Рішення

від 21.01.2011 по справі 16/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

21.01.2011                                                                                                  Справа  № 16/136

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю „Аргус-та”, м. Ужгород

до відповідача           Ужгородського виробничого ремонтно-будівельного кооперативу „Райагробуд”, с. Минай, Ужгородський район

про                                   стягнення суми 106325,99 грн.

                                                                                              Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача –Машика В.В. (дов. від 01.01.10 №8477)

від відповідача –Попов Є.О. (дов. від 11.01.11)

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Аргус-та”, м. Ужгород (далі –позивач) звернулося з позовом до Ужгородського виробничого ремонтно-будівельного кооперативу „Райагробуд”, с. Минай, Ужгородський район  (далі –відповідач) з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.01.11 про стягнення суми 106325,99 грн., у т.ч. 74440,00 грн. основної заборгованості, 7249,72 грн. пені, 2927,93 грн. три проценти річних, 15408,34 грн. інфляційних втрат, згідно договору про надання послуг охорони від 01.01.07 №7/01-К та 6300,00 грн. витрат на юридичне обслуговування.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач у повному обсязі та у встановлений у договорі строк не виконав свої зобов'язання по оплаті за послуги, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість, яка в свою чергу стала підставою згідно умов договору для нарахування пені та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - інфляційних втрат та трьох процентів річних.  

Відповідач у поданому письмовому відзиві  від 11.01.11 та доповненні до відзиву на позов від 21.01.11 вказує про непогодження з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими, що мотивує наступним: при розрахунку сум інфляційних втрат позивачем враховувалися тільки ті місяці, коли індекс інфляції був більше 100%; позивачем безпідставно завищено суму інфляційних втрат на 1297,61 грн.; позивач вправі вимагати нарахування штрафних санкцій тільки з суми, яка підлягала до сплати за березень місяць –з 9000 грн. і сума таких нарахувань складає 821,34 грн., оскільки відповідно до договору плата за послуги повинна була вноситися до 10 числа наступного місяця; позивач безпідставно відніс до збитків витрати на послуги ФОП Машика В.В..

У судових засіданнях 11.01.11, 18.01.11, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), оголошувалася перерва.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем (охоронна фірма по договору) та відповідачем (замовник по договору) 01.01.07 укладено договір про надання послуг охорони №7/01-К (далі –договір), згідно якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов'язання по забезпеченню комплексної безпеки на об'єкті відповідача (п. 1.1 договору).

Об'єкт відповідача, на якому позивач зобов'язався забезпечувати комплексну безпеку знаходиться за адресою: Ужгородський район, с. Минай, вул. Свободи, 5.  

Відповідно до п. 1.3. договору охорона об'єктів (приміщень) здійснюється в дні та години вказані, в дислокації –розрахунку об'єктів, що охороняються (приміщень) –Додаток №1, 2.

Позивач на виконання умов договору та на підставі дислокацій –розрахунків від 01.01.07, №2 від 01.02.08, №2 від 01.04.08 та №3 від 01.07.09 належним чином виконав свої зобов'язання по забезпеченню комплексної безпеки на об'єкті відповідача.

Згідно п. 1.3. відповідач зобов'язався, зокрема, своєчасно вносити плату за послуги охорони на розрахунковий рахунок або в касу позивача до 10-го числа наступного місяця в повному розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Між сторонами проведено звірку взаєморозрахунків, про що складено акт від 01.04.10 та водночас підписано акт зняття поста цивільної охорони на об'єкті замовника, у якому також вказано, що на момент зняття поста цивільної охорони заборгованість відповідача перед позивачем складає 79440 грн.

У п. 3.1. договору, зокрема, визначено, що у разі порушення терміну оплати за охорону, змовник виплачує охоронній фірмі пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день заборгованості.

Позивач, керуючись вказаним пунктом договору та враховуючи подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу 79440,00 грн., за період з квітня 2010 року по вересень 2010 року нарахував відповідачу пеню, яка згідно розрахунку становить 7249,72 грн.

Відповідач не погодився з позовними вимогами щодо стягнення з нього вказаної суми пені та вказав з посиланням на п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що позивач вправі вимагати нарахування штрафних санкцій тільки з суми, яка підлягала до сплати за березень місяць 2010 року –з 9000 грн. і сума таких нарахувань складає 821,34 грн., оскільки відповідно до договору плата за послуги повинна була вноситися до 10 числа наступного місяця.

