Рішення

від 17.01.2008 по справі 20-5/491

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"17" січня 2008 р.

справа № 20-5/491

За позовом: Севастопольського

професійного художнього ліцею (99004, м. Севастополь, вул. Адм.

Макарова, 33)

до суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості  в розмірі 824,42 грн.

Суддя Євдокимов

І.В.

Представники сторін:

Позивач:

Слівкіна Н.В., довіреність б/н від 07.11.2007;

Відповідач:

не з'явився.

Суть спору:

Позивач, Севастопольський

професійний художній ліцей,  звернувся до

суду з позовом до відповідача, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, про

стягнення  заборгованості за

договором  23.12.2005 в розмірі 824,42

грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги

тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати  наданих послуг.

Відповідач в судове засідання

неодноразово не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце

судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за

адресою отриманою від державного реєстратора. 

Оскільки до повноважень

господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження

юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу

на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники

повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами

поштового зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке

інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом

обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом

певних процесуальних дій.

Представнику позивача в судовому

засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст.

20, 22 Господарського процесуального кодексу 

України.

Суд визнав можливим розглянути

справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за

наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача,

дослідивши надані позивачем докази,  суд,

-

ВСТАНОВИВ:

23.12.2005 між Севастопольським професійним

художнім ліцеєм (Ліцей) та СПД ОСОБА_1(Підприємство) був укладений договір про

виробничу практику та на професійне навчання учнів Севастопольського

професійного художнього ліцею.

Згідно з умовами даного договору на

підприємство відповідача для проходження виробничої практики був направлений

учень ОСОБА_2

Відповідно до п. 2.1 договору

відповідач взяв на себе зобов'язання надати для практикантів робочі місця, які

оплачуються не нижче першого розряду, а також згідно з п. 3 договору

перераховувати на розрахунковий рахунок позивача 50% коштів за виконані роботи

ОСОБА_2

На момент укладення договору оплата

першого кваліфікованого розряду складала 350,00 грн. в місяць.

Відповідно до звіту виробничого

навчання ОСОБА_2, він одпрацював на підприємстві відповідача: січень 2006 року

-11 робочих днів, лютий 2006 року  - 19

робочих днів, березень 2006 року -19 робочих днів, квітень 2006 року -18

робочих днів, травень 2006 року -16 робочих днів, червень 2006 року -12 робочих

днів.

Таким чином, відповідач повинний був

перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошову суму в розмірі 824,42

грн.

Проте, грошові кошти від

відповідача не надходили.

Суд вважає позовні вимоги такими,

що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України №

436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 

Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні

виконуватись належним чином  відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання

або одностороння зміна  його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173

Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що

виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у

сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один

суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну

дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого

суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію

тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175

Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові

зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні

господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну

господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а

управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей,

передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901

Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона

(виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати

послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної

діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу,

якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного

кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник

зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що

встановлені договором.

Відповідно до  530 Цивільного кодексу України якщо у

зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає

виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений

вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням

цієї події.  Якщо строк (термін)

виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом

пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який

час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня

пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору

або актів цивільного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача про

стягнення суми боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та

підлягають задоволенню.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального

кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 102,00 грн.  і інформаційне -технічне забезпечення

судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 22, 49, 75, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу

України, суд, -

В И Р І Ш И В

:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1,  ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про

наявність розрахункових рахунків в установах банків немає) на користь Севастопольського

професійного художнього ліцею (99004, м. Севастополь, вул. Адм. Макарова,

33, код  ЄДРПОУ 02545123, п/р

35217002000109 в УДК м. Севастополя, МФО 824509) заборгованість в сумі  824,42 грн., 

витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу в сумі 118,00 грн.

                            Видати наказ після

набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                   

І.В.  Євдокимов

Рішення

оформлено

згідно

з вимогами

ст.

84 ГПК України

та

підписано

22.01.2008

Розсилка:

1.          Севастопольський професійний художній

ліцей (99004, м. Севастополь, вул. Адм. Макарова, 33)

2.          СПД ОСОБА_1  (АДРЕСА_1)

3.          Справа

4.          наряд