Рішення

від 24.01.2011 по справі 45/310-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р.                                                            Справа № 45/310-10

вх. № 9837/5-45

Суддя господарського суду Лаврова Л.С. 

при секретарі судового засідання Шаршакова Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1  відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом СПДФО ОСОБА_1, м. Полтава  

до  ПП "Дельта-Трейд", м. Харків  

про стягнення 11338,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач- ФОП ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача 3850,00 грн. боргу та 6457,15 грн. пені, мотивуючи неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов’язань щодо оплати поставленого позивачем товару по договору № 12 від 11 листопада 2009 року, укладеного між позивачем та відповідачем. Також до стягнення заявлено 1000,00 грн. витрат послуг юриста, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 12 листопада 2010 року про порушення провадження у справі № 45/310-10 розгляд справи призначено на 01 грудня 2010 року.

В судове засідання 01 грудня 2010 року представник позивача не з’явився, проте на адресу суду направив телеграму з проханням перенести судове засідання, у зв’язку з сімейними обставинами.

Відповідач в призначене судове засідання не з’явився, витребуваних судом доказів по справі не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 01 грудня 2010 роу клопотання позивача було задоволено, розгляд справи було відкладено на 20 грудня 2010 року

05.01.2011 року до суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі з відміткою "за истечением срока хранения", надіслана на адресу відповідача: 61035, м. Харків, вул. Каштанова, 29.

В судове засідання 20 грудня 2010 року представники позивача та відповідача не з’явились, витребувані  судом доказі по справі не надали, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін та необхідність надання ними витребуваних доказів,  розгляд справи було  відкладено на 24 січня 2011 року.

В засідання суду 10 січня 2011 року з’явився позивач та звернувся до суду з заявою щодо продовження строку розгляду справи відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України з метою надання  суду витребуваних доказів, а також у зв’язку зі зміною у відповідача юридичної адреси.

Відповідач в засідання суду 10 січня 2011 року не з’явився.

Оскільки до повноважень господарських судів  не віднесено з"ясування фактичного  місцезнаходження юридичних осіб-учасників процесу на час вчинення відповідних процесуальних дій, зазначена копія ухвали  надіслана  згідно з поштовими реквизітами відповідача, зазначеними  у  матеріалах справи, а тому  є належним доказом виконання господарським судом обов"язку  щодо повідомлення учасників  судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.  

Тому справа розглядається за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та вислухавши пояснення позивача, судом встановлено, що 11 листопада 2009 року між позивачем та відповідачем - ПП "Дельта Трейд" укладено договір поставки кондитерських виробів.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що передача права власності на товар від Продавця до Покупця здійснюється в момент здавання-приймання товару, що підтверджується підписанням повноважними представниками сторін товарно-транспортної накладної. Датою поставки товару є дата, зазначена у накладній (п.3.6. договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору розрахунок за отриманий товар здійснюється Покупцем протягом 21 календарного дня з моменту переходу права власності на Товар від Прродавця до Покупця. Днем оплати вважається день отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця або день внесення грошових коштів в касу Продавця (п.5.2 договору).  

Видаткова накладна № РН-967 від 11.11.2009 року свідчить про те, що відповідачем отримано від позивача товарів на суму 21377,10 грн.

Відповідачем здійснено оплату за отриманий товар в сумі 9640 грн., про що свідчить витяг з банківського реєстру за період з 03.12.2009 року по 06.05.2010 року (арк.с. 13,14). Крім того, відповідач повернув товар позивачу на суму 5155,62 грн., у тому числі згідно накладної № РН-000944 від 31.12.2009 року на суму 1921,86 грн., ВП - 0000071 від 31.12.2009 року на суму 3233,76 грн.

Таким чином, станом на 07.05.2010 року заборгованість відповідача за отриманий від позивача товар становила 6581,48 грн.

