Рішення

від 24.01.2011 по справі 5023/022/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/022/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р.                                                            Справа № 5023/022/11

вх. № 022/11

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І. 

при секретарі судового засідання Мунжиу О.П.

за участю представників сторін:

позивача - Сеник С.Г., довіреність № 0448/10 від 09.06.2010 р.,

відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна", м. Київ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Украсбоснаб", м. Харків  

про стягнення 1162,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "МТС Україна", м. Київ звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Украсбоснаб" суму простроченої заборгованості у розмірі 1162,35 грн., а також судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що ПАТ "МТС Україна" уклало з відповідачем договір про надання послуг мобільного зв"язку № 1613871 від 21.04.2004 року та договір № 1613853 від 21.04.2004 року. 28.08.2010 року, у зв"язку з наявністю у відповідача заборгованості за надані послуги вказані договори були розірвані за ініціативою позивача та 08.09.2010 року відповідачу було направлено претензію з проханням терміново розрахуватися з боргами. Заборгованість відповідача складається з заборгованості за послуги зв"язку -1103,98 грн., заборгованості по сплаті збору до Пенсійного фонду України - 27,87 грн., а всього 1162,35 грн., які до теперішнього часу ним не сплачені.

Позивач в судовому засіданні 24.01.2011 року підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 24.01.2011 року не з"явився, витребуваних попередньою ухвалою суду від 05.01.2011 року документів не надав та про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

У відповідності до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, та місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах. Також  місцезнаходження юридичної особи, як адресу органу або особи, які  відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають  від її імені (далі - виконавчий орган), визначається,  ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

          У випадку зміни свого місцезнаходження, у відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням  реєстраційної  справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про  внесення  змін  до  відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї  додається  свідоцтво  про  державну  реєстрацію юридичної особи. Згідно ч. 6 ст. 19 вищевказаного Закону, державний реєстратор за відсутності підстав для  залишення  без  розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу,  які містяться в Єдиному  державному  реєстрі, зобов'язаний  не  пізніше  наступного  робочого  дня  з  дати  її надходження  внести  до Єдиного державного реєстру запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу.

          Згідно наданого представником позивача витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 46/2-58/476 від 18.01.2011 р., виданого Головним управлінням статистики у Харківській області, копія якого залучена до матеріалів справи, місцезнаходження відповідача зазначено за адресою: 61166, м. Харків, просп. Леніна, буд. 36, тобто адресою, яка вказана  позивачем у позові, та, за якою судом була направлена ухвала про порушення провадження у справі та призначення її до слухання на 24.01.2011 року. Ніяких записів про зміну місцезнаходження юридичної особи з моменту її державної реєстрації витяг не містить. Тобто суд вважає, що відповідач не виконав обов'язок, покладений на нього Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та не повідомив державного реєстратора про зміну свого місцезнаходження.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу  України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

За таких обставин, справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Між сторонами було укладено наступні договори про надання послуг мобільного зв"язку:

-договір про надання послуг мобільного зв"язку № 1613871 від                   21.04.2004 року;

-договір про надання послуг мобільного зв"язку № 1613853 від 21.04.2004 року;

Відповідно до вказаних договорів позивач зобов'язався надавати послуги мобільного  зв'язку, а відповідач зобов'язався користуватися наданими послугами та сплачувати їх вартість відповідно до умов вказаних Договорів.

Відповідачу було надано особовий рахунок № 1.10444921.

Згідно з умовами Договорів та Правил користування мережами стільникового зв'язку, як складовою частиною договорів, в разі затримки оплати оператор має право відмовити абоненту в подальшому наданні послуги та розірвати ці договори. Призупинення надання послуги та розірвання договорів не звільняє абонента від оплати суми заборгованості та виплати неустойки.

01.05.2010 року у Відповідача виникла заборгованість за надані послуги мобільного зв'язку, про що було направлено (простою поштою) відповідний рахунок №0056743024 на суму 629,86 грн. Проте заборгованість не було погашено, її розмір збільшувався у червні на 403, 52 грн., липні — на 50,77 грн., серпні 2010 року — на 50,33 грн. місяць, про що свідчить розрахунок до претензії.

28.08.2010 р., у зв"язку з наявністю у відповідача заборгованості за надані послуги, вказані договори були розірвані за ініціативою позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за вищевказаними Договорами виконав належним чином, надавав відповідачеві послуги мобільного зв'язку. Але відповідач свої зобов'язання по оплаті виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на день подачі позову до суду утворилась заборгованість за послуги зв'язку в сумі  1103,98 грн., заборгованість по сплаті збору до Пенсійного фонду України в сумі 27,87 грн., а всього 1162,35 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Загальна сума заборгованості відповідача складає 1162,35 грн.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлялася претензія від 08.09.2010 року №1. 10444921/09 з вимогою сплатити заборгованість. Але відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону,  інших актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 234 Господарського кодексу України визначає, що сплата  штрафних  санкцій  за  невиконання  або  неналежне виконання господарського зобов'язання  не  звільняє  боржника  від виконання  зобов'язання  в натурі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за  своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині сплати вартості наданих послуг, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в зв'язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 102,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Керуючись ст. ст. 525, 546, 625, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 234 Господарського кодексу, ст. ст. 1, 4,12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украсбоснаб" ( 61166, м. Харків, проспект Леніна, буд. 36, код ЄДРПОУ 31437420, п/р 260062549 в ХОД АППБ Аваль, МФО 350589) на користь Приватного акціонерного товариства ”МТС Україна” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937, р/р №26008526 в ”Райффайзен банк Аваль” м. Києва, МФО 300335) 1162,35 грн. заборгованості, витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Сальнікова Г.І.

Повний текст судового рішення підписано 25.01.2011 року.