Рішення

від 27.01.2011 по справі 4/25/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/25/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.11                                                                                 Справа № 4/25/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Дельта”, м. Київ

до  Державного підприємства “Лисичанська теплоелектроцентраль”, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 186844 грн. 64 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

секретар судового засідання: Макаренко В.А.

в присутності представників сторін:

від позивача - Єфименко О.І., довіреність №4 від 05.01.2011;

від відповідача - Попова Ю.О., довіреність №06-5/8 від 04.01.2011.

           Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 170500 грн. 00 коп. за договором про надання поворотної фінансової допомоги №19/10-171 від 19.10.2009, 3% річних у сумі 3727 грн. 64 коп., інфляційних нарахувань у сумі 12617 грн. 00 коп.

Представник позивача у судовому засіданні  27.01.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву від 25.01.2011 № 06-4/159, зданим у судовому засіданні 27.01.2011, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору,  суд –

                                                             в с т а н о в и в :

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем (далі –Позикодавець) та відповідачем (далі –Підприємство) був укладений договір  про надання поворотної фінансової допомоги №19/10-171 від 19.10.2009 (далі за текстом - договір), згідно якого Позикодавець надає  Підприємству поворотну фінансову допомогу, а Підприємство зобов'язується використати грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.( п. 1.1 )

Відповідно до п. 2.1 договору, поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем в національній валюті 246 000 грн. на протязі одного робочого дня з дня підписання договору.

Відповідно до п.3.1 договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню не пізніше 10 робочих днів від дня закінчення дії вказаного договору.

Позивача свої зобов'язання за договором  №19/10-171 від 19.10.2009 про надання поворотної фінансової допомоги виконав у повному обсязі, перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 246000 грн.,  відповідно до платіжного доручення від 20.10.2010 № 71., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями(а.с.22).

Відповідач умови Договору  виконав частково, перерахував позивачу грошові кошти у сумі 75500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами, які знаходяться в матеріалах справи ( а.с. 15-21).

Відповідачем даний факт визнається у повному обсязі з підстав викладених у відзиві та підтверджується актом звірення розрахунків від 24.01.2011.    

          Позивач надіслав відповідачу претензію від 06.09.2010 № 30 з вимогою повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 170500 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань  у сумі 3239,50 грн. та 3% річних у сумі 3237,16 грн., яку позивач отримав 13.09.2010 вх. № 594. Так, відповідач відзивом на претензію  № 06-5/1169 від 24.09.2010, вимоги викладені у претензії визнав частково, однак заборгованість не сплатив.

          На час розгляду справи, сума поворотної фінансової допомоги повернута позивачу частково, що є порушенням умов договору та ст. ст. 526, 530, 1049 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та 3% річних від простроченої суми,  якщо законом або договором не встановлений інший розмір, що за даним позовом складає:  інфляційні нарахування у  сумі 12617 грн. 00 коп. за період січень 2010 року по вересень .2010 року  та 3% річних у сумі 3727,64 грн. за період з 18.01.2010 по 10.10.2010.

Відповідач відзивом визнав позовні вимоги визнав повністю.

          Заслухавши представників сторін, оцінивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 170500 грн. 00 коп. за договором про надання поворотної фінансової допомоги №19/10-171 від 19.10.2009, 3% річних у сумі 3727 грн. 64 коп., інфляційних нарахувань у сумі 12617 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем), у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги №19/10-171 від 19.10.2009, відповідно до якого Позикодавець (позивач) передає Підприємству (відповідачу) грошові кошти в сумі 246000 грн. 00 коп. для потреб підприємства у відповідності із Статутними цілями( п. 2.1 та 2.4 договору).

Позивач свої зобов'язання за договором  про надання поворотної фінансової допомоги №19/10-171 від 19.10.2009 виконав у повному обсязі, перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 246000 грн.,  відповідно до платіжного доручення від 20.10.2010 № 71., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями(а.с.22).

Відповідач умови договору про надання поворотної фінансової допомоги №19/10-171 від 19.10.2009 виконав частково, перерахував позивачу грошові кошти у сумі 75500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами, які знаходяться в матеріалах справи ( а.с. 15-21).

          Позивач надіслав відповідачу претензію від 06.09.2010 № 30 з вимогою повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 170500 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань  у сумі 3239,50 грн. та 3% річних у сумі 3237,16 грн., яку позивач отримав 13.09.2010 вх. № 594. Так, відповідач відзивом на претензію  № 06-5/1169 від 24.09.2010, вимоги викладені у претензії визнав частково, однак заборгованість не сплатив.

          На час розгляду справи, сума поворотної фінансової допомоги повернута позивачу частково, що є порушенням умов договору та ст. ст. 526, 530, 1049 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Відповідачем даний факт визнається у повному обсязі з підстав викладених у відзиві та підтверджується актом звірення розрахунків від 24.01.2011.    

Як вбачається, сторонами по справі був підписаний акт звірення взаємних розрахунків від 24.01.2011 на суму основного боргу без доповнень та зауважень, скріплений печатками їх підприємств.

Таким чином, заборгованість суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 170500 грн. 00 коп.  нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у  сумі 12617 грн. 00 коп. за період січень 2010 року по вересень .2010 року  та 3% річних у сумі 3727,64 грн. за період з 18.01.2010 по 10.10.2010, нараховані, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовано і підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд вважає, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, відповідач визнав позов в повному обсязі, суд, відповідно до ст. 78 Господарського  процесуального кодексу України, приймає рішення про задоволення позову повністю.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по державному миту та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44,49,ч.5 ст.78, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                  в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Лисичанська теплоелектроцентраль”, вул. Енергетиків, 98, м. Лисичанськ Луганської області, код ЄДРПОУ 00131067 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Дельта”, вул. Саперно –слобідська, буд. 10, офіс 137, м. Київ, код ЄДРПОУ 33935251, заборгованість у сумі 170500 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у  сумі 12617 грн. 00 коп. , 3% річних у сумі 3727,64 грн., державне мито в сумі 1868 грн. 45 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено –01.02.2011.

Суддя                                                                                                         Г.М.Батюк

Пом. судді                                                                                                        Ю.А.Зайцева