 2, 3 рішення №2/202 від 17.12.2010р. Донецької міської ради.

Ухвалою суду від 04.01.2011р. зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом по справі.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, Донецька міська рада посилається на добровільну відмову власника спірної земельної ділянки - Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий” від права колективної власності на землю, яке посвідчено державним актом №7-6 від 14.01.1997р., а також положення ч.2 ст.327 Цивільного кодексу України, відповідно до яких управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод” у відзиві на зустрічну позовну заяву заперечень проти вимог Донецької міської ради не надало.

Колективне сільськогосподарське підприємство „Широкий” у судових засіданнях 05.01.2011р. та 11.01.2011р. проти зустрічних позовних вимог заперечень не представило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача 1 та відповідача 2, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом неправомірними, а зустрічний позов - таким, що підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля  є  основним  національним  багатством,  що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого   самоврядування, крім інших об'єктів,   належить   земля,   управління   якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.3 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (приймаючи до уваги, що правовідносини стосовно передання у власність земельної ділянки між відповідачем 1 та відповідачем 2 склалися під час дії цього Кодексу) розпорядження землею віднесено до повноважень рад народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Згідно із ст.5 вказаного нормативно-правового акту суб'єктами права колективної власності на землю є  колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі, створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Статтею 17 зазначеного Кодексу встановлено, що передача земельної ділянки у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки на підставі клопотань зазначених підприємств, кооперативів та товариств.

Як встановлено судом,  виконавчим комітетом Донецької міської ради народних депутатів було прийнято рішення №148 від 27.12.1995р. „Про затвердження проекту роздержавлення та приватизацію земель колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий” Донецької міськради”, згідно якого передано, зокрема, в колективну власність відповідачу 2 земельні угіддя у розмірах згідно додатку та в містах, які вказані на графічній частині проекту. Відповідно до змісту наявного у матеріалах справи додатку до вказаного рішення виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів, загальна площа земельної ділянки, стосовно якої прийнято рішення про надання у колективну власність сільськогосподарському підприємству „Широкий”, складає 2567,5 га.

Статтею 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. передбачено, що право власності  на  землю  або  право  користування  наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст.24 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. право власності  на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

На підставі рішення №148 від 27.12.1995р. виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів Колективному сільськогосподарському підприємству „Широкий” було видано державний акт на право колективної власності на землю №7-6 від 14.01.1997р.

За змістом вказаного акту Донецькою міською радою народних депутатів для виробництва сільсьгосподарської продукції Колективному сільськогосподарському підприємству „Широкий” у колективну власність передано земельну ділянку площею  2561,5 га в межах згідно з планом.

Управлінням Держкомзему у м.Донецьку Донецької області складений план зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність відповідачу 2, де шляхом використання текстових та графічних позначок землевпорядною організацією визначені фактичні межі переданої у колективну власність земельної ділянки, землекористувачі суміжних земельних ділянок, їх площі, території земельних ділянок резервного фонду тощо.   

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи положення  ст.41 Конституції України ст.ст.7, 24 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., судом встановлено, що Колективне сільськогосподарське підприємство „Широкий” набуло право колективної власності на земельну ділянку площею 2561,5 га, яка визначена в державному акті на право колективної власності на землю №7-6 від 14.01.1997р., та, як наслідок,  повноваження щодо володіння, користування та розпорядження вказаним об'єктом цивільних прав.

Як встановлено судом згідно із довідкою №01-32-786/1094-05 від 30.04.2009р. Управління Держкомзему у м.Донецьку Донецької області, на земельній ділянці, яка зазначена в державному акті на право колективної власності на землю №7-6 від 14.01.1997р., а саме на земельній ділянці площею 4,6 га, станом на дату видачі довідки знаходився майновий комплекс теплиць.

