Рішення

від 20.01.2011 по справі 15/316-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/316-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2011 р.                                                            Справа № 15/316-10

вх. № 9977/3-15

Суддя господарського суду Лаврова Л.С. 

при секретарі судового засідання Шаршакова Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - Шпаковський Д.І.  відповідача - не з*явився, другий відповідач- Ремша Д.С.

розглянувши справу за позовом ТОВ "АПК "Веста", м. Харків  

до  ТОВ "Капітал Агро ТПК", м. Харків, ВАТ"Птахофабрика "Перше травня" с.Хутори  

про стягнення 364375,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АПК "Веста" звернулось до суду з позовом до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" та до Відкритого акціонернорго товариства "Птахофабрика "Перше травня" про стягнення 364 375 грн. В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачів  45891,90 грн.3 % річних , 149486,57 грн. інфляційних втрат та 1 % за користування чужими грошовими коштами- 168996,89грн. Підставою для звернення до суду за захистом порушеного права є неналежне виконання другим відповідачем зобов"язань за договором поставки № 0206/4 що був підписаний позивачем та другим відповідачем 02.06.2008р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2010р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Позивач надав 24.12.2010р. через канцелярію суду заяву про відмову від позову в частині заявленого до відповідача першого,  також позивач просить суд припинити провадження в цій частині та стягнути всю заборгованість з 2-го відповідача.

Позивач у судовому засіданні 24.12.2010 р. просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення з 1-го відповідача солідарно заборгованості, припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" та стягнути всю суму заборгованості з 2-го відповідача(  а.с.83-98).

05.01.2011 року  позивач звернувся до суду з заявою про стягнення з ВАТ"Птахофабрика "Перше травня" на користь ТОВ"АПК"Веста" суми 364375,36 грн. та судових витрат.  ( а.с. 106-143).

Суд продовжує розгляд справи з урахуванням уточнених позовних вимог.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а також те, що відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій суду письмовій заяві, суд перевіривши повноваження представника позивача на вчинення такої процесуальної дії, роз'яснивши наслідки відмови позивача від позову, вважає, що відмова від позову в частині позовних вимог до 1-го відповідача не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, у зв'язку з чим суд прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" (1-й відповідач) солідарно заборгованості в сумі 364375,36 грн.

1-ий відповідач в судове засідання не з'явився . Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

2-ий відповідач в судовому засіданні  проти заявлених вимог заперечував та просив суд  відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки відносно ВАТ"Птахофабрика "Перше травня" відкрите зведене виконавче провадження та перерахуванням грошових коштів кредиторам  займається ВДВС Черкаського РУЮ.

У відповідності до ст. 1 Закону України"Про виконавче провадження" -виконавче   провадження   як   завершальна   стадія  судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)  -  це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому  Законі,  спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших  органів  (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб  та  в  межах  повноважень,  визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими  актами,  виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)

Державний виконавець  зобов'язаний  прийняти   до   виконання виконавчий  документ  і  відкрити  виконавче провадження,  якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей  документ  відповідає  вимогам,  передбаченим  цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним  місцем  виконання  рішення.

Державний виконавець  у  3-денний  строк з дня надходження до нього  виконавчого  документа  виносить  постанову  про  відкриття виконавчого   провадження.   В   постанові   державний  виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати  семи  днів,

Добровільного виконання рішення суду другим відповідачем не було.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з  12.01.11 року по 20.01.11 року до 10 години.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та другого відповідача господарським судом встановлено, що 02 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" (постачальник за договором) та 2-им відповідачем (покупець за договором) було укладено договір поставки № 0206/4.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" взяло на себе зобов'язання поставити, а 2-ий відповідач прийняти та оплатити товар: пшеницю 6 класу врожаю 2007 року в кількості 4000,00 тон +/- 10%, в розрізі: червень 2008р. –2 000 тон, липень 2008 р. –2 000 тон на умовах, передбачених даним договором.

В п.2.1. договору сторони передбачили, що ціна тони товару без ПДВ складає 1125,00 гривень, крім того ПДВ –225,00 гривень, всього –1350,00 гривень, відповідно до п.2.2. договору загальна вартість товару по даному договору без ПДВ складає 4 500 000,00 грн., ПДВ –900 000,00 грн., загальна сума: 5 400 000,00 грн.

На виконання зазначених умов договору позивачем було поставлено 2-му відповідачу товар на загальну суму 1 853 506,5 гривень, що підтверджується видатковими накладними №№ РН-606 від 13.06.08р., РН-641 від 18.06.08р., РН-713 від 02.07.08р., РН-724 від 03.07.08р., РН-742 від 08.07.08р., РН-833 від 28.07.08р., та квитанціями про приймання вантажу  №43131725 від 13.06.2008р., №43852202 від 18.06.2008р., № 44485140 від 08.07.2008р., № 50401114 від 28.07.2008р.

