Рішення

від 18.01.2011 по справі 67/159-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

67/159-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2011 р.                                                            Справа № 67/159-10

вх. № 10396/6-67

Суддя господарського суду Буракова А.М. 

при секретарі судового засідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача -  Моміт К.В. за дов. №1695 від 28.06.2010 року,  відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", смт. Васищеве  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Юма-Агромаш", м. Харків  

про стягнення 3999,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", смт. Васищеве (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юма-Агромаш", м. Харків про стягнення 3999,62 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов"язань по оплаті за поставлений товар згідно видаткових накладних № ХВ-0177080 від 05.08.09 року на суму 23,76 грн., № ХВ-0177085 від 05.08.09 року на суму 15514,62 грн., ХВ-0177101 від 05.08.09 року на суму 10400,40 грн., ХВ-0177102 від 05.08.09 року на суму 534,60 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 грудня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадждення у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 20 грудня 2010 року о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 18 січня 2011 року о 10:00.

Представник позивача у судовому засіданні на заявлених позовних вимогах наполягає у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи. Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 01.12.10 р., 20.12.10 р., сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх  нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні  пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи всі докази надані сторонами, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", смт. Васищеве (позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Юма-Агромаш", м. Харків (відповідач) товар на загальну суму 26473,38 грн.,а відповідач його прийняв, що підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними №ХВ-0177080 від 05.08.09 р. на суму 23,76 грн., №ХВ-0177085 від 05.08.09 р. на суму 15514,62 грн., №ХВ-0177101 від 05.08.09 р. на суму 10400,40 грн., №ХВ-0177102 від 05.08.09 р. на суму 534,60 грн., та довіреністю №82 від 05.08.09 року, на підставі рахунку на оплату, а саме: № ХВ-0913302 від 04.08.09 року на суму 23,76 грн., № ХВ-0913584 від 04.08.09 року на суму 15514,62 грн., № ХВ-0914193 від 05.08.09 року на суму 534,60 грн., № ХВ-0909963 від 04.08.09 року на суму 10400,40 грн.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача.

Проте, відповідач свої зобов"язання щодо своєчасної повної оплати отриманого товару не виконав, а сплатив лише частково вартість отриманого товару у розмірі 22473,76 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме банківською випискою.

Внаслідок неналежного виконання зобов"язань, заборгованість відповідача складає 3999,62 грн.

Між сторонами фактично було укладено окремий договіри купівлі-продажу, відповідно до відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем, згідно відповідної накладної. А письмовим підтвердженням укладання такого договору, у відповідності до п. 1 ст. 208 ЦК України є відповідна письмова накладна із зазначенням найменування товару, його кількості та ціни. Проте, з урахуванням особливостей укладення цих договорів купівлі-продажу єдиною істотною їх умовою (договірною категорією) сторони визначили лише найменування та кількість товару і ціну відповідного договору, яка становить загальну вартість товару, який отримано відповідачем за відповідною видатковою накладною, а отже у подальшому сторони мали керуватися положеннями чинного законодавства, що регулює правовідносини купівлі-продажу та загальний порядок виконання зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки сторонами строку виконання обов'язку відповідача щодо оплати товару встановлено не було, то, у відповідності до ст.ст. 530, 655, 692 ЦК України, відповідач повинен був розрахуватись за отриману продукцію у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 27.09.2010 року, що містила в собі вимогу сплатити заборгованість у розмірі 3999,62 грн. Відповідач вимогу отримав, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 17), проте на вимогу не відреагував та заборгованість не сплатив.

В порушення положень ст. ст. 530, 655, 692 ЦК України заборгованість в сумі 3999,62 грн. відповідачем позивачу не сплачена.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту відвантаження товару згідно видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи,  суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3999,62 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юма-Агромаш", м. Харків (61017, м.Харків, вул.Котлова, буд. 115, ідентифікаційний код юридичної особи: 36224103, п/р 26003218451500 у АКБИ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (62495, Харківська область, Харківській р-н, смт.Васищеве, вул.Промислова,1, код ЄДРПОУ 33010822, п/р 26008301813246 у філії "Відділення Промінвестбанку" м.Харків, МФО 351458, ІПН 330108220234, св-во платника ПДВ №28032156) суму основного боргу в розмірі 3999,62 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00  грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 67/159-10 складено та підписано 20.01.2011 року.