Рішення

від 02.02.2011 по справі 7/231-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/231-10     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31  http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 лютого 2011 р.                                                                                             Справа 7/231-10     

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА", м. Київ          

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ-П", с. Гопчиця, Вінницька область        

стягнення 3 876,37 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача :   Сіленко А.О. - представник, довіреність № 07/11 від 01.01.2011 року, паспорт серія НО 477382 виданий 04.03.2003 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області 17.12.2010 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ-П" про стягнення 3876,37 грн. заборгованості за договором поставки продукції, з яких 3569,32 грн. основного боргу та 307,05 грн. пені.

Ухвалою від 20.12.2010 року порушено провадження у справі № 7/231-10 та призначено до розгляду на 02.02.2011 року.

Відповідач  в судове засідання 02.02.2011 року не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання  був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 204083860 наявним в матеріалах справи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 8162968 станом на 19.01.2011 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: с.Гопчиця, Погребищенський район, Вінницька область, 22216, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій було направлено ухвалу від 20.12.2010 року.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України  ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на юридичну особу.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали  від 20.12.2010 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Суд зауважує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи,  її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.    

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

02.02.2011 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог  в частині стягнення пені в розмірі 307,05 грн..

Вказана заява прийнята до розгляду як така, що не суперечить  ст. 22 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

21.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛГА" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля-П" (Покупець) був укладений договір № 1042, згідно п.1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від  Продавця  до Покупця.

Відповідно до п.2.1 Договору найменування та кількість  товару зазначаються в додатках або накладних, які є невід'ємними частинами  цього Договору.

Згідно п.3.1 Договору ціни на товар встановлюються на підставі прайс-листів, оплата  здійснюється в національній валюті.

Згідно п.3.2 Договору Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Продавцем товару з факту передачі такої партії товару.

При дослідженні обставин спору судом встановлено, що згідно видаткових накладних:

-  від 04.05.2010 року № ДОК-009065  поставлено товар на суму 1503,56 грн.;

- від 07.05.2010 року № ДОК-009367  поставлено товар на суму 2065,76 грн..

За твердженням позивача відповідач за отриманий згідно зазначених вище видаткових накладних товар не провів розрахунок.

Таким чином сума заборгованості становить 3569,32 грн. (1503,56+2065,76).

Слід вказати, що із наданих суду первинних документів вбачається, що передача Товару Покупцю відбувалась на підставі Договору виходячи із наявності посилань на останній у видаткових накладних тощо.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 21.10.2008 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 3569,32 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення пені суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився  від  позову і  відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує  прав  і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України  позивачу роз'яснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині стягнення пені суд враховує те, що вона підписана представником позивача Сіленко А.О. у якої наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності № 07/11 від 01.01.2011 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення пені.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.                                                                                          

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. У випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.                        

02.02.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.82, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.84, 85,  87, 115, 116  Господарського процесуального кодексу України, суд-

 ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ-П", с.Гопчиця, Погребищенський район, Вінницька область, 22216 (ідентифікаційний код - 34334860) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА", вул.Сирецька, буд.33А,                     м.Київ, 04073 (ідентифікаційний код - 23507629) - 3569 грн. 32 коп. - боргу, 93 грн. 92 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 217 грн. 31 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Прийняти відмову позивача від позовної вимоги про стягнення пені у сумі -              307 грн. 05 коп., провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з  повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  07 лютого 2011 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу  - вул. Сорокопуда, буд. 94 А, с. Гопчиця, Погребищенський район , Вінницька область, 22216  

3 - відповідачу - вул. Декабристів, 5 Б, м. Київ