Пунктом 2.4.1. договору встановлено обов'язок 2-го відповідача здійснити оплату за отриманий товар на протязі 35 календарних днів з моменту надання залізничних накладних покупцю, погруженого в залізничні вагони товару в українських гривнях шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.

26 серпня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" відступило позивачу права вимоги до 2-го відповідача, про що між сторонами було підписано договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов'язанні) № 4(0206/4) ( а.с.18-19). В п.1.2. такого договору зазначено, що позивач стає кредитором в зобов'язаннях, які виникли на підставі договору поставки № 0206/4 від 02.06.2008р., і в зобов'язаннях, які спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань 2-го відповідача за таким договором поставки. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" до позивача перейшли права в повному обсязі і на умовах, що передбачені договором поставки № 0206/4 від 02.06.2008р. Зокрема, до відступленого права включені права на отримання 1 853 506,50 грн., які 2-ий відповідач повинен був сплатити за отриманий товар за зазначеним договором поставки № 0206/4 від 02.06.08р. Такий договір про відступлення права вимоги було підписано в тому числі і 2-им відповідачем ( а.с.18-19).

2-ий відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши  після відступлення права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія" позивачу, на поточний рахунок позивача 150 000 гривень.

30 вересня 2008 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого 1-ий відповідач зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов'язань за договором поставки № 0206/4 від 02.06.2008р ( а.с.28-29).

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просить суд стягнути з  ВАТ"Птахофабрика "Перше травня" н.  45891,90 грн - 3 % річних, 168996,89 грн. 1 %  за користування чужими грошовими коштами,  149486,57 грн. інфляційних втрат, судові витрати покласти на відповідача.

Під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з 1-го відповідача солідарно заборгованості в сумі 364375,36 гривень та судом було прийнято відмову від позову в частині позовних вимог до 1-го відповідача як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині згідно п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та відповідно задовольнити клопотання позивача про припинення провадження у справі.

У відповідності до ст. 625 ГК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання,на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострчоення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно ч.3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

В п.27.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. за № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і в зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК України, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в разі відмови позивача від позову в частині стягнення заборгованості з одного із відповідачів під час розгляду справи, справа повинна бути розглянута по суті тим судом, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дана справа повинна бути розглянута по суті господарським судом Харківської області.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачами не сплачена своєчасно, 2-ий відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов'язань, та враховуючи доведеність факту порушення 2-им відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з 2-го відповідача заборгованості в сумі 1 703 506,50 гривень.

В ст. 536 Цивільного кодексу України закріплено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до Цивільного кодексу України користування чужими грошовими коштами покладено в основу кредитних відносин, у тому числі комерційного кредиту.

В ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України встановлено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання (ч. 2 ст. 1057 Цивільного кодексу України).

В ч. 2 ст. 1054  Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Інші у порівнянні з вимогами ст. 1054, 1057 ЦК України умови не були передбачені договором поставки № 0206/4 від 02.06.2008р.

В ч. 1 ст. 1048 параграфа "Позика" Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів за користування грошовими коштами, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Саме такий розмір процентів повинен застосовуватися до умов комерційного кредиту, передбаченого договором поставки № 0206/4 від 02.06.2008р.

Сума процентів за користування чужими грошовими коштами, відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем та доданого ним до позовної заяви, складає 95 111,78 гривень. Позовні вимоги в цій частині підтверджуються матеріалами справи, відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 5.3. договору поставки № 0206/4 від 02.06.2008р. передбачено, що в разі прострочення здійснення оплати вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від вартості поставленого товару за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене та те, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 190 223,55 гривень відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 625  Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків річних, що становить 23 057,40 гривень, та інфляційних в сумі 112 431,40 гривень, підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Суд, розглянувши клопотання 2-го відповідача про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 2124330,50 грн. та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 95111,78 грн. відмовляє у їх задоволенні як заявлені безпідставно та такі, що спростовуються вищевстановленими фактами, крім того, згідно п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 3643,75 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України,  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на 2-го відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 543, 554, 610, 611, ч.2 ст. 625, ч.1 ст. 626, 712, ч.1 ст. 1048, 1054-1056, ч.1 ст.1057 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", ст.ст. 1, 4, 12, 15, 17, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 78, п.4 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –   

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення солідарно заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК".

Задовольнити клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" солідарно заборгованості в сумі 364375,36 гривень.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" солідарно заборгованості в сумі 364375,36 гривень провадження у справі припинити.

Решту позову задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше травня" (19603, Черкаська область, с. Хутори, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код 00851426, п/р 2600430012424 в ЧФ АКБ "УСБ", МФО 354013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" (61005, м. Харків, пл. Повстання, 7/8, ідентифікаційний код 35072676, п/р 26001136650300 в АКІБ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005)  інфляційних - 149486,57 грн.,  3% річних від простроченої суми - 45891,90 грн., 168996,89 грн. - проценти за користування  чужими грошовими коштами, 3643,75 грн. –витрати по сплаті державного мита та 236,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Лаврова Л.С.

рішення підписано 21.01.2010 року.