Як свідчать матеріали справи, вказане майно відповідач 2 набув у власність на підставі укладеного між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України (продавець) і товариством покупців членів трудового колективу совхозу „Широкий”  (покупець) договору №600 від 25.07.1994р., який посвідчений 29.07.1994р. державним нотаріусом Першої Донецької нотаріальної контори та зареєстрований рішенням виконкому  від 09.08.1994р. за номером 920.

Так, згідно п.1 підписаного договору продавець безоплатно передав, а покупець прийняв державне майно совхозу „Широкий”, яке розташовано за адресою: м.Донецьк-72, вул.Квірінга, 1.

Відповідно до акту приймання-передачі державного майна від 15.08.1994р. покупець прийняв за інвентаризаційними відомостями та актом оцінки майнового комплексу совхозу „Широкий” основні засоби балансовою вартістю 3590299 тис.карб., оборотні засоби вартістю 1997909 тис.карб., незавершене будівництво вартістю 408085,2 тис.грн.

За змістом п.44 відомості розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв станом на 01.06.1994р. до складу переданих регіональним відділенням Фонду державного майна України об'єктів входив комплекс теплиць (інвентарний №1180, 1967 року будівництва).

07.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод” (покупець) та Колективним сільськогосподарським підприємством „Широкий” (продавець), був укладений договір №3/197б/12-1.

Пунктом 1 вказаного договору передбачено, що продавець на підставі проведення торгів на Товарній біржі „Донецька універсальна біржа” (протокол торгів №225, біржовий контракт №202 від 07.12.2007р.) продає, а покупець купує та сплачує на умовах, які викладені у біржовому контракті, майно підприємства – банкрута: майновий комплекс теплиць (інвентарний №1180, 1967 року побудови).

Відповідно до акту приймання-передачі від 12.12.2007р. покупець прийняв від продавця у власність майно, продане відповідно до договору №3/197б-12-1 від 07.12.2007р., а саме – майновий комплекс теплиць, інвентарний номер 1180, 1967 року побудови.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.01.2008р. по справі №20/15пн за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод” до Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий” про визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності на об'єкт нерухомості позовні вимоги задоволено повністю: визнано дійсним договір купівлі-продажу №3/197б/12-1 від 07.12.2007р.; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод” право власності на придбаний майновий комплекс теплиць, інвентарний номер 1180, 1967 року побудови.

Згідно з відміткою, зробленою на останній сторінці вказаного судового рішення, останнє набуло законної сили 05.02.2008р.

За змістом ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали,  постанови,  що набрали законної  сили,  є  обов'язковими  на  всій  території  України.

За приписами ч.2 ст.13 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” судові рішення,  що набрали законної сили, є обов'язковими до  виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Відповідно до ч.5 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими,  не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, за висновками суду факт набуття Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод” внаслідок укладання та виконання договору купівлі-продажу №3/197б/12-1 від 07.12.2007р. права власності на майновий комплекс теплиць, інвентарний номер 1180, 1967 року побудови, який розташований на земельній ділянці площею 4,6 га у Ленінському районі м.Донецька, є встановленим та не повинен доводитися при розгляді цієї справи.

Рішенням №59/2 від 13.02.2008р. виконавчого комітету Ленінської районної в м.Донецьку ради майновому комплексу теплиць присвоєно поштову адресу: м.Донецьк, вул.Квірінга, 16Б.

Відповідно до ст.120 Земельно кодексу України, ст.377  Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент набуття позивачем права власності на майновий комплекс теплиць) до  особи,  яка  придбала  житловий  будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За таких обставин, враховуючи норми вказаних вище статей Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю в обсязі і на умовах, що існували у попереднього землевласника, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку. Вказана позиція відображена у п.3.4.2 рекомендацій №04-06/15 від 02.02.2010р.  Президії Вищого господарського суду України „Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”, розділі 2.2.3 Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними відносинами.

