Постанова

від 17.01.2011 по справі 11159/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 січня 2011 р.                                                                                 № 2-а- 11159/10/2070  

Харківський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Фоміної В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гавриш Н.С.,

відповідача - Караульної Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерсервіс Трейд"   

до

 Державної податкової інспекції  у Київському районі м.Харкова   

про

 скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерсервіс Трейд» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення – рішення відповідача:  № 0000611505/0 про визначення суми податкового зобов’язання в розмірі 48 400,00 гривень та нарахування штрафних санкції в розмірі 9 680, 00 гривень, загальна сума – 58 080,00 гривень від 27.08.2010 року; № 0000661505/0 про визначення суми податкового зобов’язання в розмірі 238 426,00 гривень та нарахування штрафних санкцій в розмірі 95 370, 40 гривень, загальна сума – 333 796,40 гривень від 10.09.2010 року; № 0000611505/1 про визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 48 400,00 гривень та нарахування штрафних санкцій, загальна сума – 58 080,00 гривень, від 30.09.2010 року, які були прийнятті Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним.

11.08.2010 року ДПІ Київського району м. Харкова було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерсервіс Трейд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за червень 2010 року, про що 16.08.2010 року було складено Акт № 4878/15-509/36373676.

27.08.2010 року на підставі Акту № 4878/15-509/36373676 відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення № 0000611505/0 про нарахування суми податкового зобов’язання в розмірі 48 400,00 гривень та нарахування штрафних санкцій в розмірі 9 680,00 гривень, загальна сума – 58 080,00 гривень.

19.08.2010 відповідачем було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за по уточнюючим розрахункам податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2010 року, про що 26.08.2010 року було складено Акт № 5070/15-509/36373676.

10.09.2010 року на підставі Акту перевірки № 5070/15-509/36373676 відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000661505/0 про нарахування суми податкового зобов’язання в розмірі в розмірі 238 426,00 гривень та нарахування штрафних санкцій в розмірі 95 370, 40 гривень, загальна сума – 333 796,40 гривень.

30.09.2010 року відповідачем на підставі Акту перевірки № 5070/15-509/36373676 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000611505/01 про нарахування суми податкового зобов’язання в розмірі 48 400,00 гривень та нарахування штрафних санкцій в розмірі 9 680,00 гривень, загальна сума – 58 080,00 гривень.

Позивач вважає, що відповідачем в Актах перевірки було помилково встановлено порушення пп.7.2.1, 7.2.3. пункту 7.2.; підпункту 7.4.1. пункту 7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та заниження податку на додану вартість у квітні, червні 2010 року та відповідне завищення податкового кредиту на суми у розмірі 238 426, 00 гривень та у розмірі 48 000,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення позову заперечував, про що подав до суду свої заперечення (а.с. 122-125), зазначаючи, що при співставленні податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів, перевіркою встановлено, що позивач до складу податкового кредиту включив суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Укрбуд ПБК 21». Відповідно до «Системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», ПП «Укрубуд ПБК 21» декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року не визнана як податкова звітність, а декларацію з ПДВ за червень 2010 році не було подано. За результатами відпрацювання баз даних встановлення відхилення податкового кредиту та податкового зобов’язання за квітень 2010 року у розмірі 238 426, 00 гривень; за червень 2010 року у розмірі 48 000,00 гривень. Факт невизнання податкових декларацій контрагента позивача як податкової звітності, свідчить на думку ДПІ у Київському районі про відсутність правових підстав для формування податкового кредиту.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов  підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 11.08.2010 року відповідачем було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за червень 2010 року, про що було 16.08.2010р. було складено Акт перевірки № 4878/15-509/36373676 (а.с.11-16). В результаті проведеної перевірки відповідачем було встановлено, що господарські операції, на підставі яких позивачем було задекларовано податковий кредит в розмірі 48 400,00 гривень, фактично не відбувались.

27.08.2010 року на підставі Акту перевірки № 4878/15-509/36373676 відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000611505/0 про нарахування суми податкового зобов’язання в розмірі 58 080,00 гривень, з яких 48 400,00 гривень за основним платежем та 9 680,00 гривень штрафних санкцій. Також, під час проведення перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем  пп.7.2.3. пункту 7.2.; підпункту 7.4.1. пункту 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податку на додану вартість.

