Рішення

від 10.01.2011 по справі 60/300-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/300-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2011 р.                                                            Справа № 60/300-10

вх. № 9858/1-60

Суддя господарського суду Чистякова І.О. 

при секретарі судового засідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - Перевозки О.І., довіреність №14 від 13.04.2010р.

відповідача - не з`явився   

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Павлоградспецмаш", м. Павлоград  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Єва", м. Харків  

про стягнення 7368,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод "Павлоградспецмаш" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Єва" заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 4932,00 грн., штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати у сумі 1674,00 грн., 3% річних у сумі 191,03 грн. та інфляційних втрат в сумі 571,41 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків по сплаті орендної плати за договором оренди №20/04О від 09.06.2009р., з урахування чого виникла вищезазначена заборгованість та нараховано штраф (п.8.1. Договору), 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 листопада 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її  розгляд на 06 грудня 2010 року о 10:20 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 грудня 2010 року розгляд справи було відкладено на 16 грудня 2010 року о 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 грудня 2010 року розгляд справи було відкладено на 10 січня 2011 року о 12:20.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав супровідним листом 10 січня 2011 року копію протоколу від 31 грудня 2004 року, копію наказу №6-к від 04.01.2005р., копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на позивача та відповідача та копію довіреності №14 від 13.04.2010р.

Суд долучає надані документи до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не представив.

До господарського суду Харківської області повернулась ухвала господарського суду Харківської області від 11 листопада 2010 року, про порушення провадження у справі, яка була надіслана відповідачу на адресу: 61170, м. Харків, вул. Блюхера, 20, кв. 51 з відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців  місцезнаходження відповідача є таким: 61170, м. Харків, вул. Блюхера, 20, кв. 51.

Відповідно до вимог  частин 1, 3  ст. 18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців",  якщо  відомості,  які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ухвала господарського суду Харківської області від 16 грудня 2010 року була надіслана відповідачу відповідно до відмітки на зворотній стороні ухвали, оформленої відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами) 17 грудня 2010 року.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання  збільшуються на один день.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 09 червня 2009 року було укладено договір оренди №20/04О.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України  за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Орендодавець (позивач) зобов`язується передати, а Орендар (відповідач) прийняти в оренду (тимчасове і платне користування) елементи риштування, що відповідає вимогам ТУ У В.2.8.-28.1-20303352-002-2002, згідно до специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.2.2 Договору перелік, кількість та вартість майна, що передається, вказана в додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи у додатку №1 до договору сторони визначили найменування майна, його кількість, ціну та вартість - 68528,16 грн.

Відповідно до п.2.3. Договору майно передається по акту прийому - передачі, у відповідності з додатком №1. Акт прийому - передачі майна є невід`ємною частиною договору.

Судом встановлено, що за актом передачі в оренду №ЛА104 від 10 червня 2009 року позивачем було передано відповідачу майно на суму 68528,16 грн.

Крім того, за актом передачі в оренду №ЛА194 від 10 серпня 2009 року позивачем було передано відповідачу в оренду майно в сумі 1501,78 грн.

Згідно пп.2.5., 2.6., 2.7.  Договору загальна вартість майна, що передається в оренду, складає 68528,16 грн. Загальна кількість майна, що передається в оренду складає 180 кв.м. Як гарантія виконання зобов`язання відповідач вносить грошове забезпечення в розмірі 1260,00 грн.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що згідно з положеннями цього договору оплата за тимчасове користування майном згідно додатку №1 за 1 добу складає 0,50 грн. за 1 кв.м. взятого в оренду майна.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що розмір орендної плати за одну добу складає 90,00 грн.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що сума орендної плати за весь термін оренди майна складає 1260,00 грн. у тому числі 20% ПДВ.

Згідно п.3.5. Договору відповідач проводить оплату за весь термін оренди майна протягом 3-х календарних днів з моменту укладення цього договору.

Відповідно до п.3.8. Договору при продовженні терміну оренди орендна плата за кожен місяць оренди нараховується шляхом коректування суми  орендної плати на індекс інфляції. Перерахунок орендної плати проводиться позивачем в триденний термін з дня продовження договору, при цьому відповідач зобов`язаний сплатити орендну плату в термін 3 днів з моменту укладення додаткової угоди.

Відповідно до п.3.3. Договору термін оренди складає 14 діб від дати підписання акту прийому - передачі майна.

Згідно п.3.7. Договору за погодженням сторін термін оренди може бути продовжений. За відсутності заперечень з боку позивача договір продовжується на термін, вказаний відповідачем, але не менше 14 діб. Продовження договору повинне бути оформлене шляхом укладення додаткової угоди, не пізніше ніж за два дні до дати закінчення попереднього терміну оренди.

