Рішення

від 10.01.2011 по справі 60/282-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/282-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2011 р.                                                            Справа № 60/282-10

вх. № 9471/1-60

Суддя господарського суду Чистякова І.О. 

при секретарі судового засідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

1-ї третьої особи - не з`явився

2-ї третьої особи - не з`явився

відповідача - Альошичева В.І., протокол №3 від 21.11.1996р.   

розглянувши справу за позовом Управління освіти Комінтернівської районної в м. Харкові ради, м. Харків

1-а 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська гімназія №83 Харківської міської ради Харківської області, м. Харків

2-а 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків      

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік", м. Харків  

про стягнення 15661,26 грн. та зобов`язання повернути приміщення

ВСТАНОВИВ:

Управління освіти Комінтернівської районної в м. Харкові ради (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік" суми збитків  у розмірі орендної плати - 15661,26 грн. та зобов`язання відповідача повернути позивачу орендоване приміщення за адресою: м. Харків, вул. Тарасівська, 43/45 на умовах, визначених в договорі в стані не гіршому ніж при прийомі приміщення в оренду протягом 10 календарних днів з моменту вступу рішення суду в законну силу та підписання акту прийому - передачі.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за договором оренди нежитлового приміщення №14 від 06.08.1996 року, який додатковою угодою від 26.09.2002р. був викладений у новій редакції під новим номером №850 Харківською гімназією №83 Харківської міської ради Харківської області  було передано відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 105,90 кв.м., що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Тарасівська, 43/45. Після спливу строку дії договору оренди - 06.08.2008 року відповідач без письмового погодження з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради продовжував користуватися спірним приміщенням, однак орендну плату не сплачував, тому позивач вважає, що йому спричинені збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 15661,26 грн., що нараховані за період з 06.08.2008 року по 01.09.2010 року у розмірі орендної плати. Крім того, позивач зазначає, що не звільняючи спірні приміщення та не передаючи їх позивачу відповідач порушує свої зобов`язання, передбачені п. 2.4., п. 4.14 договору, отже наявні правові підстави для зобов`язання відповідача повернути вищезазначені приміщення позивачу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її  розгляд на 10 листопада 2010 року о 11:40 годині та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківську гімназію №83 Харківської міської ради Харківської області та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 листопада 2010 року розгляд справи №60/282-10 відкладено на "13" грудня 2010 р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 грудня 2010 року заяву позивача про продовження строку розгляду спору до 15 днів задоволено, продовжено строк розгляду спору до 10 січня 2011 року, розгляд справи №60/282-10 відкладено на "10" січня 2011 р. о 10:20.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не представив, про час та місце слухання справи був повідомлений під розписку.

Представник 1-ї третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не представив, про час та місце слухання справи був повідомлений під розписку.

Представник 2-ї третьої особи у судове засідання не з`явився, витребувані судом документи не представив, до господарського суду 29 грудня 2010 року надійшло клопотання 2-ї третьої особи (вх. №4783/10) про розгляд справи за відсутністю представника 2-ї третьої особи та направлення копії рішення на адресу 2-ї третьої особи.

Суд, розглянувши дане клопотання, визнав його таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та задовольнив його.

Представник відповідача надав клопотання про відстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців і залишення приміщення за відповідачем на цей термін. В обгрунтування клопотання посилається на тяжке фінансове становище та неможливість сплати боргу  в сумі 15661,26 грн.

Крім того, представник відповідача надав супровідним листом 10 січня 2011 року копію протоколу №3 загальних зборів від 21.11.1997р., копію договору засновників про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю "Технік" від 27 вересня 1992р., копію свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, копію змін до статуту відповідача, зміни №1 до статуту відповідача та копію статуту відповідача.

Суд надані відповідачем документи долучає до матеріалів справи.

          Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно розпорядження Фонду державного майна в м. Харкові від 26 вересня 1995 року №987 "Про укладання договору про передачу майна в оперативне управління з державною комунальною установою середньою загально - освітньою школою №83/ І-ІІІ ступеня/ Комінтернівського району м. Харкова" вирішено укласти з державною комунальною установою середньою загально - освітньою школою №83/ І-ІІІ ступеня/ Комінтернівського району м. Харкова договір про передачу майна в оперативне управління балансовою вартістю основних фондів 13651,247 млн. крб. згідно балансу на 01.07.1995р. з урахуванням індексації основних фондів за станом на 01.01.1995р. строком на 3 роки.

