Рішення

від 12.01.2011 по справі 29/379-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/379-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2011 р.                                                            Справа № 29/379-10

вх. № 10857/5-29

Суддя господарського суду Тихий П.В. 

при секретарі судового засідання Панченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Німак І.В. за довіреністю від 11.10.10;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак", м. Боярка;  

до Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс", м. Харків;  

про стягнення 86873,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Ергопак" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.б/н від 25.11.10), в якій просить стягнути з ЗАТ "Техноімпекс" 86873,89грн. заборгованості, 868,74грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ.

Ухвалою суду від 16.12.10 за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 10.01.08 між позивачем та відповідачем було підписано договір №18/36, відповідно до п.1.1. якого, постачальник (позивач) зобов"язався доставляти та передавати, на умовах та у встановлені даним договором строки, непродовольчу продукцію у власність покупця, (відповідач), а покупець зобов"язався приймати цей товар у власність та оплачувати його на умовах даного договору.

Позивач, в позовній заяві, вказує, що поставив відповідачу товар, а відповідач його прийняв, на суму 96634,79грн. та частково повернув товар на суму 9760,90грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 86873,89грн. При цьому, позивач вказує, що доказом отримання такого товару є видаткові накладні подані ним в обгрунтування позову.

Дослідивши копії накладних, наданих до матеріалів справи позивачем, суд встановив, що в цих накладних відсутнє посилання на договір №18/36 від 10.01.08 як на підставу поставки товару.

Позивачем, також, не було надано суду будь - яких інших доказів того, що поставка товару відповідачу здійснювалась саме за договором №18/36 від 10.01.08, натомість у видаткових накладних вказані підставою товарів вказано договір №18 від 10.01.09 (а.с.14-19), товари від 01.01.06 (а.с. 20-41).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що поставка товару за накладними на які посилається позивач, здійснювалась без договору, а тому посилання позивача на те, що у відповідача виник строк оплати поставленого товару, відповідно до умов оплати, що визначений за договором №18/36 від 10.01.08.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки сторонами не було встановлено строку виконання обов'язку відповідача щодо оплати товару, отриманого за видатковими накладними наданими до матеріалів справи (а.с.14-41), то, у відповідності до ст.ст. 530, 655, 692 ЦК України, відповідач повинен був розрахуватись за отриману продукцію у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.

Враховуючи вищевикладене та те, що доказів надсилання такої вимоги позивачем на адресу відповідача надано не було, суд прийшов до висновку, що строк для оплати отриманого товару не настав, у зв"язку з чим, у відповідача не виникло обов"язку по оплаті такого товару, відповідно й у позивача не виникло права на вимогу оплати такого товару в судовому порядку.

За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові –на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд -        

ВИРІШИВ:

 В позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                 Тихий П.В.

повний текст рішення складено 17.01.11