Відповідач в своєму Акті перевірки № 4878/15-509/36373676 обґрунтував свій висновок про наявність зазначеного порушення тим, що податкова декларація з податку на додану вартість контрагента позивача – Приватного підприємства «Укрбуд ПБК 21» за червень 2010 року не була визнана як податкова звітність (аркуш перевірки 4). У зв’язку з цим відповідач дійшов висновку, що видаткова накладна № РН -001375 (а.с.66) та податкова накладна № 29065 від 29.06.2010 року (а.с.67) на суму ПДВ 48 400,00 гривень, що була виписана ПП «Укрбуд ПБК 21» не надає підстав позивачу для формування податкового кредиту.

19.08.2010 відповідачем було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за по уточнюючим розрахункам податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2010 року, про що 26.08.2010 року було складено Акт № 5070/15-509/36373676 (а.с.23-30).  

10.09.2010 року на підставі Акту перевірки № 5070/15-509/36373676 відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000661505/0 про нарахування суми податкового зобов’язання в розмірі в розмірі 238 426,00 гривень та нарахування штрафних санкцій в розмірі 95 370, 40 гривень, загальна сума – 333 796,40 гривень (а.с.99).

30.09.2010 року відповідачем на підставі Акту перевірки № 5070/15-509/36373676 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000611505/1 про нарахування суми податкового зобов’язання в розмірі 48 400,00 гривень та нарахування штрафних санкцій в розмірі 9 680,00 гривень, загальна сума – 58 080,00 гривень (а.с.109). Відповідач в Акті перевірки №

5070/15-509/36373676 стверджував, що позивачем було порушено пп.7.2.3. пункту 7.2.; підпункту 7.4.1. пункту 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та занижено податок на додану вартість та ч.1.ст.203, 215, п.1 ст.16, 218 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Полімерсервіс Трейд» з ПП «Укрбуд ПБК 21».

Відповідач в своєму Акті перевірки обґрунтував свій висновок про наявність зазначеного порушення тим, що податкові декларації з податку на додану вартість контрагента позивача – ПП «Укрбуд ПБК 21» за квітень 2010 року визнанні як неподаткові (аркуш перевірки 7). У зв’язку з цим, відповідач дійшов висновку, що податкові накладні:

№ 21.8 від 21.04.2010 року на суму ПДВ 23 694,77 гривень, що була виписана ПП «Укрбуд ПБК 21» (а.с. 60)

№ 21.9 від 21.04.2010 року на суму ПДВ 166 719,32 гривень, що була виписана ПП «Укрбуд ПБК 21» (а.с. 58)

№ 21.7 від 21.04.2010 року на суму ПДВ 50 667,42 гривень, що була виписана ПП «Укрбуд ПБК 21» (а.с. 62)

№ 22.8 від 22.04.2010 року на суму ПДВ 4 808,57 гривень, що була виписана ПП «Укрбуд ПБК 21» (а.с. 64).

№ 22.9 від 22.04.2010 року на суму ПДВ 2 958,33 гривень, що була виписана ПП «Укрбуд ПБК 21» (а.с.63).

№ 30.12 від 30.04.2010 року на суму ПДВ 166,67 гривень, що була виписана ПП «Укрбуд ПБК 21»

Разом з заявою про приєднання документів від 06.12.2010 року позивачем було надано копію постанови Харківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-11032/10/2070 (а.с.147-153), яка набрала законної сили разом з прийняттям ухвали Харківським апеляційним адміністративним судом від 24.11.2010 року (а.с.154). Відповідно до зазначених документів суд постановив:

«Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі

м. Харкова щодо не визнання податкових декларацій ПП «Укрбуд ПБК 21» (ідентифікаційний код: 33481728) з податку на додану вартість за червень 2010 року (від 20.07.2010 року, вхід.

№ 176629), за липень 2010 року (від 19.08.2010 року, вхід.№ 92774), серпень (вхід.№ 08348, від 20.09.2010 року), податкової декларації з прибутку за перше півріччя 2010 року (від 06.08.2010 року, вхід. № 86841) протиправними.

Зобов'язати державну податкову інспекцію у Київському районі міста Харкова (місцезнаходження: вул. Чернишевська, 41, м. Харків, 61002; ідентифікаційний код: 22705959) визнати податкові декларації ПП «Укрбуд ПБК 21» (ідентифікаційний код: 33481728) з податку на додану вартість за червень 2010 року (від 20.07.2010 року, вхід.№ 176629), за липень 2010 року (від 19.08.2010 року, вхід. № 92774), серпень (вхід.№ 08348, від 20.09.2010 року), податкової декларації з прибутку за перше півріччя 2010 року (від 06.08.2010 року, вхід.№ 86841) як податкову звітність».

