Рішення

від 25.01.2008 по справі 53/07-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25"

січня 2008 р.                                                           

Справа № 53/07-08

вх. № 137/1-53

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1.

1.відповідача - Кобильнік Д.А.

2.відповідача - ЛуценкоК.В.

3.відповідача - Луценко К.В.

3-ї особи - не з*явився  

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1., м. Харків 

до  1. ТОВ ІКФ

"Сантана ЛТД К" м. Х-в

2. КП "Тантор", м. Одеса   3. ПП "Ізуїль-С", м. Одеса

3-я особа Міністерство оборони України , м. Київ   

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до ТОВ

ІКФ«Сантана», КП «Тантор» та ПП «Ізуїль-С» про визнання недійсним договору про

зобов'язання перемогти в конкурсі та зобов'язання укласти договори про спільну

діяльність у будівництві житла від 15 листопада 2007 року, а також договорів

№270/3/116-07Р від 13 грудня 2007 року та №270/3/117-07Р від 13 грудня 2007

року про спільну діяльність у будівництві житла.

В обґрунтування своїх вимог, 

позивач вказує на той факт, що 15 листопада 2007 року між Товариством з

обмеженою відповідальністю Інноваційна - комерційна фірма „САНТАНА” ЛТД.Ко. та

позивачем було укладено договір про зобов'язання перемогти в конкурсі та

зобов'язання укласти договори про спільну діяльність у будівництві житла згідно

якого Товариство з обмеженою відповідальністю Інноваційна - комерційна фірма

„САНТАНА” ЛТД.Ко. зобов'язувалося виграти конкурс постійно діючої комісії

Державного департаменту надлишкового майна та земель Міністерства оборони

України з питання відбору найкращої пропозиції для здійснення спільної

діяльності по будівництву житла для військовослужбовців Збройних Сил України та

членів їх сімей на земельній ділянці орієнтовною площею 103,3 га, що

розташована за адресою: АР Крим, м. Севастополь (військове містечко - № Алсу -

5) та на земельній ділянці орієнтовною площею 143,56 га, що розташована за

адресою: м. Львів, смт. Брюховичі (військове містечко - № 160) на користь

Позивача. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю Інноваційна -

комерційна фірма „САНТАНА” ЛТД.Ко. взяла на себе зобов'язання з приводу

укладання між Міністерством оборони України та Позивачем Договору про спільну

діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) на земельній

ділянці орієнтовною площею 103,3 га, що розташована за адресою: АР Крим, м.

Севастополь (військове містечко - № Алсу - 5) та Договору про спільну

діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) на земельній

ділянці орієнтовною площею 143,56 га, що розташована за адресою: м. Львів, смт.

Брюховичі (військове містечко - № 160). Також позивач зазначає, що через

надання неправдивої інформації про проведення конкурсу та не оголошення про

його проведення 05 жовтня 2007 року, права позивача були порушені. Також,

останньому відомо, що на теперішній час, переможці конкурсу ПП «Ізуїль-С» та КП

«Тантор»  не виконали зобов'язання по

вищевказаним Договорам від 13 грудня 2007 року №270/3/116-07Р, №270/3/117-07Р.

У зв'язку з чим, дані Договори повинні бути визнані судом недійсними.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені

позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник 1-го відповідача в судовому засіданні проти

задоволення позовних вимог заперечує частково.

Представник 2-го відповідача в судовому засіданні проти

задоволення позовних вимог заперечує частково.

Представник 3-го відповідача в судовому засіданні проти

задоволення позовних вимог заперечує частково.

Предстаник 3-ї особи в призначене судове засідання не з'явився,

про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини

неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними

матеріалами у справі.

В судовому засіданні 21.01.2008 року було оголошено перерву до

25.01.2008 року о 14:15 год. для оголошення повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників

сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з

наступного:

Як встановлено судом 13.12.2007 року між Міністерством оборони

України (далі -третя особа) та Колективним підприємством “Тантор” (далі

-відповідач 2)  було укладено Договір №

270/3/117-07 Р (далі - Договір 1) про спільну діяльність у будівництві житла

(без об'єднання вкладів учасників).

13.12.2007 року між третьою особою та Приватним підприємством

“Ізуїль-С” (далі -відповідач 3) було укладено Договір № 270/3/116-07 Р (далі -

Договір 2) про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів

учасників).

