Постанова

від 03.02.2011 по справі 40/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд  

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Харків  

03.02.2011 р.                                                                                           справа № 2а- 40/11/2070                      

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання –Алексєєнко О.В..,

          розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

 Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області   

до

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Накфа"   

про

стягнення заборгованості,-

встановив:

          Позивач, Державна податкова інспекція у Харківській області звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Накфа"   заборгованість у розмірі 74.956,78 грн.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що згідно з складеною декларацією по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності відповідач самостійно задекларував суму орендної плати на 2009 рік в загальному розмірі 80.974,65 грн. У встановлені чинним законодавством строки відповідач, ТОВ "Накфа"  вказану суму самостійно задекларованих податкових зобов'язань в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого станом на січень 2010 року виникла заборгованість у розмірі 6.801,62 грн.. Крім того, відповідач самостійно задекларував суму орендної плати на 2010 рік в загальному розмірі 67.478,90грн., оплата якої також не здійснена. За несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов’язань за листопад 2009 року, відповідачу було визначено суму штрафних санкцій в розмірі 676,29грн. податковим повідомленням - рішенням № 0001651501/0/2342 від 04.08.2010р. Оплата зазначеного податкового повідомлення - рішення відповідачем не проведена. Внаслідок невиконання обов'язку по оплаті самостійно задекларованих сум податкових зобов'язань та визначених контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій виникла сума спірної заборгованості в розмірі 74.956,78грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

          Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Накфа"  до судового засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином в порядку ч.3 ст.33 КАС України, про причини неявки суду не повідомив.

          Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

          Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

          Відповідач, ТОВ "Накфа" пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а, отже, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, на обліку як платник податку на землю знаходиться в ДПІ у Обухівському  районі  Київської області.

          ДПІ Обухівського району Київської області  в силу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за наведеними у ст..3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень, звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом, що передбачено п.11  ст. 10 і п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", а тому спір по даній справі підлягає вирішенню в порядку КАС України.

          При вирішенні даного спору суд бере до уваги приписи ч.1 ст.2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Оскільки норми КАС України не встановлюють виключення з наведеного правила, то суд вважає, що воно підлягає застосуванню в тому числі і при розв'язанні спорів за зверненнями суб'єкта владних повноважень.

          Як слідує з матеріалів справи, відповідач самостійно склав і 31.01.2009р. подав до ДПІ Обухівського району Київської області податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, де визначив суму податкового зобов'язання на 2009 рік в загальному розмірі 80.974,65 грн., з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, тобто 6.747,89 грн. щомісячно. Окрім того, відповідач також самостійно склав і 01.02.2010р. подав до ДПІ Обухівського району м. Києва податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, де визначив суму податкового зобов'язання на 2010 рік в загальному розмірі 67.478,90 грн., з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, тобто 6.747,89 грн. щомісячно.

          Такий порядок дій відповідача узгоджується з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про плату за землю", згідно з якою платники з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

          Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про плату за землю", норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

              На підставі даних облікової картки з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності ТОВ "Накфа", яка  ведеться ДПІ Обухівського району Київської області, судом з'ясовано, що з урахуванням сплати відповідачем самостійно обчислених та задекларованих сум податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної форми власності не в повному обсязі заборгованість відповідача по оплаті основного платежу за 2009 рік склала 6.801,62грн., а за січень - жовтень 2010 року - 67.478,90грн.

          Оскільки згідно з ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) віднесена до загальнодержавних податків, то суд відзначає, що на правовідносини з приводу оплати та погашення заборгованості з оплати означеного виду податкового зобов'язання поширюються норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

          Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4. ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов’язання, яка не сплачена платником податків у строки визначені Законом визнається сумою податкового боргу платника податків. Згідно п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 зазначеного Закону, у разі несплати у встановлений термін узгодженої суми податкового боргу, податковий орган надсилає такому платнику податкові вимоги.

          Матеріали справи містять фактичні дані про направлення позивачем першої податкової вимоги № 1/992 від 08.12.2009 р. на загальну суму 53,73 грн. та другої податкової вимоги № 2/272 від 05.05.2010 р. на загальну суму 33.793,15 грн. Зазначені вимоги були розміщені на дошці податкових оголошень, тобто доведені до відома платника у встановленому законом порядку, доказів їх оскарження у порядку, передбаченому законодавством України, суду не надано, а судом самостійно при виконанні приписів ст.11 КАС України не встановлено.    

          Згідно з п.1.3 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

          Оскільки положеннями ст..41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності, то суд вважає, що вирішення питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст..124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів і підлягає вирішенню безвідносно до інших дій, які були вчинені суб'єктом права з метою відновлення порушеного права і інтересу на отримання належних платежів.

          Окрім того, судом з'ясовано, що до спірної суми заборгованості структурно входить заборгованість по оплаті податкового повідомлення-рішення від 04.08.2010р. №0001651501/0/2342 про визначення штрафної (фінансової) санкції за результатами перевірки (акт від 04.08.2010р. № 1454/1501/32856169/173) за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання за листопад 2009 року у розмірі 676,29 грн..

          Оглянувши назване рішення, суд відзначає, що за змістом, формою та підставами винесення, оглянуте рішення узгоджується з компетенцією органів державної податкової служби України, яка встановлена п.11 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" і ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та способом реалізації наданих податковим органам владних повноважень, який визначений Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом –Інструкція) та Порядком направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок).

          Доказів виконання обов'язку по оплаті названого рішення в повному обсязі або доказів відсутності такого обов'язку відповідач до суду не подав. Доказів невідповідності закону податкового повідомлення-рішення від 04.08.2010р. №0001651501/0/2342 судом  з матеріалів справи не виявлено.

          Суд відмічає, що податкове повідомлення-рішення від 04.08.2010р. №0001651501/0/2342 було винесено позивачем з посиланням на норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відтак, в силу приписів п.17.3 ст.17 означеного закону оплата податкового повідомлення-рішення від 04.08.2010р. №0001651501/0/2342 має здійснюватись за правилами оплати податкових зобов'язань.

Відповідно до абз.3 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5  Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

За визначенням п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" апеляційне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.

          В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем передбаченої п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України "Про   порядок   погашення   зобов'язань   платників   податків   перед  бюджетами   та   державними   цільовими   фондами" процедури адміністративного  оскарження  рішень  податкових  органів  щодо  податкового  повідомлення рішення від 04.08.2010р. №0001651501/0/2342, а також його оскарження до суду. Судом самостійно при виконанні вимог ст. 11   КАС України не виявлено ознак існування таких доказів.

          Доказів оплати в повному обсязі чи погашення в інший спосіб спірної суми заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11  КАС України не виявлено. Наявність заборгованості в сумі 676,29 грн. підтверджена приєднаною до справи карткою особового рахунку відповідача.

          Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача склала - 74.956,78 грн.

          Дослідивши зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення спірної суми заборгованості підлягає задоволенню, бо доведена матеріалами справи.

          Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 94, 104, 158-162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

          Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської облсті  до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Накфа"  про  стягнення заборгованості –задовольнити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Накфа" (місцезнаходження - 61003, Харківська область, місто Харків, провулок Класичний,буд.10 Б-2, приміщення № 13-2; ідентифікаційний код - 32856169) на користь Державного  бюджету України заборгованість у сумі 74.956 (сімдесят чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят шість) грн. 78 коп.

          Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу,  про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

          Суддя                                                                                                Сліденко А.В.