Рішення

від 25.01.2011 по справі 33/178-10 (н.н. 15/387-08)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/178-10 (н.н. 15/387-08)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2011 р.                                                            Справа № 33/178-10 (н.н. 15/387-08)

вх. № 6740/3-33 (н.р. 7691/3-15)

Суддя господарського суду Савченко А.А. 

при секретарі судового засідання Даниленко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Гриневич С.В., дов.№б/н від 14.12.10р.

відповідача -  Алісултанова І.Б., дов.№01-62юр/6883 від 30.08.10р.   

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Хлібозавод "Салтівський" м. Харків  

до  АК "Харківобленерго" м. Харків  

про спонукання до укладення договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов*язання відповідача укласти договір про постачання електричної енергії з 08.09.2007р. у зв*язку зі спливом строку дії договору про постачання енектричної енергії № 023875 від 08.06.2006р., укладеного між ЗАТ "Хлібозавод "Салтівський" м. Харків  та АК "Харківобленерго" м. Харків. 29.01.2010р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд винести рішення, яким договір поставки електричної енергії між ЗАТ "Хлібозавод "Салтівський" та АК "Харківобленерго" вважати укладеним на тих самих умовах, зазначених у договорі № 23875 від 08.06.2006р. та строком на 24 місяці; вважати договір таким, що набирає чинності з моменту набрання рішенням суду законної сили; стягнути з відповідача 5000,00грн. спричиненої моральної шкоди. Зазначені уточнення були прийняті судом до розгляду ухвалою суду від 01.02.2010р.

30.08.2010р.до суду   надійшли уточнення до позовної заяви від 19.08.2010р.,за якими  позивачем  позов  доповнено новою  вимогою «Додаткову угоду до зазначеного договору від 08.05.2010р. вважати такою,що набирає чинності з моменту набрання рішенням суду законної сили». Решта вимог залишена без змін.

18.01.2011р.  позивачем подано уточнену позовну заяву, за якою вимоги,викладені в уточненні від 19.08.2010р., залишено без змін.

Суд вважає, що відповідні уточнення подані з порушенням вимог ст. 22 ГПК України, так як  позивачем фактично  змінено предмет позову. За поданими уточненнями предметом позову  є договір № 23875 від 08.06.2006р.  та додаткова угода  від 08.05.2010р., що суперечить  ст.22 ГПК України, за якою позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви лише до початку розгляду судом справи по суті.  Оскільки розгляд справи по суті  було розпочато  до  подання відповідних уточнень,суд вважає, що відсутні правові підстави для прийняття їх до розгляду. З огляду на те, що вищевказаними  уточненнями позовні вимоги від 29.01.2010р. позивачем не змінено, уточнення від 19.08.10р. та від 18.01.2011р. суд не  приймає до розгляду та зазначає, що предметом розгляду  по  справі   є позовні вимоги,  заявлені    в  заяві  від 29.01.2010р.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав,викладених у відзиві на позов та поданих поясненнях. Зокрема, зазначає, що позивачем, в порушення вимог ст.188 ГК України не додержано визначеного  порядку, в процесі розгляду справи подано заяву про зміну позовних вимог, за якою в одностороннєму порядку змінено строк дії договору, а пропозицію відповідачеві направлено  вже під час розгляду справи, тому вважає, що вимога про укладення договору на 24 місяці підлягає відмові. Щодо стягнення 5000 грн. моральної шкоди вважає позов не підтвердженим належними доказами.

18.01.2011р. представником позивача подане до суду клопотання про  перенесення розгляду справи на інший строк до моменту отримання відповіді на запит до ХНІІСЕ ім.Бокаріуса про можливість проведення  відповідної експертизи. Суд не вбачає підстав для його  задоволення, оскільки строк розгляду справи, встановлений ст.69 ГПК України  є обмеженим і майже сплинув. Можливість відкладати  розгляд справи на необмежений термін до настання відповідної події (отримання відповіді на запит) за межами встановлених ст.69 ГПК України строків діючим ГПК України не передбачена.

В судовому засіданні оголошено перерви з 13.01.2011р. до 18.01.2011р. та з 18.01.2011 р. до 12.30 год. 25.01.2011р.

25.01.2011р. представником  позивача подано до суду  заяву про долучення до матеріалів справи додаткової угоди до договору № 023875 про постачання електричної енергії.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, якими зазначено, що  ними подано до суду усі необхідні докази,  встановив наступне.

08.06.2006р. між сторонами було укладено договір за № 023875 про постачання електричної енергії зі строком дії до 08.03.2007р. Пункт 9.11 договору містить умову про те, що договір не підлягає пролонгації і вважається продовженим тільки після  укладання додаткової угоди  щодо продовження терміну дії цього договору.

Матеріали справи свідчать, що в подальшому сторонами строк дії договору було продовжено шляхом укладення  низки  додаткових угод, за якими строк дії договору продовжувався на 6 місяців.  01.11.2010р.  між сторонами було укладено додаткову угоду, за якою строк дії договору було продовжено з 08.11.2010р. до 08.05.2011р. За таких обставин, строк дії договору № 023875   є продовженим за згодою сторін  до 08.05.2011р.