Вказані договори, було укладено за результатами засідання постійно

діючої комісії третьої особи з питань відбору на конкурсних засадах найкращої

пропозиції для здійснення спільної діяльності по будівництву житла для

військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей. Згідно протоколу №

1 від 05.10.2007 року конкурсні пропозиції відповідача - 2 та відповідача - 3

були визнані найкращими. Вказане засідання комісії було проведено відкрито, за

участі суб`єктів господарської діяльності, тому суд не вбачає в діях

відповідачів 2 і 3, а також третьої особи порушень діючого законодавства та

прав позивача при проведенні вищезгаданого конкурсу.

Що стосується визнання недійсними Договорів 1 та 2, судом

встановлене наступне:

Згідно п. 2.1. Договорів 1 та 2 його предметом визначено

будівництво комплексу житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури

та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та

адміністративного значення згідно з проектно-кошторисною документацією на

земельних ділянках:

- орієнтованою площею 143,56 га, яка розташована у смт. Брюховичі,

м. Львів (військове містечко № 160);

- орієнтованою площею 103,3 га, яка розташована у Автономній

Республіці Крим, м. Севастополь (військове містечко № АЛСУ-5) відповідно.

Також, п.п. 2.2., 2.3. Договорів 1 та 2 визначено, що спільна

діяльність здійснюється без об'єднання вкладів учасників, сторони зберігають

свою юридичну самостійність, майнова самостійність сторін є обмеженою щодо

розпорядження вкладами у спільну діяльність.

Умовами розділу 3 про частки та розподіл часток сторін у спільній

діяльності Договору погоджено, що з метою реалізації задач спільної діяльності

сторони здійснюють вклади у спільну діяльність у вигляді грошових коштів,

нерухомого майна, інших матеріальних і нематеріальних активів.

Частка третьої особи на цілі спільної діяльності відповідно до

умов Договору 1 орієнтовно становить 200000000 грн. 00 коп. До складу частки

третьої особи на цілі спільної діяльності включається здійснення оцінки права

забудови зазначеної земельної ділянки, здійснення технічного нагляду та

прийняття будівель в експлуатацію, участь в узгодженнях по переоформленню права

користування земельною ділянкою на відповідача 2. Сторони домовились, що частка

третьої особи у спільній діяльності складає 25% (підпункт 3.2.1. пункту 3.2.

Договору 1).

Частка відповідача 2 на цілі спільної діяльності відповідно до

умов Договору 1 орієнтовно складає 600000000 грн. 00 коп. Відповідач 2 здійснює

свій вклад коштами шляхом фінансування в установленому законодавством порядку

будівництва квартир, будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та

вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально - побутового, торговельного та

адміністративного призначення, передачі рухомого та нерухомого майна та інших

товарно -матеріальних цінностей та за допомогою ведення загальних справ

учасників Договору 1, в порядку та на умовах, передбачених Договором 1. Частка

відповідача 2 у спільній діяльності складає 75 % (підпункт 3.2.2. пункту 3.2.

Договору 1).

Частка третьої особи на цілі спільної діяльності відповідно до

умов Договору 2 орієнтовно становить 20000000 грн. 00 коп. До складу частки

третьої особи на цілі спільної діяльності включається здійснення оцінки права

забудови зазначеної земельної ділянки, здійснення технічного нагляду та

прийняття будівель в експлуатацію, участь в узгодженнях по переоформленню права

користування земельною ділянкою на відповідача 3. Сторони домовились, що частка

третьої особи у спільній діяльності складає 25% (підпункт 3.2.1. пункту 3.2.

Договору 2).

Частка відповідача 3 на цілі спільної діяльності відповідно до

умов Договору 2 орієнтовно складає 60000000 грн. 00 коп. Відповідач 3 здійснює

свій вклад коштами шляхом фінансування в установленому законодавством порядку

будівництва квартир, будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та

вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально - побутового, торговельного та

адміністративного призначення, передачі рухомого та нерухомого майна та інших

товарно -матеріальних цінностей та за допомогою ведення загальних справ

учасників Договору 2, в порядку та на умовах, передбачених Договором 2. Частка

відповідача 2 у спільній діяльності складає 75 % (підпункт 3.2.2. пункту 3.2.

Договору 2).

Результати спільної діяльності третьої особи та відповідачів 2 та

3 передбачені пунктом 5.1. Договорів 1 та 2, відповідно до якого після введення

об'єкту в експлуатацію  третя особа

отримує квартири загальною площею 25% від загальної площі квартир в об'єктах, а

відповідачі 2 та 3 - 75% від загальної площі квартир в об'єктах.

При цьому, пунктом 4.4. Договорів 1 та 2 сторони погодили і

встановили, що для досягнення мети Договорів 1 та 2 відповідачі 2 та 3

приймають повноваження  на виконання

функцій замовника по будівництву об'єктів.