Крім того, позивачем разом з цією заявою було подано копію постанови від 28.07.2010 року Харківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-8676/10/2070 (а.с.140-142), яка набрала законної сили разом з прийняттям ухвали Харківським апеляційним адміністративним судом від 20.10.2010 року (а.с.143-146). Відповідно до зазначених документів суд постановив:

«Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова щодо присвоєння податковій декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства «Укрбуд ПБК 21» (код ЄДРПОУ 33481728) за квітень 2010 року (від 20.05.2010 року № 49757) та за травень 2010 року (від 17.06.2010 року № 53147) в електронних базах статусу «не визнано, як податкова декларація;

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі міста Харкова видалити в електронних базах статус «не визнано, як податкова декларація» податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року (від 20.05.10 року № 49757) та податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року (від 17.06.2010 року № 53147)».

Згідно з ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України «обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній… справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини». Вищевказані рішення набрали законної сили, а тому факти, встановлені в них, не потребують доведення. Таким чином, твердження відповідача про те, що податкові декларації з податку на додану вартість за квітень та червень 2010 року контрагента позивача – ПП «Укрбуд ПБК 21» не були визнані як податкова звітність спростовується судовими рішеннями. Отже, відомості щодо не визнаної в якості податкової звітності, податкової декларації з ПДВ контрагента позивача (ПП «Укрбуд ПБК 21») не знайшли свого підтвердження та не можуть сприйматися судом в якості доказів правомірності податкових повідомлень – рішень.

В своїх письмових запереченнях на позов, відповідач стверджує, що позивачем не було дотримано вимог ст. 203 Цивільного кодексу України в частині спрямованості правочинів на реальне настання правових наслідків. Так, на думку відповідача, дані податкової звітності ПП «Укрбуд-ПБК 21» свідчать про відсутність на підприємстві управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (послуг, робіт), тобто необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Вказане спростовується наступним.

05.05.2009 року між позивачем та ПП «Укрбуд ПБК 21» було укладено договір поставки

№ 05/05 (а.с. 52-55). Умовами цього договору було передбачено, що позивач отримує від ПП «Укрбуд ПБК 21» у власність обладнання (п.1.1. договору). Вказаний договір був оплачений шляхом емісії ТОВ «Полімерсервіс трейд» векселів. Вказані векселі були пред’явленні до оплати, про що свідчать акт пред’явлення векселів до платежу від 02.06.2010 року, листи про уточнення в платіжних дорученнях від 14.06.2010 року та від 10.08.2010 року (а.с.159-163). Заборгованість за векселями було погашено, про що позивачем було подано копії виписок з банківського рахунку позивача від 02.06.2010 року, від 03.06.2010 року, від 11.06.2010 року, від 29.06.2010 року, від 23.09.2010 року (а.с.171-172).

Про те, що обладнання було реально передано від ПП «Укрбуд ПБК 21» до ТОВ «Полімерсервіс Трейд» свідчить видаткові накладні №№

РН – 009909 від 21.04.2010 року на загальну суму 304 480,50 гривень, з яких сума ПДВ 50 746,75 гривень, що відповідає сумі ПДВ, яка вказана в податковій накладній № 21.7. від 21.04.2010 року

РН – 009910 від 21.04.2010 року на загальну суму 142 168,60 гривень, з яких сума ПДВ 23 694,77 гривень, що відповідає сумі ПДВ, яка вказана в податковій накладній № 21.8. від 21.04.2010 року

РН – 009911 від 21.04.2010 року на загальну суму 999 840,01 гривень, з яких сума ПДВ 166 639,99 гривень, що відповідає сумі ПДВ, яка вказана в податковій накладній № 21.9. від 21.04.2010 року.

Як вбачається зі змісту цих видаткових накладних - вони підписані уповноваженими особами та скріпленими печатками ТОВ «Полімерсервіс Трейд» та ПП «Укрбуд ПБК 21».

30.03.2010 року між позивачем та ПП «Укрбуд ПБК 21» було укладено Договір № 30/2010 зберігання (а.с. 163-164). Як вбачається з розділу 2 цього Договору, позивач передав ПП «Укрбуд ПБК 21» на зберігання обладнання вартістю 328 223, 38 гривень. В п.3.1 Договору зазначена адреса складу, де зберігалося обладнання – вул. Біологічна, 6 м. Харків. Також, позивачем було надано Акт № ОУ 0000009 здачі – прийняття робіт (наданих послуг) від 30.04.2010 року (а.с.165), відповідно до якого позивач сплатив ПП «Укрбуд ПБК 21» послуги в розмірі 1000,00 гривень в тому числі ПДВ- 166,67 гривень, що відповідає сумі ПДВ, яка вказана в податковій накладній

№ 30.12 від 30.04.2010 року.