Згідно Додаткової угоди №1 до договору від 23 червня 2009 року сторонами було продовжено строк дії договору на 7 діб до 30 червня 2009 року, встановлено, що орендна плата за період, на який продовжується дія договору складає 630,00 грн., сума орендної плати за весь термін оренди складає 1890,00 грн.

Крім того, у п.1.5. Додаткової угоди встановлено зобов`язання відповідача сплатити орендну плату в  сумі 630,00 грн. в тому числі ПДВ 20% на протязі 3 діб з моменту укладення даної додаткової угоди.

За Додатковою угодою №2 до договору від 29 червня 2009 року сторонами було продовжено строк дії договору на 31 добу до 31 липня 2009 року, встановлено, що орендна плата за період, на який продовжується дія договору складає 2790,00 грн., сума орендної плати за весь термін оренди складає 4680,00 грн.

Крім того, у п.1.5. Додаткової угоди №2 встановлено зобов`язання відповідача сплатити орендну плату в  сумі 2790,00 грн. в тому числі ПДВ 20% на протязі 3 діб з моменту укладення даної додаткової угоди.

За Додатковою угодою №3 до договору від 31 липня 2009 року сторонами було продовжено строк дії договору на 31 добу до 31 серпня 2009 року, встановлено, що орендна плата за період, на який продовжується дія договору складає 2790,00 грн., сума орендної плати за весь термін оренди складає 7470,00 грн.

Крім того, у п.1.5. Додаткової угоди №3 встановлено зобов`язання відповідача сплатити орендну плату в  сумі 2790,00 грн. в тому числі ПДВ 20% на протязі 3 діб з моменту укладення даної додаткової угоди.

За Додатковою угодою №4 до договору від 30 серпня 2009 року сторонами було продовжено строк дії договору на 10 діб до 10 вересня 2009 року, встановлено, що орендна плата за період, на який продовжується дія договору складає 900,00 грн., сума орендної плати за весь термін оренди складає 8370,00 грн.

Крім того, у п.1.5. Додаткової угоди №4 встановлено зобов`язання відповідача сплатити орендну плату в  сумі 900,00 грн. в тому числі ПДВ 20% на протязі 3 діб з моменту укладення даної додаткової угоди.

Згідно акту повернення з оренди №ЛВА325 від 14 вересня 2009 року відповідачем було повернуто позивачу майно на суму 70029,94 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував  умови договорів в частині надання в оренду майна, що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг) №480 від 30 червня 2009 року на суму 630,00 грн., №479 від 30 червня 2009 року на суму 1260,00 грн., №568 від 31 липня 2009 року на суму 2790,00 грн., №673 від 31 серпня 2009 року на суму 2790,00 грн. та №701 від 11 вересня 2009 року на суму 900,00 грн.

Вищенаведені акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Всупереч умовам договору відповідач неналежним чином виконував умови договору в частині оплати за надане в оренду майно, сплативши лише 3438,00 грн., а саме 19 червня 2009 року сплатив 1260,00 грн. та 31 липня 2009 року - 2178,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, з урахуванням чого залишилась несплачена орендна плата у розмірі 4932,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

          Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча  мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення орендної плати в сумі 4932,00 грн. (сума основного боргу)  правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 1674,00 грн., 3% річних у розмірі 191,03 грн. та інфляційні втрати у розмірі 571,41 грн.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.8.1. Договору за порушення відповідачем термінів перерахування орендної плати відповідач виплачує штраф у розмірі 20% від простроченого платежу.

Пунктом 11.8. Договору сторони домовились, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки за цим договором збільшується до 3 років.

          Згідно ч.1 та ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по сплаті орендної плати в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 1674,00 грн., відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що розмір 3% річних за період з 13 червня 2009 року по 31 жовтня 2010 року складає 191,03 грн. та розмір інфляційних втрат за період з 13 червня 2009 року по 31 жовтня 2010 року - 567,41 грн., з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 191,03 грн. та підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 567,41 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині нарахованих інфляційних втрат у розмірі 4,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки дане нарахування є помилковим.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 101,94 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,87 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 759, 762, 774  Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174,  216, 217, 230 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-       

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в  сумі 7364,44 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Єва" (61170, м. Харків, вул. Блюхера, 20, кв. 51, р/р №260080019365 в АКРБ "Регіонбанк" в м. Харків, МФО 351254, ідентифікаційний код 23147007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Павлоградспецмаш" (51412, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 9/3, р/р №2600030139992 в філії відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Дніпропетровськ, МФО 305437, ідентифікаційний код 20303352) заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 4932,00 грн., штраф в сумі 1674,00 грн., 3% річних в сумі 191,03 грн., інфляційні втрати в сумі 567,41 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 101,94 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,87  грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позову в сумі 4,00 грн. відмовити.

Суддя                                                                                 Чистякова І.О.

Повний текст рішення по справі №60/300-10 підписано 13 січня 2011 року.