Згідно ст. 13 Конституції України визначено - земля є об'єктом

права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють

органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених

Конституцією України.

Згідно ст. ст. 1, 2, 3 Закону України „Про правовий режим майна у

Збройних силах України” військове майно - це державне майно, закріплене за

військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил

України. Вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном

належить до компетенції Кабінету Міністрів України. Військове майно

закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві

оперативного управління. Статус військового майна набуває з моменту його

надходження до Збройних Сил України та закріплення його за військовою частиною

Збройних сил України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про використання земель

оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної

діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів,

підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань,

утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Статтею 16 Земельного кодексу України встановлено, що надання

земельних ділянок у користування  здійснюється  в порядку відведення.

Отже, земельні ділянки, що знаходяться у користуванні третьої

особи є об'єктом державної власності.

Як встановлено судом на відведених земельних ділянках розташовані

війскові містечка № 160 та № АЛСУ-5 з відповідними житловими будинками та

цілісними майновими інфраструктурними комплексами, у зв'язку з чим судом не

вбачається порушень з боку третьої особи щодо використання земельних ділянок за

нецільовим призначенням.

Також, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази

передачі відповідачу 2 та відповідачу 3 самих земельних ділянок, а ні в оренду,

а ні в користування, а ні в будь-який інший спосіб у суду відсутні підстави

вважати, що відбулось відчуження земель оборони або зміна їх цільового

призначення.

Згідно зі статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що

за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно

діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не

суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання

вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до частини 2 статті 1131 Цивільного кодексу України

умови договору про спільну діяльність, у томі числі координація спільних дій

учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для

спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у

результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін,

якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Спеціальним актом, що встановлює правові та організаційні основи

планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на

забезпечення сталого розвитку населених пунктів, є Закон України «Про

планування і забудову територій».

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про планування

і забудову територій»фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити

будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на

праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів

відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій,

у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на

будівництво об'єкта містобудування (далі -дозвіл на будівництво).

Згідно з частиною четвертою ст. 24 Закону України „Про планування

і забудову територій” у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою

рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної

власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному

земельним законодавством містобудування в порядку, визначеному земельним

законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього

об'єкта.

Частина чотирнадцята статті 24 Закону України „Про планування і

забудову територій цього закону передбачає, що дозвіл на будівництво об'єкта

містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без

одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного

архітектурно-будівельного контролю.

Згідно зі статтею 29 цього Закону дозвіл на виконання будівельних

робіт -це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання

будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та

споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання

будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного

контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової

політики України від 5 грудня 2000 року № 273 затверджено Положення про порядок

надання дозволу на виконання будівельних робіт (зареєстровано в Міністерстві

юстиції України 25 грудня 2000 р. за № 945/5166). Це положення встановлює

порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового

будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації

та капітального ремонту об'єктів. Положення розроблено згідно зі статтею 29

Закону України „Про планування і забудову територій”.

Відповідно до пункту 7.5.3. договорів № 270/3/117-07 Р та №

270/3/116-07 Р від 13.12.2007 власне саме будівництво буде розпочато після

збору вихідних даних (в тому числі зміна в установленому законодавством України

порядку цільового призначення земельної ділянки, оформлення користування земельною

ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво), розробки

проектно-кошторисної документації, її погодження, експертиза та затвердження,

відведення земельної ділянки до стадії будівництва.

Підпункти 7.5.1, 7.5.2. пункту 7.5. договорів № 270/3/117-07 Р та

№ 270/3/116-07 Р від 13.12.2007 саме і передбачають збір вихідних даних (в тому

числі зміна в установленому законодавством порядку цільового призначення

земельної ділянки, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим

призначенням якої є будівництво), розробка проектно-кошторисної документації,

її погодження, експертиза та затвердження, відведення земельної ділянки до

стадії будівництва і не суперечать статтям 24, 29 Закону України „Про

планування і забудову територій”, наказу Державного комітету будівництва,

архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року № 273.

Договір про спільну діяльність сторін у будівництві житла

передбачає не тільки порядок виконання та фінансування підрядних робіт по

будівництву об'єкту, а і вчинення відповідних організаційних заходів.

Так, пунктом 6.1 Договорів № 270/3/117-07 Р та № 270/3/116-07 Р

від 13.12.2007 передбачено, що третя особа забезпечує в установленому

законодавством України порядку оформлення за рахунок та за участю відповідачів

2 та 3 землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою,

цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування „Об'єкту”.