Приймаючи до уваги, що право власності на майновий комплекс теплиць  (інвентарний номер 1180, 1967 року побудови) внаслідок укладання та виконання договору купівлі-продажу №3/197б/12-1 від 07.12.2007р. перейшло до позивача, виходячи з того, що земельна ділянка, на якій розташоване вказане майно на момент укладання договору купівлі-продажу знаходилась у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий”, судом встановлено, що у відповідності до ст.120 Земельного кодексу України, ст.377  Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку площею 4,6 га, яка розташована у м.Донецьку по вул.Квірінга, 16Б, перейшло від Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод”.

Одночасно, за твердженнями позивача за первісним позовом, які підтверджені з боку відповідачів, у встановленому законодавством порядку право власності на земельну ділянку на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод” переоформлено не було, відповідні правоустановчі документи позивачем за первісним позовом не отримані.   

Згідно із ст.ст.346, 347 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відмови власника від права власності.  Особа може  відмовитися  від  права  власності  на  майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

За змістом п.а ч.1 ст.140 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку є добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.

При цьому, припинення  права  власності  на  земельну  ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст.142 Земельного кодексу України ).

З вказаних приписів законодавства вбачається, що припинення права власності на земельну ділянку обумовлено, перш за все, здійсненням землевласником одностороннього правочину, який уособлює реалізацію передбаченого законодавством права на добровільну відмову від земельної ділянки, а також наявністю згоди відповідного органу місцевого самоврядування на одержання права власності на землю.

Як встановлено судом, загальними зборами учасників  Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод” прийнято рішення, яке оформлено протоколом №9 від 11.02.2008р., про звернення до Донецького міського голови з клопотанням про виділення і передачу у власність земельних ділянок площею 4,6 га, розташованих під майновим комплексом теплиць у м.Донецьку по вул.Квірінга, 16Б, працівникам підприємства для будівництва та обслуговування  індивідуальних житлових будинків, господарських будівель і споруд. На вчинення вказаних дій загальними зборами учасників товариства уповноважено в.о генерального директора Півника П.М.

У зв'язку з прийняттям вказаного рішення,  загальними зборами учасників позивача також прийнято рішення (протокол №10 від 27.02.2008р.) про списання з балансу підприємства майнового комплексу теплиць інвентарний номер 1180, що розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Квірігна, 16Б. Згідно із довідкою №3 від 06.01.2011р. зазначене вище майно списано з балансу   Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод” у зв'язку з демонтажем.

Відповідно до наявних у матеріалах справи документів, на підставі рішення загальних зборів учасників товариства, яке оформлено протоколом №9 від 11.02.2008р., в.о генерального директора Півник П.М. звернувся до Донецького міського голови з листом №25 від 17.03.2008р. з приводу передачі спірної земельної ділянки у власність працівникам підприємства.

Колективним сільськогосподарським підприємством „Широкий” за підписом ліквідатора Кондратьєвої М.В. до Донецького міського голови також подано заяву без номеру та дати про припинення права колективної власності на земельну ділянку площею 4,6 га (т.1 арк.81).

З урахуванням викладеного, у відповідності до ст.ст.140, 142 Земельного кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод”, Колективним сільськогосподарським підприємством „Широкий” уповноваженому органу місцевого самоврядування виражено волевиявлення щодо добровільної відмови від права власності на землю.

Згідно із п.34 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст.144 Конституції України, ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Як свідчать матеріали справи, враховуючи наявність листів позивача та відповідача 2, Донецькою міською радою було прийнято рішення №2/202 від 17.12.2010р. „Про передачу громадянам  земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд по вул.Квірінга у Ленінському районі”.

Відповідно до п.2 вказаного акту, органом місцевого самоврядування вирішено надати згоду на одержання права комунальної власності на земельну ділянку загальною площею 4,6 га у Ленінському районі м.Донецька.

Одночасно, Донецькою міською радою прийнято рішення відносно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд по вул.Квірінга у Ленінському районі, а також стосовно укладення угоди про передачу права власності, зазначеного у п.2 цього рішення, та уповноваження заступника міського голови  - начальника управління будівництва та перспективного розвитку міської ради Тарабановського В.І. на підписання зазначеного договору.