З розрахунку позивача вбачається, що позивач нарахував відповідачу пеню за період квітень-вересень 2010 року на суму 79440,00 грн. –загальну суму заборгованості відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позивачем допущено порушення у частині періоду нарахування пені на сум простроченої заборгованості.

Отже, пеня підлягає перерахунку, виходячи з періоду, який вказано позивачем у розрахунку та відповідних прострочених сум, нарахування пені на які охоплює вказаний позивачем період нарахування пені –з квітня 2010 року по вересень 2010 року. На суму 9000 грн. прострочки, яка виникла у зв'язку з несплатою суми за охорону за жовтень 2009 року сума пені за квітень 2010 року буде становити 9000 грн.х2х10,25%х29днів/365 днів=146,59 грн.; сума пені за квітень-травень 2010 року на суму 9000 грн. (листопад 2009 року)х2х10,25%х60днів/365 днів=303,29 грн.; сума пені за квітень-червень 2010 року на суму 9000 грн. (грудень 2009 року)х2х10,25%х90днів/365 днів=446,42 грн.; сума пені за квітень-липень 2010 року на суму 9000,00 грн. (січень 2010 року)х2х10,25%х121днів/365 днів=579,82 грн.; сума пені за квітень-серпень 2010 року на суму 9000,00 грн. (лютий 2010 року)х2х10,25%х152днів/365 днів=701,63 грн.; сума пені за квітень-вересень 2010 року на суму 9000,00 грн. (березень 2010 року)х2х10,25%х182днів/365 днів=816,29 грн.

Отже, загальна сума пені повинна становити 2994,04 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті за охорону позивач за період з травня 2007 року по  грудень 2010 року нарахував відповідачу інфляційні втрати, що згідно розрахунку становить 15408,34 грн. та за вказаний період три проценти річних, що згідно розрахунку позивача становить 2927,93 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензіями від 04.06.10 №1/06-10 та від 11.08.10 №01-08/10 з вимогою погасити заборгованість, однак відповідач залишив претензії без відповіді та задоволення.

У ході розгляду справи відповідач частково на суму 5000 грн. погасив основну заборгованість, у зв'язку з чим позивачем зменшено позовні вимоги. Таким чином, залишок основної заборгованості становить 74440,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

                    З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми                  74440,00 грн. основної заборгованості, 2927,93 грн. трьох процентів річних та 15408,34 грн. інфляційних втрат, підлягає задоволенню у повному обсязі, а у частині вимог про стягнення з відповідача суми 7249,72 грн. пені, підлягає задоволенню частково на суму 2994,04 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у сумі 6300,00 грн. витрат на юридичне обслуговування, згідно договору про надання правових послуг №673 від 01.01.09, укладеним позивачем та фізичною особою –підприємцем Машика Віктор Вікторовичем., які понесені у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку за договором, оскільки дії по організації правового захисту є такими, що були необхідні для відновлення порушеного права.

У підтвердження витрат за юридичні послуги у сумі 6300,00 грн. позивач подав платіжне доручення №46 від 28.05.10. та акт прийому-передачі наданих послуг №28/10 від 30.12.10. У якості доказів надання правових послуг, представник додатково посилається на участь у судових засідання, що відмічено в ухвалах суду та протоколах судових засідань

Відповідно до ч.1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч.1 ст.225 Господарського кодексу України).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 6300,00 грн. витрат на юридичне обслуговування, в якості додаткових витрат понесених стороною яка зазнала збитків у зв'язку із порушенням  зобов'язання другою стороною, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позовні вимоги позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34  ГПК України.

Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 1094,55 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити частково.

                    Стягнути з Ужгородського виробничого ремонтно-будівельного кооперативу „Райагробуд” (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Минай, вул. Свобода, 5, код 01353918) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Аргус-та” (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Сільвая, 7, код 33202066):

                    - суму 102070,31 грн., у т.ч. 74440,00 грн. основної  заборгованості, 2994,04 грн. пені, 2927,93 грн. трьох процента річних, 15408,34 грн. інфляційних втрат та 6300,00 грн. збитків;

- суму 1094,55 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита, та                     суму 236,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                    О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.02.11.