Тобто у Договорах 1 та 2 чітко зазначено, що оформляється

необхідна документація на право користування земельними ділянками, цільовим

призначенням яких є будівництво „Об'єкту”, зазначена документація оформляється

відповідно до вимог ст.ст. 20, 38 Земельного кодексу України та ст. 22 Закону

України „Про основи містобудування”.

Слід зазначити, що діючим законодавством не заборонено укладати

договір на забудову земельної ділянки до оформлення зміни її цільового

призначення. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України приступати до

використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання

документів, що підтверджує право на неї, забороняється, але як вище

зазначалось, умовами договорів № 270/3/117-07 Р та № 270/3/116-07 Р від

13.12.2007 визначено, що здійснення будь-яких дій по будівництву можливо тільки

після оформлення всієї необхідної документації.

Припинення права постійного користування земельними ділянками буде

здійснюватися третьою особою шляхом добровільної відмови за його заявою до

власника земельних ділянок, що відповідає вимогам статті 142 Земельного кодексу

України та умовам Договорів 1 та 2.

Згідно зі статтею 4 Закону України „Про інвестиційну діяльність”

об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового

будівництва, фінансування, спорудження яких здійснюється з використанням

недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в

управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може

здійснюватись виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з

нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які

створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск

безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця

такої нерухомості.

Тобто, стаття 4 Закону України „Про інвестиційну діяльність”

передбачає обмеження щодо фінансування саме спорудження об'єктів житлового

будівництва. Механізми інвестування спорудження об'єктів житлового будівництва,

які передбачені у ст. 4 даного Закону, також передбачають укладання відповідних

договорів із безпосередньо забудовником після затвердження проектної

документації та отримання відповідних дозволів.

Таким чином, умови договорів № 270/3/117-07 Р та № 270/3/116-07 Р

від 13.12.2007 передбачають вчинення сторонами ряду заходів: організаційних,

правових, фінансових (у тому числі залучення коштів від фізичних та юридичних

осіб в порядку передбаченому законодавством). Управління спільною діяльністю

відповідно пункту 4.2 договорів № 270/3/117-07 Р та № 270/3/116-07 Р від

13.12.2007 здійснюють відповідачі 2 та 3 відповідно.

Договори № 270/3/117-07 Р та № 270/3/116-07 Р від 13.12.2007

відповідають вимогам Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і

управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”. Закон

встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів

фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла

та особливості управління цими коштами, а згідно з абз.) а, б), в) пункту 6.2.

Договорів 1 та 2 відповідачі 2 та 3 приймають на себе виконання функцій

„Замовника”, що визначені пунктом 4.4. Договорів 1 та 2, укладають договір з

генерального підряду на будівництво «Об'єкту», забезпечують роботи

матеріальними ресурсами, відповідають за їх якість і відповідність вимогам

установленим нормативними документами та проектною документацією, погоджують

залучення до виконання робіт субпідрядників та робочої сили; укладають за

погодженням з третьою особою договори на проектування і будівництво “Об'єкту” з

генеральним проектувальником та підрядником, у разі необхідності -субпідрядниками.

Надають третій особі засвідчені копії укладених з генеральним субпідрядником та

генеральним підрядником угоди в трьохденний термін з дати їх укладання;

здійснюють за планом проектування  та

будівництва “об'єкту”, його фінансування в установленому законодавством

порядку, а також інші витрати, пов'язані з будівництвом, введенням в

експлуатацію і передачею “об'єкту” на баланс експлуатаційними організаціями.

Тобто, відповідачі 2 та 3 при здійсненні функції щодо ведення спільних справ

учасників відповідно до статті 1131 Цивільного кодексу України укладають

правочини у порядку передбаченому Законом України „Про фінансово-кредитні

механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з

нерухомістю”.

Стаття 4 Закону України „Про інвестиційну діяльність”, Закон

України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві

житла та операціях з нерухомістю” не поширюється на всі відносини пов'язані з

будівництвом об'єктів житлової забудови, а тільки щодо відносин фінансування

саме процесу спорудження житла.

Отже, спірні договори укладено з додержанням всіх вимог

законодавства України що регулює спірні правовідносини.

Відповідно вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України

зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного законодавства, а також   моральним 

засадам суспільства.

Недодержання  в  момент вчинення  правочину 

стороною  (сторонами) наведеної

вимоги згідно ст. 215  Цивільного кодексу

України є підставою недійсності правочину. 