13.05.2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію на суму 6581,48 грн. Позивач у позовній заяві зазначив, що протягом червня-липня 2010 року відповідач частково погасив суму боргу у розмірі 2731,48 грн., тобто борг станом на 19.08.2010 року складає 3850 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов*язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Зобов*язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події, тобто з 03.12.2009 року позивач мав право на звернення до відповідача з вимогою оплати вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи сума основного боргу відповідачем не сплачена. За таких обставин, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 3850 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2. договору № 12 від 11.11.2009 року передбачено, що в разі прострочки оплати за отриманий товар, покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми договору за кожен день прострочки до дати повного погашення заборгованості.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном.

Відповідно до ст. 6 ЦК України Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства,  але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо  обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати  від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов’язковість положень актів цивільного законодавства  випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленим Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з наданого розрахунку, позивачем нарахована пеня в розмірі 0,5 % від суми боргу.

Проте, відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а відповідно до ст.З даного Закону розмір гені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного   банку України, що діяла у період,  за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або  інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 258 ЦК України для  окремих  видів  вимог  законом  може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, а частиною 2 передбачено, що позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про   збільшення   позовної  давності  укладається  у письмовій формі.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 6.2. договору № 12 від 11.11.2009 року сторони встановили, що неустойка нараховується та виплачується за весь період прострочення до моменту повного погашення заборгованості покупцем.

Суд розцінює дане застереження як узгодження сторонами збільшення строку нарахування та сплати пені, а отже і строку протягом якого така пеня може бути стягнута з відповідача.

За таких обставин, судом розраховано пеню у розмірі подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто з дотриманням вимог чинного законодавства в сумі 773,47 грн., а саме за період з 03.12.2009 року по 07.05.2010 року - 572,95 грн., з 08.05.2010 року по 19.08.2010 року - 200,52 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 6457,15 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 773,47 грн. , в іншій сумі пені 5683,68 грн. суд відмовляє в позові.

Стосовно стягнення з відповідача витрат в сумі 1000 грн. за послуги юриста, суд зазначає, що статтею 44  Господарського  процесуального  кодексу   України  передбачено,  що  до  складу  судових витрат входить оплата послуг адвоката.  В контексті цієї норми, судові витрати за участь  адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались,  та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до    частини  3 статті 48 ГПК витрати,  що підлягають сплаті  за  послуги  адвоката,  визначаються у порядку встановлено Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України,  який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або  помічника  адвоката  не  менше двох  років,  склав  кваліфікаційні іспити,  одержав свідоцтво про право на  зайняття  адвокатською  діяльністю  та  прийняв  Присягу адвоката України. Таким чином,  стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає  відшкодування  сум  як  судових витрат,  які  були  сплачені  стороною  за отримання послуг,  лише адвокатам, а не будь-яким представникам. (Постанова Верховного Суду України від  01.10.2002  у справі  30/63).

Крім того, суд критично ставиться до умови договору на надання юридичних услуг від 01.09.2010 року, укладеним між позивачем та СПД ФО ОСОБА_2, викладеній у п.1.1 договору щодо зобов'язання останнього "Зобов'язується надати юридичну допомогу по справі" без визначення яку саме юридичну допомогу повинен надати СПД ФО ОСОБА_2, оскільки в судове засідання він жодного разу не з'явився, розрахунок пені зроблений невірно.

Таким чином, вимоги щодо відшкодування витрат на послуги юриста є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні  договорів  та  з  інших підстав, - на сторони  пропорційно  розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір  виник  внаслідок  неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Суми,   які   підлягають   сплаті   за   проведення   судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне   забезпечення   судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на  позивача;

при  частковому  задоволенні  позову  -  на  обидві   сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, то судові витрати пропорційно сумі задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача - державне мито  в сумі 51,14 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу- 105,86 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 44 - 49, 82-85 ГПК України, суд    

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Дельта-Трейд" (61035, АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ 34467718, розрахункові рахунки не зазначені) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (36038, АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1, розрахункові рахунки не зазначено) борг в сум 3850 грн., пеню в сумі 773,47 грн. ,державне мито 51,14 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу- 105,86 грн.

В іншій частині позовних вимог в сумі 6714,68 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Лаврова Л.С.

рішення підписане 25.01.11 року.