Постанова

від 07.02.2011 по справі 2а-13991/10/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 р.  

Справа № 2а-13991/10/0470

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Захарчук Н. В. В.В. Ільков

О.В. Єфанова

при секретарі

Ю.В. Чмух

за участю:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ТОВ з іноземними інвестиціями "Московський ювелірний завод" до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві про визнання протиправною постанови, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Московський ювелірний завод» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправною постанову Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики управління у справах захисту прав споживачів у м.Києві (далі – відповідач) №001898/пром. від 19 жовтня 2010 року про накладення стягнення за порушення вимог п.3.2.2 ДСТУ 3527-97 «Вироби золотарські з коштовних металів» загальні технічні умови по маркуванню та скасувати її.

Згідно з вищезазначеною постановою управлінням у справах захисту прав споживачів до позивача застосовано штраф за порушення вимоги п. 3.2.2 ДСТУ 3527-97 «Вироби золотарські з коштовних металів» загальні технічні умови по маркуванню, ст.6 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів" та п.5 «Правил роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 № 460, що виявилось, зокрема, у реалізації товарів за відсутності інформації про товари (дата виготовлення тощо).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він вважає постанову Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві №001898/пром. від 19 жовтня 2010 року незаконною і необґрунтованою, а тому рішення відповідача про накладення стягнення підлягає скасуванню.

   Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, підтримавши позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач не з’явився у судове засідання та не забезпечив участь повноважного представника. Повістки про дату, час та місце проведення судового засідання на адресу Відповідача направлені вчасно.

Відповідач  надав суду клопотання, в якому  просив передати адміністративну справу на розгляд до окружного адміністративного суду м. Києва, відповідно до ст.22 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд ухвалою від 01 грудня 2010 року  відмовив відповідачу  в задоволенні клопотання про передачу  адміністративної справи до окружного адміністративного суду м. Києва, згідно ст. ст. 19, 22 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи із матеріалів справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Московський ювелірний завод» (ЄДРПОУ 34734695) зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради  10.11.2004 року за №12241020000031546 (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №1000005251 від 12.12.2006р., видане ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська).

У вересні 2010 року посадовими особами Управління у справах захисту прав споживачів м.Києва проведено перевірку дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів (акт перевірки № 001980 від 08.09.2010р.). Перевірка проводилась в магазині, що належить позивачу, який розташований за адресою:  м.Київ, пл.Бесарабська, сектор А.

Перевірка здійснювалась на підставі направлення від 06.09.2010р. № 008013/0425 на перевірку посадових осіб відповідача.

Внаслідок проведення перевірки відповідачем було встановлено і відображено в акті №001980 від 08.09.2010р. факт реалізації позивачем товару, що не відповідає вимогам ДСТУ 3527-97 «Загальні технічні вимоги» (Вимоги золотарські з коштовних металів), а саме без дати виготовлення на виробах зі вставками з коштовних каменів: п.п.1-5 таблиці акту.

У таблиці №1 акту перевірки № 001980 від 08.09.2010р. відповідачем встановлено, що на п’яти етикетках з ювелірними виробами (обручка арт.R01-48179; обручка арт.R01-18107; обручка арт.R01-17127;  сережки арт.E01-52317; сережки арт.E01-48427), які реалізуються позивачем на території України, не вказана дата виготовлення виробу, що є порушенням вимог п.3.2.2 ДСТУ 3527-97 «Вироби золотарські з коштовних металів» загальні технічні умови по маркуванню.

За результатами перевірки щодо вказаних обставин відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимоги п. 3.2.2 ДСТУ 3527-97 «Вироби золотарські з коштовних металів» загальні технічні умови по маркуванню, ст.6 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів" та п.5 «Правил роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 № 460, що виявилось, зокрема, у реалізації товарів за відсутності інформації про товари (дата виготовлення тощо), у зв’язку з чим Управлінням у справах захисту прав споживачів м. Києва винесено припис, згідно з яким позивача зобов’язано усунути недоліки, зазначені в акті перевірки № 001980 від 08.09.2010р., та письмово повідомити про це відповідача  до 07.10.2010р. з дня проведення перевірки.