Як вбачається з позовної заяви позивач вважає, що під час

укладання спірних Договорів 1 та 2 були порушені вимоги законодавства України і

ці порушення зачіпають його інтереси, також, йому відомо, що на теперішній час,

переможці конкурсу ПП «Ізуїль-С» та КП «Тантор» 

не виконали зобов'язання по вищевказаним Договорам від 13 грудня 2007

року №270/3/116-07Р, №270/3/117-07Р. У зв'язку з викладеним, дані Договори, на

думку позивача, повинні бути визнані судом недійсними.

Діючим законодавством не передбачено можливості визнання угоди недійсною

внаслідок невиконання сторонами своїх зобов`язань за угодою. В даному випадку

для сторони, що не виконала своїх зобов`язань настають наслідки передбачені ст.

611 ЦК України. Крім цього, згідно ст. 651 ЦК України, зміна  або 

розірвання договору  допускається

лише за  згодою сторін. Договір  може 

бути   змінено  або 

розірвано  за рішенням суду на

вимогу однієї із сторін  у  разі 

істотного  порушення  договору   

другою   стороною та в  інших 

випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення

стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона  значною мірою 

позбавляється  того, на  що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно  ст.  654 

ЦК  України,  зміна 

або  розірвання договору  вчиняється в 

такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо

інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового

обороту.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь

встановленої сили.

З урахуванням того, що Договори 1 та 2 укладено у відповідності до

законодавства, а позивач не довів наявність порушень які б впливали на його

інтереси, суд дійшов до висновку про те, що відсутні підстави для визнання

Договорів  1 та 2 недійсними.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги у цій частині

спростовуються положеннями чинного законодавства, а тому не підлягають

задоволенню.

Що стосується договору від 15 листопада 2007 року між позивачем та

Товариством з обмеженою відповідальністю Інноваційна - комерційна фірма

„САНТАНА” ЛТД.Ко. про зобов'язання перемогти в конкурсі та зобов'язання укласти

договори про спільну діяльність у будівництві житла згідно якого Товариство з

обмеженою відповідальністю Інноваційна - комерційна фірма „САНТАНА” ЛТД.Ко.

зобов'язувалося виграти конкурс постійно діючої комісії Державного департаменту

надлишкового майна та земель Міністерства оборони України з питання відбору

найкращої пропозиції для здійснення спільної діяльності по будівництву житла

для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, суд дійшов

наступного висновку:

Згідно ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути

спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, недодержання вимог

вказаної норми є підставою для визнання правочину недійсним.

Оскільки конкурс, у якому зобов`язалося перемогти ТОВ ІКФ

“Сантана” відбувся ще до укладення спірного договору, а саме: 05 жовтня 2007

року, суд дійшов висновку, що даний договір не був спрямований на реальне

настання правових наслідків, а тому у відповідності до ст. 215 ЦК України має

бути визнаний недійсним.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального

кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита

та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу

покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. У зв'язку з

тим, що позивач не наполягає на стягненні судових витрат з відповідачів, суд

вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита та витрати на

інформаційно - технічне забезпечення судового процесу залишити на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 203, 215, 654 ЦК  України, ст. 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85

ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про зобов'язання перемогти в конкурсі та

зобов'язання укласти договори про спільну діяльність у будівництві житла від 15

листопада 2007 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код

НОМЕР_1, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) та

Товариством з обмеженою відповідальністю Іноваційно - комерційної фірми

«Сантана» ЛТД. Ко. (61118, м. Харків, вул. Тимуровців, 54, код 14095352,

відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні).

Відмовити Фізичній особоі - підприємцю ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код

НОМЕР_1, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) в

задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів № 270/3/116-07 про

спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) між

Міністерством оборони України (03049, м. Київ, пр-т, Повітрофлоцький, 28а, код

00034022, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) та

Приватним підприємством «Ізуїль-С» (65078, м. Одесса, вул. Терешкової, 21, код

34800158, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) від

13 грудня 2007 року, № 270/3/117-07 про спільну діяльність у будівництві житла

(без об'єднання вкладів учасників) між Міністерством оборони України (03049, м.

Київ, пр-т, Повітрофлоцький, 28а, код 00034022, відомості про розрахункові

рахунки в матеріалах справи відсутні) та Колективним підприємством «Тантор» (65078,

м. Одеса, вул. Терешкової, 21, код 30454398, відомості про розрахункові рахунки

в матеріалах справи відсутні) від 13 грудня 2007 року.

Повний текст рішення підписано 25.01.2008 року.

Суддя                                                            

                               Прохоров С.А.