Постанова

від 21.01.2011 по справі 21/268/10

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/268/10

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.01.2011 р.           справа №21/268/10

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А.

суддівБойченко К.І., Чернота Л.Ф.

за участю  представників сторін :                                                                             

від позивача:                      Барчунінов К.О. дов. № 40 від 01.11.2010 року

від відповідача:

третя особа:Омельянович Р.А. дов. № 20-545 від 21.12.2010р.Чепурина Л.В. дов. № 20-605 від 27.12.2010 рокуне з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства «Придніпровська залізниця»м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду

Запорізької області

від02.11.2010 року

у справі№ 21/268/10 (суддя Черкаський В.І. )

за позовомДержавного підприємства «Придніпровська залізниця»м. Дніпропетровськ

до

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»м. Запоріжжя

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторсировина»смт. Комінтернівське Комінтернівський район Одеської області

простягнення  943грн. 80коп.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця»м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»м.Запоріжжя                      943грн.80коп., з яких: 702грн.24коп. –збір за маневрову роботу; 24грн.12коп.. –плата за користування вагонами; 90грн. 24коп. –збір за зважування вантажу; 127грн.20коп. –збір за телеграфне повідомлення.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 02.11.2010р. у справі № 21/268/10 у задоволенні позовних вимог відмовив, посилаючись на приписи ст.ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України, п.5.5 Правил оформлення перевізних документів.  

Державне підприємство «Придніпровська залізниця»м. Дніпропетровськ, не погоджуючись з  рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.2010р. у справі № 21/268/10 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.  

Заявник апеляційної скарги не погоджується із висновком господарського суду про те, що збитки завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118, 122 Статуту залізниць України, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Заявник скарги зазначає, що ним пред'явлені до стягнення додаткові послуги, які надані на станції Знам'янка Одеської залізниці, що оформлено актом загальної форми №93 від 20.03.2010 року та за цим актом нараховані додаткові збори згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами.

Заявник скарги звертає увагу суду на те, що на підставі статті 62 Статуту залізниць України, відповідач, якій є вантажоодержувачем, на станції призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці повинен був сплатити додаткові збори, які нараховані за накопичувальною карткою №2403901 згідно акту загальної форми №93 від 20.03.2010 року.

Представник відповідача просив рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними в ній матеріалам без представників третьої особи.  

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Згідно даних залізничної накладної №36075295 ТОВ «Вторсировина»     зі станції Іваничі Львівської залізниці на адресу МК ВАТ «Запоріжсталь»на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці відправило вагон № 66934803 з вантажем - лом чорних металів.

При комісійному переважувані вагону № 66934803 з вантажем на станції Здолбунів Львівської залізниці виявлено невідповідність фактичних даних даним зазначеним у залізничній накладній, а саме маса вантажу виявилась на 9200кг менше ніж зазначено у перевізному документі, про що станцією складено комерційний акт АА № 062626 45 від 20.03.2010 року.

Вагон № 66934803 було відчеплений від основного потягу 19.03.2010 року о 23 год. 50 хв. та затриманий до 20.03.2010 року 16 год.50хв. на коліях   станції Здолбунів Львівської залізниці, 24.03.2010 року на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці прибув спірний вагон на адресу ВАТ ЗМК  „Запоріжсталь".

По прибуттю на станцію Запоріжжя-Ліве, на підставі акту загальної форми №93 від 20.03.2010 року станції Здолбунів Львівської залізниці суми витрат, пов'язаних із затримкою вагону були включені до накопичувальної картки № 24039010.

З вищевказаного акту вбачається, що вагон затриманий 19.03.2010 року об 23:50год. до 16:50 20.03.2009 року, в зв'язку з чим залізницею нараховано:   702грн.24коп. –збір за маневрову роботу; 24грн.12коп. –плата за користування вагонами; 90грн. 24коп. –збір за зважування вантажу; 127грн.20коп. –збір за телеграфне повідомлення. До складу нарахованих сум включений податок на додану вартість.