Так, управлінням у справах захисту прав споживачів м.Кєва, на підставі статей 23, 26 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів", за реалізацію позивачем товару, що не відповідає вимогам ДСТУ 3527-97 «Загальні технічні вимоги» (Вимоги золотарські з коштовних металів), а саме без дати виготовлення на виробах зі вставками з коштовних каменів прийнято постанову № 001898/пром від 19.10.2010 про накладення на позивача стягнення у вигляді штрафу в розмірі 43432 грн. 40коп.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів визначаються Законом України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів".

Відповідно до статті 4 вказаного Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на безпеку продукції, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Держава, в силу статті 5 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів", забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Відповідно до статті 6 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів" продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Частиною першою статті 15 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;  найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів" інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів" суми штрафів зараховуються до державного бюджету.

Статтею 26 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів" визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

До суду позивачем були надані документи, згідно яких вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Московський ювелірний завод»  були надані відповідачу специфікації на ювелірні вироби, накази про маркування ювелірних виробів, етикетки з ювелірних виробів із зазначенням дати виготовлення виробу, так на обручці арт.R01-17127 зазначено дату виготовлення  06.03.2008р.; на сережках арт.E01-52317 - дата виготовлення  08.11.2005р.;  на обручці арт.R01-18107 - дата виготовлення  30.06.2005р.;  на обручці арт.R01-48179 - дата виготовлення  27.12.2007р.;  на сережках арт.E01-48427- дата виготовлення  08.10.2008р. Отже, інформація відповідно до положень п. 3.2.2 ДСТУ 3527-97 та ч.1 ст.6 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів", була доведена до споживачів належним чином.

Судом встановлено, що позивач здійснював реалізацію товару, що відповідає вимогам ДСТУ 3527-97 «Загальні технічні вимоги» (Вимоги золотарські з коштовних металів), ст.6 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів" та п.5 «Правил роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння»,  а саме, Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Московський ювелірний завод»  було зазначено дату виготовлення  на п’яти етикетках з ювелірними виробами (обручка арт.R01-48179; обручка арт.R01-18107; обручка арт.R01-17127;  сережки арт.E01-52317; сережки арт.E01-48427).

Крім того, в матеріалах справи є наказ Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Московський ювелірний завод» №2-уп від 11 січня 2007 року «Про маркування ювелірних  виробів». Згідно якого встановлений порядок маркування  ювелірних виробів, а саме, щодо необхідної інформації про виріб: найменування виробу, назва і проба коштовного металу, маса виробу в грамах, розмір виробу, назва вставки, місяць і рік виготовлення, характеристика та НД на вставки, вказуються на етикетці згідно специфікації наданої виробником до відповідної поставки товару.

Зазначений наказ було видано позивачем в зв’язку з необхідністю надання споживачем необхідної, доступної та достовірної інформації щодо продаваємих  на території України ювелірних виробів ВАТ «МЮЗ» та невідповідністю вимог, щодо маркування ювелірних виробів, встановлених на території виробника ВАТ «МЮЗ» (Російська Федерація), вимогам встановлених на території України, а  саме ст.6 Закону України «Про захист прав споживачів», п.5 Правил роздрібної торгівлі ювелірними виробами (Затверджено Постановою КМУ від 25.03.1999р. №460) та положень ДСТУ 3527-97.

Отже, проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства України, матеріали адміністративного позову, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Московський ювелірний завод» до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики управління у справах захисту прав споживачів у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.   

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.  

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню на користь позивача з Державного бюджету.

         Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Московський ювелірний завод» до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики управління у справах захисту прав споживачів у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

 Визнати протиправною та скасувати постанову Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики управління у справах захисту прав споживачів у м.Києві №001898/пром  від 19 жовтня 2010 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Московський ювелірний завод» з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

   Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

             Повний текст постанови складений  24.01.2011 року.

Головуючий суддя                                              (підпис)                                                   Н.В. Захарчук

Суддя                                                             (підпис)                                          В.В. Ільков

Суддя                                                             (підпис)          О.В. Єфанова

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                          Н.В. Захарчук

Постанова  не  набрала законної сили на 24.01.2011 р.

Суддя                                                                                          Н.В. Захарчук

Н.В. Захарчук