Рішення

від 10.01.2011 по справі 45/338-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

45/338-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2011 р.                                                            Справа № 45/338-10

вх. № 10407/5-45

Суддя господарського суду Калініченко Н.В. 

при секретарі судового засідання Люшня Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - Касторних В.І., довіреність від 07.09.2010 року

відповідача - не з'явився   

розглянувши справу за позовом ТОВ "Прома УА", м. Дніпропетровськ  

до  ПФ "ВВК", м. Харків  

про стягнення 4707,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 4707,44 грн. боргу мотивуючи неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладеними за період з 27.12.2006 року по 11.09.2008 року. Також до стягнення заявлено державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 01 грудня 2010 року про порушення провадження у справі    № 45/338-10 розгляд справи було призначено на 20 грудня 2010 року.

В судове засідання 20 грудня 2010 року позивач з'явився, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, надав суду докази в обґрунтування своїх позовних вимог, які залучено судом до матеріалів справи.

Відповідач в призначене засідання суду не з'явився, відзив на позов та витребувані судом докази по справі не надав, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про його отримання представником відповідача 07.12.2010 року.

У зв'язку з  неявку в судове засідання представника відповідача та необхідністю надання сторонами витребуваних доказів, розгляд справи було відкладено на  10  січня 2011 р.

В засідання суду 10 січня 2011 року з'явився позивач, позовні вимоги підтримує повністю, надав до матеріалів справи витяг реєстраційної палати відповідача, який залучено судом до матеріалів справи.

Відповідач в засідання суду 10 січня 2011 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.  

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 20 грудня 2010 р. сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх  нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню з наступних підстав:

з 27 грудня 2006 року по вересень  2008 року (включно) позивачем на адресу відповідача було поставлено товарів на загальну суму 194059,99 грн., ця обставина підтверджується матеріалами справи.

          Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

          Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

          Підтвердженням укладання договору між позивачем та відповідачем є видаткові накладні та рахунки-фактури, виписані позивачем, що містять найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити позивача (оферта), та довіреності, що були виписані відповідачем своїм представникам на отримання саме того товару і в тій кількості, що були визначені позивачем в видаткових накладних, а також містять реквізити відповідача (акцепт).

          Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши на поточний рахунок позивача 164277,54 грн.; частина товару, за домовленістю сторін, на суму 25075 грн.,  була повернута відповідачем позивачу.

За таких обставин, відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 4707,44 грн.,  що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем були надані суду докази звернення до відповідача 01.10.2010  року з вимогою про сплату боргу, що підтверджується поштовим описом  від 01.10.2010 року. Відповідач, після одержання вимоги,   протягом семиденного строку не виконав свого обов'язку щодо оплати.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов'язань, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, ч.1 ст. 626  Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -    

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми "ВВК", 61172, м. Харків, вул. Грицевця, 23, кв. 47 (в тому числі з рах. № 2600030012032 в філії АТ Вабанк, МФО 350620, код ЗКПО 24486740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Прома УА", 49064, м. Дніпропетровськ, вул. Квірінга, 4 (рах. 26002024680100 у ВАТ ДОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 305653, код ЗКПО 33383367)  4707,44 грн.  боргу, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Калініченко Н.В.

Повний текст судового рішення по справі № 45/338-10 підписано 12 січня 2011  року.