Рішення

від 07.02.2011 по справі 10/2178-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/2178-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2011 р.Справа № 10/2178-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" с. Петриків Тернопільської області    

до Сільськогосподарського кооперативу "Вогник 1" с. Вочківці Волочиський район

про стягнення 28541,59 грн.

                                                                                         Суддя       Виноградова В.В.

Представники сторін:

позивач: не з'явився

відповідач: не з'явився

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 27563,35 грн., з яких 17098,85грн. відсотків за увесь час користування чужими коштами, 2578,50грн. 3% річних, 7886,00 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості за неоплачений товар, яка стягнута за рішенням господарського суду від 02.06.2009р. по справі №14/695. В обґрунтування вимог посилається на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.06.2009р. по справі №14/695, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України.

Позивачем надано уточнення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача 28541,59грн., в тому числі: 17771,09грн. відсотків за увесь час користування чужими коштами, 2708,61 грн. 3% річних; 8061,89грн. інфляційних нарахувань. Дана заява прийнята судом.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, причини неявки не повідомив.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не надіслав, своїм процесуальний правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено при вирішенні спору по справі №14/695 за позовом ТОВ "Славпродукт" с. Петриків Тернопільської області до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вогник-1" с. Вочківці Волочиського району  про стягнення 58630 грн., ТОВ "Славпродукт"  по накладних №ВО-0000079 від 11.04.2007р на суму 8400 грн. та №ВО-0000065 від 03.05.2007р. на суму 50230грн. передало СГК "Вогник 1" горох. СГК "Вогник 1" прийняв товар, що підтверджується довіреністю серія ЯЛЦ № 627132 від 02.04.2007р., довіреністю серія ЯЛЦ № 627142 від 31 травня 2007 року.

Рішенням господарського суду Хмельницької області  від 02.06.2009р. по справі №14/695 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" с. Петриків Тернопільської області до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вогник 1" с. Вочківці Волочиського району про стягнення 58630,00 грн. Видано відповідний наказ від 15.06.2009р.

Позивач посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, рішення господарського суду від 02.06.2009р. по справі №14/695, просить суд стягнути з відповідача на свою користь, у врахуванням збільшення позовних вимог 28541,59грн., з яких 2708,61 грн. 3% річних; 8061,89грн. інфляційних нарахувань, 17771,09 грн. відсотків за увесь час користування чужими коштами.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено при вирішенні спору по справі №14/695 відповідач не сплатив позивачу вартість отриманого товару, утворивши заборгованість в сумі 58630 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 8061,89 грн. втрат від індексу інфляції за період червень 2009 року –листопад 2010 року). Аналізуючи поданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, провівши перерахунок з врахуванням рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97Р, суд вважає, що правомірним буде нарахування інфляційних втрат в сумі 7730,33грн., які підлягають стягненню з відповідача. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 331,56 грн. інфляційних нарахувань необхідно відмовити.

Щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем 2708,61грн. 3% річних за період з 15.06.2009р. по 27.12.2010р., аналізуючи поданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 2698,59грн., яка підлягає стягненню з відповідача. В стягненні з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних в сумі 10,02грн. необхідно  відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 17771,09грн. процентів за користування чужими коштами, посилаючись на ст.ст. 536, 1054, 1057 ЦК України.

Проаналізувавши дані норми, враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 17771,09грн. процентів за користування чужими коштами не підлягають задоволенню, оскільки між сторонами не було укладено письмового договору про сплату процентів за користування чужими грошовими коштами, правовідносини, які виникли між сторонами є договором купівлі-продажу та не підпадають під визначення комерційного кредиту, оскільки позивач передав відповідачу товар, відстрочки щодо сплати даного товару не надавав.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи суму заявлених позовних вимог у розмірі 28541,59грн. та те, що позивачем сплачено 290,00грн. державного мита, відповідно до ст.ст. 46, 47, 47-1 ГПК України, п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. №7-93 (із змінами та доповненнями), сплачене позивачем платіжним дорученням №434 від 24.11.2010р. державне мито в сумі 4,58 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 1,12. 22, 25, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" с. Петриків Тернопільської області до сільськогосподарського кооперативу "Вогник 1" с. Вочківці Волочиського району про стягнення 28541,59грн. задоволити частково.

Стягнути з сільськогосподарського кооперативу "Вогник 1" с. Вочківці Волочиського району, (код 33978065) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" с. Петриків, Тернопільської області, вул. Лисенка, 12/6а, (код 34042038) 7730,33грн. (сім тисяч сімсот тридцять гривень 33 коп.) інфляційних втрат , 2698,59грн. (дві тисячі шістсот дев'яносто вісім гривень 59коп.) 3% річних, 104,29грн. (сто чотири гривні 29 коп.) витрат по оплаті державного мита, 86,23грн. (вісімдесят шість гривень 23коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" с. Петриків, Тернопільської області, вул. Лисенка, 12/6а, (код 34042038) зайво сплачене платіжним дорученням №434 від 24.11.2010р. державне мито в розмірі 4,58 грн. (чотири гривні 58 коп.), про що видати довідку.

Суддя                                                                      В.В. Виноградова

віддрук 3 прим:1-до справи:2-позивачу;3-відповідачу: