Рішення

від 25.01.2011 по справі 37/248-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/248-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2011 р.                                                            Справа № 37/248-10

вх. № 10813/5-37

Суддя господарського суду Доленчук Д. О. 

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Гайдуков В.М. за довіреністю № б/н від 17.01.2011 р.

 відповідача - Грайворонський І.В. за довіреністю № б/н від 13.08.2010 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Альвіс", м. Харків  

до  ТОВ "Навс", м. Харків  

про стягнення 9420,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альвіс" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навс" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 7431,00 грн. основного боргу, 1573,26 грн. інфляційних та 415,93 грн. відсотків річних у зв'язку з несплатою відповідачем у повному обсязі вартості товару поставленого йому позивачем за Договором поставки № 03/06-1 від 03.06.2008 р.

Сторони до початку судового засідання призначеного на 18.01.2011 р., через канцелярію господарського суду 18.01.2011 р. за вх. № Д81,  надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Позивач, через канцелярію господарського суду 18.01.2011 р. за вх. № 1112, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61162, м. Харків, пр-кт 50-річчя СРСР, буд.12, кв. 282, яка судом була задоволена.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 18.01.2011 р. за вх. № 1111, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 327, яка судом була задоволена.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 13.01.2011 р. за вх. № 756,  надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучено до матеріалів справи. У наданому відзиві відповідач вказував про те, що позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову в частині стягнення суми у розмірі 1989,19 грн.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 17.01.2011 р. за вх. № 1054,  надав клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 18.01.2011 р. в задоволенні якого господарський суд вважав за необхідне відмовити у зв'язку з тим, що представник відповідача був присутній у судовому засіданні 18.01.2011 р.

У судовому засіданні призначеному на 18.01.2011 року було оголошено перерву до 25.01.2011 року о 15:50.

Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 25.01.2011 р. за вх. № Д140,  надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково в сумі 7431,00 грн.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

03.06.2008 р. між сторонами було укладено Договір поставки № 03/06-1 (надалі - Договір) відповідно до умов якого позивач (постачальник) на протязі 2008 р. - 2009 р. здійснив відповідачу (покупцю) поставки товарів на загальну суму 43762,00 грн., а відповідач (покупець) приймав цей товар та частково оплачував його вартість.

Факт здійснення позивачем відповідачу поставок підтверджується наступними видатковими накладними:

          № РН-0000284 від 12.06.2008 р.                    

№ РН-0000342 від 08.07.2008 р.                    

          № РН-0000353 від 15.07.2008 р.                    

          № РН-0000373 від 22.07.2008 р.                    

№ РН-0000567 від 07.10.2008 р.                    

          № РН-0000689 від 05.11.2008 р.                    

          № РН-0000741 від 18.11.2008 р.                    

№ РН-0000766 від 24.11.2008 р.                    

          № РН-0000798 від 02.12.2008 р.                    

          № РН-0000828 від 16.12.2008 р.                    

№ РН-0000019 від 20.01.2009 р                    

Однак, згідно видаткової накладної (на повернення) № 0000000014 від 20.01.2009 р. відповідачем було повернуло ТОВ «Альвіс» товар на суму 3122,00 грн., у зв'язку з чим сума поставленого позивачем відповідачу товару становила 40640,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем було сплачено позивачу за поставлений товар 33209,00 грн. згідно наступних банківських виписок:

          №2985 від 11.07.2008 р.

№3211 від 22.07.2008 р.          

          №3608 від 11.08.2008 р.          

          №4023 від 09.09.2008 р.

          №4332 від 24.09.2008 р.          

          №4546 від 09.10.2008 р.          

          №4873 від 27.10.2008 р.          

          №5122 від 11.11.2008 р.          

          №2788 від 03.12.2008 р.          

          №5716 від 16.12.2008 г.          

          №5934 від 05.01.2009 р.          

          №6124 від 19.01.2009 р.          

          №6125 від 19.01.2009 р.          

          №6319 від 09.02.2009 р.          

          №6400 від 13.02.2009 р.          

          №14032 від 15.06.2010 р.

          №15048 від 11.08.2010 р.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 7431,00 грн. Також, факт заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 7431,00 грн. підтверджується підписаним між сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 12.11.2010 р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки  продавець (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692  Цивільного кодексу України передбачено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару; а згідно ч.3 вказаної статті у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу у розмірі 7431,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.8.1. Договору поставки № 03/06-1 від 03.06.2008 р. розрахунки за поставлений товар повинні були здійснюватися відповідачем щотижнево шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Отже, приймаючи до уваги те, що останнє відвантаження товару відповідачу мало місце 20.01.2009 р., у зв'язку з чим остаточні розрахунки з позивачем за поставлений ним товар відповідач повинен був здійснити до 27.01.2009 р. включно, господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума річних у розмірі 415,93 грн. за період з 28.01.2009 р. по 09.12.2010 р. включно.

Стосовно суми інфляційних суд зазначає, що судом було перевірено розрахунок позивача інфляційних та встановлено, що індекс інфляції за період з 02.2009 р. по 11.2010 р. становить 118,13 %, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума інфляційних у розмірі 1347,03 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7431,00 грн. основного боргу, 1347,03 грн. інфляційних та 415,93 грн. відсотків річних, всього - 9193,96 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 99,55 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 230,34 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навс" (юридична адреса: 61157, м. Харків, вул. Кривомазівська, 14, кв. 35; поштова адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 327; код ЄДРПОУ 35245740; п/р 26006839853121 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» в м. Харкові, МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс" (61162, м. Харків, пр-кт 50-річчя СРСР, буд.12, кв. 282; код ЄДРПОУ 30291394; п/р № 260016113 в АБ „Полтава-Банк" м. Полтава, МФО 331489) - 7431,00 грн. основного боргу; 1347,03 грн. інфляційних; 415,93 грн. відсотків річних; 99,55 грн. державного мита та 230,34 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                 Доленчук Д. О.

Рішення підписано 31.01.2011 р.