Тобто, Донецькою міською радою шляхом прийняття рішення №2/202 від 17.12.2010р. „Про передачу громадянам  земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд по вул.Квірінга у Ленінському районі” надано згоду на одержання у комунальну власність Донецької територіальної громади земельної ділянки по вул.Квірінга, 16Б у Ленінському районі міста Донецька.

За таких обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод” як особою, до якої внаслідок укладення договору купівлі-продажу №3/197б/12-1 від 07.12.2007р. нерухомого майна перейшло право власності на земельну ділянку загальною площею 4,6 га по вул.Квірінга, 16Б в Ленінському районі м.Донецька, та Донецькою міською радою, як уповноваженим органом місцевого самоврядування, вчинені зустрічні дії відповідно щодо добровільної відмови від права на земельну ділянку та стосовно надання згоди на набуття спірної земельної ділянки у комунальну власність шляхом прийняття відповідного рішення.

За змістом ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно ст.10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” сільські,   селищні,  міські  ради  є  органами  місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та   здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 5 ст.16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Таким чином, приймаючи до уваги положення вказаних норм Конституції України та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, суд дійшов висновку, що Донецька міська рада є уповноваженим органом місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами комунальної власності, представляти Донецьку територіальну громаду у відносинах з підприємствами, установами, організаціями та звертатися до суду за захистом її прав.

Одночасно, за змістом ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та  юридичним  особам  рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання права.

Відповідно до наведених норм діючого законодавства, позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права. Позов про визнання права власності це недоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

Як встановлено судом, листами №01/17.111 від 20.12.2010р. та №01/17.113 від 22.12.2010р. Донецька міська рада звернулась відповідно до відповідача 2 та позивача з клопотанням про укладення угоди про передачу права власності на земельну ділянку.

Листом б/н від 22.12.2010р. Колективним сільськогосподарським підприємством „Широкий” було повідомлено орган місцевого самоврядування про неможливість підписання вказаного договору з огляду на те, що у відповідності до норм ст.120 Земельного кодексу України право власності на спірну земельну ділянку перейшло до позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод” у листі №139 від 22.12.2010р. відмовило в укладанні угоди про передачу права власності з урахуванням тих обставин, що відповідні правоустановчі документи на земельну ділянку позивачем оформлені не були.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст листа б/н від 22.12.2010р.  відповідача 2 та листа №139 від 22.12.2010р. позивача, суд дійшов висновку, що Донецька міська рада мала право звернутися до господарського суду за захистом права комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ст.78 Земельного кодексу України право   власності   на   землю   -   це   право  володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається  та  реалізується  на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст.80 Земельного кодексу України).

За змістом ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, в тому числі, на землю. Підставою  для  набуття  права  комунальної  власності  є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Статтями 140, 142 Земельного кодексу України передбачено набуття права комунальної власності на землю у разі добровільної відмови власника від земельної ділянки та наявності згоди органу місцевого самоврядування на одержання вказаного об'єкту цивільних прав у власність.

Приймаючи до уваги, що  Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод”, Колективне сільськогосподарське підприємство „Широкий” відмовились від права власності на землю у відповідності до положень ст.ст.140, 142 Земельного кодексу України, враховуючи прийняття Донецькою міською радою рішення №2/202 від 17.12.2010р., яким надано згоду на одержання у комунальну власність земельної ділянки, суд дійшов висновку про набуття Донецькою територіальною громадою в особі Донецької міської ради права комунальної власності на земельну ділянку загальною площею 4,6 га, яка розташована по вул.Квірінга, 16Б в Ленінському районі м.Донецька, внаслідок чого зустрічні позовні вимоги Донецької міської ради в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод” до Донецької міської ради, Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий”  про визнання права комунальної власності на спірну земельну ділянку підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке:

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, з урахуванням ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідачів.

Виходячи зі змісту позовної заяви,  Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод” просить визнати право власності не за собою, а за Донецькою територіальною громадою.