26 вересня 2002 року між 1-ю третьою особою та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення №14 від 06.08.1996р., якою було викладено договір оренди нежитлового приміщення №14 від 06.08.1996р. у новій редакцій.

Судом встановлено, що дану додаткову угоду було затверджено заступником начальника управління комунального майна та приватизації Солошкіним В.М.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1.1. Договору №850 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 06 вересня 2002 року предметом договору є оренда нежитлового приміщення (будівлі) загальною площею 105,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Тарасівська, 43/45.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  передача    об'єкта    оренди    орендодавцем   орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що вступ відповідача у володіння та користування нежитловим приміщенням (будівлею) настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому - передачі вказаного приміщення.

За актом приймання - передавання орендованого майна від 06 серпня 2002 року 1-а третя особа передала відповідачу спірне майно.

Відповідно до п.4.4. Договору відповідач зобов`язався використовувати орендоване нежитлове приміщення (будівлю) для організації харчування в дитячих дошкільних закладах у відповідності з його призначенням та умовами цього договору.

Згідно додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення №850 від 06.08.2002р. від 03 жовтня 2007 року 1-ю третьою особою та відповідачем було викладено п.4.4. Договору  новій редакції та встановлено, що майно передається в оренду для організації харчування в дошкільному закладі площею 105,90 кв.м.

Згідно п.6.1. Договору реорганізація 1-ї третьої особи не є підставою для зміни умов або припинення цього договору.

Відповідно до додаткової угоди договору оренди нежитлового приміщення №850 від 06.08.2002р. у зв`язку з реорганізацією 1-ї третьої особи визначено орендодавцем по договору оренди №850 від 06.08.2002р. на нежитлове приміщення площею 105,9 кв.м. по вул. Тарасівській, 43/45 Харківську гімназію №83 Харківської міської ради Харківської області та встановлено про строк дії договору до 06 серпня 2008 року.

П.8.7. Договору передбачено, що договір вважається продовженим на той самий термін тільки при умові письмового погодження цього питання з 2-ю 3-ю особою.

Позивач зазначає у позовній заяві, що всупереч умовам договору після спливу строку дії договору 06 серпня 2008 року, оскільки 2-ю 3-ю особою не надавалося письмове погодження на продовження дії даного договору, спірні приміщення відповідачем не було повернуто позивачу, а тому позивачем нараховано збитки у вигляді упущеної вигоди за період з 06.08.2008р. по 01.09.2010р. в сумі 15661,26 грн. та наявні правові підстави для зобов`язання відповідача повернути вищезазначені приміщення позивачу з огляду на невиконання  зобов`язань, передбачених п. 2.4., п. 4.14 договору

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви позивач зазначає, що на підставі п.5 рішення виконавчого комітету Комінтернівської районної ради м. Харкова №161 від 15.07.2003р. "Про поновлення фінансування загальноосвітніх навчальних закладів №№20,44,46,60,68,77,78,82,83,90,91,94,95,102,112,114,151,173,178, дошкільного навчального закладу №289 централізованою бухгалтерією управління освіти Комінтернівської районної ради" позивача уповноважено представляти 1-у третю особу у фінансово - господарських відносинах з іншими організаціями, тому позивач має право звертатися до суду з даним позовом, тобто є належним позивачем у даній справі.

Однак, дані твердження позивача не відповідають фактичним обставинами справи, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.7. Положення про управління освіти Комінтернівської районної в м. Харкові ради, яке було затверджено на підставі рішення 10 сесії Комінтернівської районної в місті Харкові ради 5 скликання від 27 березня 2007 року №97 "Про внесення змін до рішення 5 сесії Комінтернівської районної в місті Харкові ради 5 скликання від 24.10.2006 року №53 "Про затвердження Положень виконавчих органів Комінтернівської районної в місті Харкові ради 5 скликання і Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Комінтернівського району"  позивач має право надавати в оренду фізичним та юридичним особам не експлуатоване майно та вільні площі закладів, які знаходяться на балансі управління освіти.