Позивачем на адресу відповідача надіслана претензія № 8 від 29.04.2010 року, в якій позивач посилається на те, що вантажоодержувачем порушено ст. 62 Статуту залізниць України та п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів затверджені наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованих у Мінюсті України 24.11.2000 року за № 864/5085 де передбачено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Позивач у відповіді на претензію № 20/2029192(ОН) від 25.05.2010 року пред'явлені вимоги не визнав в повному обсязі.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 702грн.24коп. –збір за маневрову роботу; 24грн.12коп.. –плата за користування вагонами; 90грн. 24коп. –збір за зважування вантажу; 127грн.20коп. –збір за телеграфне повідомлення в примусовому порядку.   

Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Пунктом 5 ст.307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до п.2.1. розділу 2 Правил оформлення перевізник документів (затверджених Міністерством транспорту України 24.11.2000р. № 644 та в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084) (далі Правила) вантажовідправником заповнюються, зокрема, графа комплекту перевізних документів, як то “Маса вантажу в кг, визначена відправником”.

Пунктом 2.3. Правил визначено, що у графі “Правильність внесення у накладну відомостей підтверджую” представник відправника вказує свою посаду і розбірливо розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

В судовому засіданні встановлено, що відправником в накладній  №36075295 зазначено масу вантажу в кілограмах та в графі “Правильність внесення у накладну відомостей” мається підпис та печатка відправника, тобто відправник підтвердив правильність внесення відомостей до накладної.

Пунктом 5.5. Правил встановлено, що факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Враховуючи вищенаведене слід зазначити, що відповідальність за неправильне внесення даних в накладну повинен нести відправник, тому збитки і додаткові витрати, завдані залізниці через допущені відправником порушення підлягають відшкодуванню відправником.  

Така позиція висловлена у п.п.6.1-6.3 у Роз'ясненні Вищого господарського суду України від 29.09.08року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею».

Крім того, слід зазначити, що наявними документами не підтверджено необхідність затримання спірного вагону з 23:50год. 19.03.2010 року до 16:50 20.03.2009 року.

З матеріалів справи вбачається. що затримка здійснена 19.03.2010 року, комерційний акт складений 20.03.2010 року, тоді як відповідно до п.4 Правил складання актів у разі перевірки маси вантажу зважування на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом, комерційний акт складається в день зважування вагону з вантажем.

Відповідно до п.4.4 Тарифного керівництва № 1 збір за зважування не нараховується за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником (стаття 24 Статуту залізниць України).

Згідно з п.п.2, 3  Правил користування вагонами та контейнерами (затв. наказом Мінтрансу України № 113 від  25.02.1999р., зареєстр. в Мінюсті України за № 165/3458 від 15.03.1999р.) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Облік  часу  користування  вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за  Відомістю  плати  за  користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1). Проте, відповідна відомість в матеріалах справи відсутня.   

Згідно ст.71 Статуту залізниць України нарахований збір за маневрову роботу (маневрова робота виконувалась локомотивом залізниці) із застосуванням ставок згідно п.1.8 Розділу З Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1) в розмірі 702 грн.24коп. (в т.ч. ПДВ). Оскільки даний збір нараховується лише при наявності вимоги власника під'їзної колії, а докази наявності такої вимоги відсутні в матеріалах справи, тому й відсутні підстави для стягнення даного збору.

Доводи заявника скарги про те, що відповідно до статті 62 Статуту залізниць України остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення, враховуючи вищенаведене не є підставою для скасування рішення суду, оскільки в ст.62 Статуту залізниць України передбачений порядок розрахунків за надання додаткових послуг, однак одержувач вантажу не замовляв надання таких послуг; статтею 24с Статут залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

З урахуванням вищенаведеного, слід визнати, що рішення господарського суду Запорізької області від 06.10.2010р. у справі                       № 12/188/10 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця»м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.2010р. у справі № 21/268/10 залишити без змін.            

Головуючий                                                                   Т.А. Шевкова

Судді          К.І. Бойченко

          Л.Ф. Чернота

Надруковано 6 прим:

                                                                                1 –позивачу                                        

                                                                                2 –відповідачу

3 –третій особі                                         

                                                                                4 –до справи                                        

                                                                                5 –гос. суду Запорізької  області                                                                                                    6 –ДАГС