За висновками суду, у Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод”  відсутнє суб'єктивне право, на захист якого у розумінні ст.ст.16, 392 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України може бути спрямований позов в розглядуваній частині. В свою чергу, відсутність захищуваного права об'єктивно унеможливлює його порушення з боку відповідачів, а відтак – і застосування обраного способу судового захисту неіснуючого права проти відсутнього порушення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявник позову у світлі встановлених обставин не може вважатися належним позивачем. Водночас, діюче господарське процесуальне законодавство не передбачає можливості подання юридичними особами позовних заяв задля захисту права власності територіальної громади, здійснення якого за змістом ч.5 ст.16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” віднесено до повноважень місцевих рад. Відповідним повноваженням  на подачу позову в інтересах іншої особи за змістом ст.ст.2, 29 Господарського процесуального кодексу України  наділені лише прокурори.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод” та зустрічні позовні вимоги Донецької міської ради в частині визнання виконаними сторонами умов пунктів 2, 3 рішення №2/202 від 17.12.2010р. Донецької міської ради також підлягають залишенню без задоволення з урахуванням наступного:

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Визначений позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання виконаним рішення органу місцевого самоврядування зазначеному переліку не відповідає.

Одночасно, позивачами за первісним та зустрічним позовами не наведено інших положень законодавства, що передбачали б такий спосіб захисту порушеного права.

Наразі, вказана позовна вимога є встановленням факту, що має юридичне значення, який може встановлюватись господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Пунктом 2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності зазначених в цій нормі умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення. Відповідного клопотання Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод” та Донецькою міською радою подано не було.

Згідно із правовою позицією, яка викладена  у постанові Верховного Суду України від 13.07.2004р. у справі №10/732, суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод”  за первісним позовом та Донецької міської ради за зустрічним позовом в цій частині залишаються без задоволення.

Згідно із ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом підлягають віднесенню на позивача. Судові витрати за зустрічним позовом підлягають стягненню з відповідачів в доход бюджету порівну пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                        ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод”, м.Красногорівка  до Донецької міської ради, м.Донецьк, Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий”, м.Донецьк  про визнання права комунальної власності за Донецькою територіальною громадою на земельну ділянку загальною площею 4,6 га, яка розташована під цілісним майновим комплексом  теплиць (інвентарний №1180, 1967 року будівництва) по вул.Квірінга, 16Б в Ленінському районі м.Донецька; визнання виконаними сторонами умов пунктів 2, 3 рішення №2/202 від 17.12.2010р. Донецької міської ради.

Задольнити частково зустрічні позовні вимоги Донецької міської ради, м.Донецьк до Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий”, м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод”, м.Красногорівка  про визнання права комунальної власності за Донецькою територіальною громадою в особі Донецької міської ради, м.Донецьк на земельну ділянку загальною площею 4,6 га, яка розташована по вул.Квірінга, 16Б в Ленінському районі м.Донецька; визнання виконаними сторонами умов пунктів 2, 3 рішення №2/202 від 17.12.2010р. Донецької міської ради.

Визнати право комунальної власності за Донецькою територіальною громадою в особі Донецької міської ради, м.Донецьк на земельну ділянку загальною площею 4,6 га, яка розташована по вул.Квірінга, 16Б в Ленінському районі м.Донецька.

В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод”, м.Красногорівка на користь Державного бюджету України  державне  мито  в  розмірі 21 грн. 25 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Красногорівський машинобудівельний завод”, м.Красногорівка на користь Державного бюджету України  (р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, отримувач: УДК у Київському районі м.Донецька, код бюджетної класифікації 22050003)  витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 59 грн. 00 коп.

Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий”, м.Донецьк на користь Державного бюджету України  державне  мито  в  розмірі 21 грн. 25 коп.

Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий”, м.Донецьк на користь Державного бюджету України  (р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, отримувач: УДК у Київському районі м.Донецька, код бюджетної класифікації 22050003)  витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 59 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 11.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Любченко М.О.                               

Повне рішення складено 11.01.2011р.