Дійсно, у п.5 Рішення виконавчого комітету Комінтернівської районної ради м. Харкова №161 від 15.07.2003р. "Про поновлення фінансування загальноосвітніх навчальних закладів №№ 20, 44, 46, 60, 68, 77, 78, 82, 83, 90, 91, 94, 95, 102, 112, 114, 151, 173, 178, дошкільного навчального закладу №289 централізованою бухгалтерією управління освіти Комінтернівської районної ради" встановлено, що позивачу надано право представляти загальноосвітні навчальні заклади, в тому числі 1-у третю особу у фінансово - господарських відносин із іншими організаціями.

Однак, згідно п.3.2. Рішення виконавчого комітету Комінтернівської районної ради м. Харкова №161 від 15.07.2003р. "Про поновлення фінансування загальноосвітніх навчальних закладів №№ 20, 44, 46, 60, 68, 77, 78, 82, 83, 90, 91, 94, 95, 102, 112, 114, 151, 173, 178, дошкільного навчального закладу №289 централізованою бухгалтерією управління освіти Комінтернівської районної ради" позивачу необхідно було переукласти угоди з організаціями енергопостачання по обслуговуванню відповідних мереж, організаціями, які здійснюють харчування учнів та технічне і господарське обслуговування навчальних закладів №№ 20, 44, 46, 60, 68, 77, 78, 82, 83, 90, 91, 94,95 102, 112, 114, 151, 173, 178 дошкільного навчального закладу №289.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Позивачем не надано доказів переукладання договору №850 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 06.08.2002р., отже суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду справи Орендодавцем за договором є 1-а третя особа - Харківська гімназія №83 Харківської міської ради Харківської області.

Відповідно до п. 1.3. Статуту Харківської гімназії №83 Харківської міської ради Харківської області гімназія є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційний рахунок в органах державного казначейства, рахунок в установі банку, печатку, штамп, ідентифікаційний номер 22645849.

У пункті 1.14. Статуту Харківської гімназії №83 Харківської міської ради Харківської області зазначається, що взаємовідносини гімназії з юридичними і фізичними особами визначаються угодами, що укладені між ними.

Пунктом 6.3. Статуту встановлено, що джерелами формування кошторису гімназії є кошти місцевого бюджету, що надходять у розмірі, передбаченому нормативами фінансування загальної середньої освіти для забезпечення вивчення предметів в обсязі Державних стандартів освіти; кошти, отримані від надання гімназією додаткових платних освітніх послуг; кошти батьків; кошти фізичних, юридичних осіб; доходи від здачі в оренду приміщень, споруд, обладнання; благодійні внески юридичних і фізичних осіб.

Харківська гімназія №83 Харківської міської ради Харківської області є юридичною особою, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 125354 та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №508378.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Враховуючи вищевикладене господарський суд дійшов висновку про те, що 1-а третя особа як учасник спірних господарських правовідносин може бути позивачем у господарському суді.

Згідно ч.2 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про  захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

У відповідності до ст. 23 Господарського процесуального кодексу України позов може бути подано  кількома  позивачами  чи  до  кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не є учасником спірних правовідносин, що виникли на підставі договору №850 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 06 серпня 2002 року, а 1-а третя особа є також юридичною особою, яка в силу приписів ст. 80 Цивільного кодексу України, ст. 23 Господарського процесуального кодексу України може бути позивачем та самостійно виступати в судовому процесі.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є, зокрема, органи,  уповноважені  Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна,  яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

З урахуванням вищевикладеного господарський суд дійшов висновку, що позов позивача не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів знаходження з відповідачем у будь - яких господарських правовідносинах за договором №850 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 06 серпня 2002 року.

Крім того, позивач просить суд зобов`язати відповідача повернути позивачем орендоване приміщення за адресою: м. Харків, вул. Тарасівська, 43/45 на умовах, визначених в договорі в стані не гіршому ніж при прийомі приміщення в оренду протягом 10 календарних днів з моменту вступу рішення суду в законну силу та підписати акт прийому - передачі.

Згідно п.4.14. Договору відповідач зобов`язався у разі припинення договору оренди повернути 1-й третій особі орендоване нежитлове приміщення (будівлю) в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, відшкодувати збитки у випадку пошкодження орендованого приміщення (будівлі) або його загибелі з вини відповідача.