Позивач, обгрунтовуючи позов, посилається на необхідність  визначення  строку дії договору на 24 місяці, стверджуючи про  порушення діями  відповідача  його прав, як власника малих архітектурних форм, в які здійснюється енергопостачання відповідачем.                                                                            

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що  позивачем було надіслано  22.03.2010р. на адресу відповідача заяву  про продовження терміну дії договору  з двома примірниками додаткової угоди, підписаної з боку позивача. За твердженням представника позивача  ця додаткова угода, проект якої долучено до матеріалів справи 25.01.2011р., містила пропозицію відповідачу  п.9.11 договору викласти в наступній редакції «Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 08.05.2012р., а в частині розрахунків – до їх повного завершення….».

На цю пропозицію  відповіді у встановлений законом строк не  було надано, що не заперечується представниками сторін у судовому засіданні, але  позивач з вимогою про спонукання відповідача до укладення  додаткової угоди у запропонованій редакції зі строком дії договору до 08.05.2012р. не  звертався у відповідності до п.4  ст.188  Господарського кодексу України.

Вимога, за якою позивач просить договір поставки електричної енергії між ЗАТ "Хлібозавод "Салтівський" та АК "Харківобленерго" вважати укладеним на тих самих умовах, зазначених у договорі № 23875 від 08.06.2006р. та строком на 24 місяці   не містить  дати початку та закінчення  строку у 24  місяці, на який  позивач просить вважати договір укладеним.  Судом неодноразово ухвалами суду витребувались у позивача  уточнення позовних вимог в частині  визначення строку дії договору у 24 місяці, але  будь-яких уточнень позовних вимог в цій частині  позивач до суду  не надав. Суд вважає, що  ця позовна вимога не відповідає  засобам захисту, встановленим ст.20 ГК України та ст.16 Цівільного кодексу України.

До того ж позивачем не доведено яким чином порушуються його права діями відповідача щодо  відповідної вимоги, оскільки у матеріалах справи відсутні докази звернення до відповідача з  письмовою пропозицією, яка є предметом позову, у відповідності до ст.188 ГК України (або у формі письмової заяви або додаткової угоди з зазначенням усіх необхідних умов, пропозицій, реквізитів,строку), письмової  відмови відповідача  у  продовженні строку дії  договору на 24 місяці. До того ж,  матеріали справи свідчать, що  після одержання відповідачем  заяви від 18.03.2010р.№ 104 про продовження строку дії договору, яка  не містить запропонованого у позові  строку дії у 24 місяці, сторонами було  досягнуто згоду про  продовження строку дії договору до 08.11.2010р.,про що укладено  додаткову угоду від 29.04.2010р., яка є підписаною та скріпленою печатками сторін.

Крім того,  суд вважає необхідним зазначити, що позивачем не доведено належними доказами, що продовження строку дії договору додатковими угодами на 6 місяців  порушує будь-які його охоронювані  права  та інтереси, не доведено з яких підстав у договорі має бути встановлений строк  саме у 24 місяці  та не подано належних доказів на необхідність встановлення саме такого  строку дії договору.

У відповідності до ч.3 ст.180 ГК України при укладенні договору сторони зобов*язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оскільки строк дії договору сторонами погоджено додатковою угодою від 01.11.2010р. до  08.05.2011р. і позивачем не  подано належних доказів на підтвердження порушення діями  відповідача будь-яких його прав  та  інтересів, в тому числі і  в частині встановлення відповідного строку, суд вважає вимогу  позивача в цій частині безпідставною та  необгрунтованою.

Щодо вимоги  вважати договір таким, що набирає чинності з моменту набрання рішенням суду законної сили суд вважає  необхідним зазначити, що договір  є діючим та  набрав чинності з  дати його підписання сторонами і  будь-які правові підстави для зміни  дати набрання ним чинності  відсутні.  До того ж суд вважає  необхідним зазначити, що за заявленим позовом  розглядається не переддоговірний спір про укладення договору у відповідності до ст.187 ГК України, що  може мати своїм наслідком вважати днем укладення договору  день набранням рішенням законної сили. За таких обставин, вимога є безпідставною та  не  підлягає задоволенню.

Стосовно моральної  шкоди, заявленої у  відповідності до ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України,суд вважає вимогу не підлягаючою задоволенню, оскільки позивачем  не подано  належних доказів в  обгрунтування  завданої шкоди  та не доведено наявність  фізичних  чи моральних страждань, які взагалі не можуть бути прийнятними  відносно   юридичної особи, а обставини, наведені позивачем, відносяться до категорії виробничого ризику, що витікають  із  самої суті підприємницької діяльності.

Відповідно  до п.4 частини третьої статті 129 Конституції України та  ст.33 ГПК України   на стороні, що подала  позов лежить  зобов'язання доведення  тих обставин, на які вона  посилається,  як на підставу своїх вимог та заперечень, а  позивачем не   подано  доказів  на підтвердження своїх  вимог.  Докази, надані позивачем,  є неналежними.

Враховуючи викладене, приймаючи  до уваги пояснення  представників сторін, суд дійшов висновку, що позов  не  підлягає   задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 44, 47, 49, 82-85 ГПК України, ст.ст.  16, ст.23,ч.1 ст.1167  ЦК України,  ст.187,188 ГК України -   

ВИРІШИВ:

Уточнення від 19.08.10р. та від 18.01.2011р.  не  приймати  до розгляду.

В задоволенні клопотання про  перенесення розгляду справи на інший строк до моменту отримання відповіді на запит до ХНІІСЕ ім.Бокаріуса про можливість проведення  відповідної експертизи відмовити.

В   задоволенні позову відмовити в  повному обсязі.  

Суддя                                                                                 Савченко А.А.

Повне рішення складено 27.01.2011р.