Рішення

від 20.01.2011 по справі 17/393-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/393-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.01.11р.

Справа № 17/393-10

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Приватного Науково-виробничого підприємства "Промислові метали", м. Жовті Води Дніпропетровської області

про стягнення 105 705,01 грн.

Суддя  Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Пека З.О., довір. № 002/08-10 від 15.04.10р.;

від відповідача: Лютаєв П.О., довір. № 32 від 17.12.10р.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Приватного Науково-виробничого підприємства "Промислові метали" (надалі - відповідач) суму 105 705,01 грн. збитків завданих за неналежне виконання зобов'язань за договором № Т-У0045374 від 31.10.06р.

Вмотивовує заявлені вимоги тим, що згідно з умовами спірного договору відповідач повинен був завершити виконання робіт до 30.03.07р. (пролонгований до 31.12.07р.), у відповідності до календарного плану, який є невід'ємною частиною цієї ж угоди. Тоді як, фактично дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів отримано 25.02.08р., а старий дозвіл закінчився 01.01.08р. У зв'язку із чим, підприємство позивача здійснювало у період з 01.01.08р. по 25.02.08р. свою діяльність без наявного дозволу, внаслідок чого понесло витрати на відшкодування завданих державі збитків.

Відповідач позовні вимоги не визнає. У відзиві на позов вмотивовує свої заперечення тим, що дії підприємства відповідача в жодному разі не могли призвести до забруднення навколишнього середовища, тоді як зазначені в позові збитки утворились насамперед внаслідок дій позивача. Разом з тим, зазначає про затримку виконання умов спірного договору саме з боку позивача, оскільки початкова інформація для виконання етапу „Інвентаризація” була надана підприємству відповідача у грудні місяці 2007 року, а згідно календарного плану до цього ж договору на виконання робіт відведено 6-ть місяців.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

        встановив:

31.10.2006 року між позивачем (замовником) та відповідачем (виконавцем) було укладено договір підряду № Т-У0045374 (далі - Договір), згідно з умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання виконати науково-технічну роботу на тему „Інвентаризація джерел викидів, розробка та оформлення обґрунтовуючих документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел ВАТ „Дніпродзержинська ТЕЦ” із узгодженням документації у встановленому порядку”.

За умовами п. 3 вказаного договору зміст та строки виконання основних етапів визначаються календарним планом, який є невід'ємною частиною цієї угоди. При цьому, календарний план до Договору передбачає строк виконання робіт –шість місяців, з моменту отримання всіх початкових даних  для початку одного етапу „Інвентаризація”.

В подальшому між сторонами були внесені доповнення до Договору, зокрема, укладено додаткову угоду від 01.09.07р. до Договору, якою було пролонговано дію Договору до 31.12.07р. Також, листом № 5473/11 від 03.12.07р. (а.с. 32) замовник повідомляв відповідача про необхідність виконання договірних робіт в строк до 31.12.07р.

Дозвіл № 1210436900-113 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів позивачем отримано 25.02.08р. (а.с. 51).

В той же час позивач стверджує, що у період з 01.01.08р. по 25.02.08р. теплопостачальне підприємство здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферу саме внаслідок порушень відповідачем умов Договору. У зв'язку із чим, понесені витрати на захист своїх прав у господарських судах та на відшкодування збитків завданої навколишньому середовищу у загальному розмірі 105 705,01 грн., з яких:

-          18 511,38 грн. збитки нараховані екологічною інспекцією м. Дніпропетровська (сплачені п/д № 80 від 03.04.08р.);

-          84 373,80 грн. збитки стягненні на користь держави за постановою господарського суду;

-          843,74 грн. державного мита;

-          51,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

-          1 924,35 грн. держмита за подання апеляційної скарги,

які насамперед, на думку позивача, безпосередньо пов'язані із неналежним виконанням відповідачем Договірних зобов'язань.

Проведений господарським судом аналіз поданих в обґрунтування позовних вимог документів вказує на їх безпідставність, оскільки при вирішенні питання про стягнення з відповідача збитків понесених за наслідками здійснення підприємством позивача викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, насамперед неможливо дійти однозначного та беззаперечного висновку про те, що завдання збитків у вигляді здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферу відбулося саме внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з виконання науково-технічної роботи на тему „Інвентаризація джерел викидів, розробка та оформлення обґрунтовуючих документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел ВАТ „Дніпродзержинська ТЕЦ” із узгодженням документації у встановленому порядку”.

За загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування за наявності повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; та вина правопорушника.

Позивачем не доведені ні факт наявності протиправної поведінки відповідача та його вини, ні наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, завданими навколишньому середовищу, у зв'язку із викидами забруднюючих речовин в атмосферу здійсненими позивачем.

Не приймаються господарським судом і посилання позивача щодо порушення відповідачем умов Договору, зокрема, строків виконання спірної науково-технічної роботи з огляду на наступне.

Як зазначалось вище між сторонами у справі укладено Договір дія якого пролонгована строком до 31.12.07р.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно з положеннями Наказу Мінекобезпеки за № 58 від 28.06.96р. виконання інвентаризація стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря передбачає надання (у даному випадку позивачем) необхідної початкової інформації для подальшого здійснення (у даному випадку відповідачем) відповідних науково-технічних робіт.

Документи додані до матеріалів справи відображають, що початкова інформація необхідна для виконання умов Договору була надана позивачем відповідачу 19.12.07р. (а.с. 78), а узгоджені сторонами положення цієї ж угоди передбачають строк виконання науково-технічних робіт шість місяців, згідно календарного плану, тоді як спірний дозвіл отримано позивачем 25.02.08р., тобто через два місяці після отримання необхідних початкових даних.

Тому, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що прострочення виконання умов Договору сталося саме внаслідок неналежного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань.

Позивачем, в силу положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, документально так і не підтверджено викладені позовні вимоги, при цьому і обставини наведені в обґрунтування позовних вимог, спростовуються наведеними запереченнями відповідача та належними доказами на їх підтвердження.

Наведене є підставою для повної відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову –відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                  А.В. Суховаров

Рішення підписано –03.02.2011р.