Крім того, позивач надав примірник договору № 1/4/п від 01.04.2010 року, якій був укладений з фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 166). Як випливає зі змісту цього договору, обладнання було транспортовано з Харкова до Дніпропетровська та Ужгорода (а.с.166). Про те що вказаний договір був виконаний свідчать: рахунок – фактура б\н від 21.04.2010 року (а.с.168), два Акта здачі-приймання наданих послуг від 21.04.2010 року (а.с.169) на суми 1 833,33 гривні та 5 416,67 гривень, видатковий касовий ордер від 23.04.2010 року (а.с.168).

Також, позивачем було надано Договір про надання технічних послуг з монтажу обладнання № 01/4-10 від 01.04.2010 року спрямований на проведення монтажних робіт та запуску обладнання. Акт ОУ 000005 здачі – прийняття робіт (наданих послуг) від 23.04.2010 року на суму 17 433,29 гривень, з яких ПДВ становить 2 905,55 гривень (а.с. 156). Акт ОУ 000006 здачі – прийняття робіт (наданих послуг) від 22.10.2010 року на суму 28 851,00 гривень, з яких ПДВ 4 808,57 гривень, що відповідає сумі, зазначеній в податковій накладній № 22.8 від 22.04.2010 року (а.с.158). Акт № ОУ 000007 здачі – прийняття робіт (наданих послуг) від 22.10.2010 року на суму 17 750,00 гривень, з яких ПДВ 2 958,33 гривень, що відповідає сумі, зазначеній в податковій накладній № 22.9 від 22.04.2010 року (а.с.157)

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов‘язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що господарські операції (договір з поставки обладнання, договір зберігання, договір з транспортування, договір про надання технічних послуг з монтажу обладнання № 01/4-10) фактично були виконанні в повному обсязі, а у позивача виникло право на отримання податкового кредиту за податковими накладними

№ 29065 від 29.06.2010 року на суму ПДВ 48 400,00 гривень; № 21.8 від 21.04.2010 року на суму ПДВ 23 694,77 гривень; № 21.9 від 21.04.2010 року на суму ПДВ 166 719,32 гривень; № 21.7 від 21.04.2010 року на суму ПДВ 50 667,42 гривень; № 22.8 від 22.04.2010 року на суму ПДВ 4 808,57 гривень; № 22.9 від 22.04.2010 року на суму ПДВ 2 958,33 гривень; № 30.12 від 30.04.2010 року на суму ПДВ 166,67 гривень.

При цьому твердження відповідача стосовно того, що наявність у позивача вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Окрім того, суд звертає увагу, що у відповідача відсутнє право тлумачення закону.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відповідач робить висновок, що факт неподання податкових декларацій, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних вищевказаними контрагентами, у сукупності свідчать про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися, оскільки на думку податкового органу в даному випадку позивачем не дотримано обов'язкових умов для виникнення  такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

При цьому, акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені самим ТОВ «Полімерсервіс Трейд».

Суд звертає увагу, що законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено правильність визначення позивачем податкового кредиту.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем в судових засіданнях не надано доказів правильності висновків, на підставі яких були прийняти податкові повідомлення – рішення. Зазначені обставини дають суду підстави для їх скасування.

Виходячи з приписів ст. 19 Конституції України, то правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.  У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Київському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень  є неправомірними.

При таких обставинах, оскаржувані податкові повідомлення - рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України,  ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160–163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерсервіс Трейд" до Державної податкової інспекції  у  Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у  Київському районі міста Харкова винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерсервіс Трейд", а саме: № 0000611505/0 від 27.08.2010р. про визначення суми податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 58080 грн., № 0000661505/0 від 10.09.2010р. про визначення суми податкового зобов’язання  зі сплати податку на додану вартість у розмірі 333796,40  грн.,  № 0000611505/1 від 30.09.2010р. про визначення суми податкового зобов’язання  зі сплати податку на додану вартість у розмірі 58080 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерсервіс Трейд" (код ЄДРПОУ: 36373676, юридична адреса:                  вул. Чернишевська, буд. 13, корпус А-8, офіс 5-4, м. Харків, 61057) витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 (десять) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 січня 2011 року.  

  Суддя                                                                                                                 Заічко О.В.