Рішення

від 11.01.2011 по справі 5/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.11                                                                                 Справа № 5/132

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»м.Київ

до Приватного підприємства "Строймонтаж", м.Стаханов Луганської області

про  стягнення 23568,56 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача –Плескун В.В. довіреність № б/н від 02.11.2009;

від відповідача –не прибув.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Строймонтаж»суми боргу за лізинговою угодою № FL-0331-07-DO від 27.12.2007р. у розмірі 23568,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеною лізинговою угодою прострочено сплату лізингових платежів згідно підписаних лізингових протоколів за період з квітня по липень 2010р.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, зважаючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.   

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності  та оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд –

в с т а н о в и в:

27.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» та Приватним підприємством «Строймонтаж»підписано лізингову угоду № FL-0331-07- DO, за умовами п. 1.1, 1.2 якої визначено, що угода регулює юридичні відносини між лізингодавцем (позивач у справі) та лізингоодержувачем (відповідач у справі) з лізингу транспортного засобу (засобів), зазначених в додатку 1 лізингової угоди та статус якої визначено сторонами за правилами фінансового лізингу згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На виконання угоди, позивачем було надано в користування відповідача транспортний засіб –автомобіль HYUNDAI TUCSON 2.0 /143Kw A/T 2007 року випуску, реєстраційний номер АА8362ЕХ, сірого кольору, що підтверджується актом прийому-передачі від 08.02.2008 (автомобіль отримано відповідачем на підставі довіреності серії ЯОИ №885919 від 08.02.2008).

Відповідно до п 2.1 п. 2 Угоди транспортний засіб вважається взятим у лізинг з моменту підписання Додатку 2 –Акту прийому –передачі. Отже, транспортний засіб перебував у Відповідача на умовах лізингу з 08.02.2008.

Згідно п. 8 угоди відповідач за користування транспортним засобом має сплатити позивачеві перший лізинговий платіж та сплачувати щомісячні лізингові платежі та будь-які інші платежі, належні до сплати за угодою протягом трьох робочих днів з дня виставлення відповідних рахунків-фактур згідно з лізинговим протоколом (Додаток 1).

В пункті 8.2 угоди сторони погодили, що лізингові платежі вказуються  в українській гривні на день підписання лізингового протоколу, а в подальшому відповідач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками і які змінюються та розраховуються пропорційно зміні офіційного курсу Національного банку України до іноземної валюти, визначеної в додатку 1 на дату виставлення такого рахунку.

Додатком №1- HY-02325-0-07-48 від 27.12.2007 –Лізинговий протокол, Додатком  №1- HY-02325-0-07-48  Поправка 1 від 08.02.2008 –Угода про зміну лізингових платежів (далі –Лізингові протоколи), було встановлено графік, розмір та кількість лізингових платежів, які повинні сплачуватись Відповідачем.

Відповідно до п. 6 лізингового протоколу та угоди про зміну лізингових платежів відповідач сплачує лізингові платежі та інші належні платежі  згідно з виставленими йому рахунками-фактурами в українській гривні і яка змінюються та розраховуються протягом дії угоди пропорційно зміні офіційного курсу Національного Банку України до долару США на дату виставлення такого рахунку.

П. 3 ч. 2 ст. 11 та ст. 16  Закону України „Про фінансовий лізинг” визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, сплата яких встановлюється в порядку, встановленому договором.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що починаючи з квітня 2010 року  відповідачем лізингові платежі за договором не вносилися,  внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за користування транспортним засобом за період з квітня по липень 2010р. Зокрема, несплаченими станом на час вирішення спору залишились: рахунки-фактури № ПЛ-0003370/1 від 21.04.2010р., № ПЛ-0004403/1 від 21.05.2010р., № ПЛ-0005480/1 від 21.06.2010р. та № ПЛ-0006445/1 від 19.07.2010р.

17.08.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов'язання по оплаті боргу за лізинговою угодою №FL-0331-07- DO та додатково направив відповідачу як додатки до цієї вимоги вищезазначені рахунки-фактури, що підтверджується поштовим чеком №6923 від 17.08.2010р. з описом-вкладенням до цінного листа з відміткою пошти про відправлення, які залучені до справи у належним чином засвідчених копіях.

Втім дана вимога позивача  залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України  має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням  вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем зобов'язань за укладеною з позивачем лізинговою угодою № FL-0331-07- DO від 27.12.2007 підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем у справі, вимога позивача про  стягнення заборгованості за лізинговими платежами за період з квітня по липень 2010р.  у розмірі 23568 грн. 56 коп. підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи доказів часткової або повної сплати суми боргу відповідачем надано не було.

Заперечень на позов відповідач під час судового розгляду справи не надав, а також не скористався правом участі у судових засіданнях у даній справі.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, її  фактичними обставинами та не спростовані відповідачем вони підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням судових витрат у справі на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                          в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Строймонтаж»м. Стаханов, вул. Садова, 31, код ЄДРПОУ 32890498 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» м. Київ, пров. Музейний,4, код ЄДРПОУ 30436756 борг в сумі 23568 грн. 56 коп., а також витрати зі сплати державного мита у розмірі 235 грн. 69 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

           Суддя                                                                                     Т.В. Васильченко