В акті прийому-передачі нежитлового приміщення (будівлі) від 06 серпня 2002 р. зазначається, що технічний стан орендованого нежитлового приміщення має задовільний стан. Позивачем не надано доказів того, в якому стані знаходиться спріне нежитлове приміщення в даний час, не надання цих доказів унеможливлює з`ясуванню технічного стану нежитлового приміщення, що підлягає поверненню, що в свою чергу робить неможливим вирішення питання: чи не в гіршому стані знаходиться дане приміщення?, яке має суттєве значення для вирішення позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути позивачу орендоване приміщення на умовах, визначених в договорі в стані не гіршому ніж при прийомі приміщення в оренду.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у  разі  припинення  договору  найму  наймач  зобов'язаний негайно  повернути  наймодавцеві  річ  у стані,  в якому вона була одержана,  з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем строк дії договору сплив 06 серпня 2008 року, однак відповідач приміщення не повернув, акт не підписав.

Відповідно до п.2.4. Договору повернення орендованого нежитлового приміщення (будівлі) позивачу здійснюється шляхом підписання відповідних актів прийому - передачі.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів можуть захищатися способами визначеними ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії,  яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання  обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;  10)  визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково  недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів,  що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або  споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення  становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;  припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до  виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення,  зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб"єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов"язку зобов"язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб"єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв"язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Однак, передбачений умовами Договору акт на прийом - передачу приміщення не містить наведених характеристик, а лише являється доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку, повернення позивачу відповідачем приміщення, що може бути враховано в сукупності з іншими доказами по справі з наданням йому відповідної оцінки.

Отже, предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання акту на прийом - передачу приміщення, оскільки такий акт підтверджує наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.

Слід, зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акт на прийом - передачу приміщення (який за своєю природою є внутрішньою документацією) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, зобов'язання відповідача підписати акти на прийом - передачу приміщення за спірним Договором не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що звертаючись із позовом про зобов`язання відповідача підписати акт прийому - передачі нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Тарасівська, 43/45 за договором №850 від 06 серпня 2002 року, обрано спосіб захисту порушеного права, не передбаченого чинним законодавством України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 15661,26 грн.

В обгрунтування даної позовної вимоги позивач посилається на те, що відповідач, не звільняючи приміщення та не передаючи його позивачу, порушив п.п. 2.4., 4.14 Договору та завдав збитків, так як позивач не отримував доходи, які б міг отримувати за звичайних обставин, коли б його право не було порушено, з урахуванням чого нараховано збитки за період з 06.08.2008р. по 01.09.2010р. в сумі 15661,26 грн.

Суд, розглянувши дану вимогу, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224 ГК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються, зокрема, не одержані управненою стороною доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи вжиті кредитором щодо їх одержання (ст. 623 Цивільного кодексу України).

Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності).

Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

Суд, розглянувши матеріали справи встановив, що посилання позивача на наявність понесених ним збитків у вигляді упущеної вигоди є безпідставними і документально не підтвердженими.

Позивачем не доведено суду, наявність потенційних наймачів (орендарів) на вищезазначене нежитлове приміщення, відповідних погоджень на передачу орендованого майна тощо.

Таким чином, суд, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми у розмірі 15661,26 грн. - упущеної вигоди, недоведені суду документально, заявлені безпідставно, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення строком на шість місяців та залишення приміщення за відповідачем на такий термін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України  при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора  чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Враховуючи те, що у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, а заявлене відповідачем клопотання направлено на відстрочення виконання рішення суду при винесенні рішення, яким би було задоволено позовні вимоги, суд відхиляє клопотання відповідача як безпідставне та недоцільне.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 241,61 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 16, 22, 80, 623, 626, 759, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 20, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 5, 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 21, 22, 23, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд,-      

ВИРІШИВ:

Клопотання 2-ї третьої особи (вх. №4783/10) про розгляд справи за відсутністю представника 2-ї третьої особи та направлення копії рішення на адресу 2-ї третьої особи - задовольнити.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення - відхилити.

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Суддя                                                                                 Чистякова І.О.

Повний текст рішення по справі №60/282-10 підписано 14 січня 2011 року.