Рішення

від 03.02.2011 по справі 5019/26/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5019/26/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"03" лютого 2011 р.                                                                                          Справа  № 5019/26/11

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р.  розглянувши справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал"

до відповідача  Приватного підприємства "Мавіотос"

про стягнення  в сумі  50 127 грн. 38 коп.

за участю представників сторін:

позивача:  Кузяк Р.Б. дов. № 05 від 0.01.11 р..;

відповідача:  не з'явився.

Статті  20, 22 ГПК України  роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінерал" звернулось до господарського суду з позовною заявою у якій просить стягнути з Приватного підприємства "Мавіотос" 26 375 грн. 06 коп. заборгованості, 20 256 грн. 00 коп. пені, 832 грн. 44 коп. 3% річних та 2 663 грн. 88 коп. втрат від інфляції, всього 50 127 грн. 38 коп.

У судовому засіданні 03 лютого 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які наявні  в матеріалах справи (а.с.15, 20).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав  можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі  матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача,  вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.  

При цьому суд встановив та врахував наступне.

07 вересня 2009 року  між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінерал" та Приватним підприємством "Мавіотос" укладено договір поставки № 3. Відповідно до п.1.1 договору позивач зобов`язувався передати у  власність відповідача в період з 08 вересня 2009 року по 08 листопада 2009 року пиловик хвойний в кількості 300 м.куб., а відповідач зобов`язувався прийняти товар у вказаній кількості і оплатити його на умовах даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінерал" згідно накладної № 34 від 18 вересня 2009 року поставило приватному підприємству "Мавіотос" пиловик хвойний (сосна) І сорту -  в кількості 11,51 м.куб. на суму 4 673 грн. 06 коп., ІІ сорту -  в кількості 28,73 м.куб, на суму 8 619 грн. 00 коп. та ІІІ сорту - в кількості 43,61 м.куб. на суму 13 083 грн., всього на загальну суму 26 375 грн. 06 коп. (а.с.10).

Отримання відповідачем вказаного товару підтверджується довіреністю серія ЯМЛ № 640826 від 18.09.09 р. (а.с.9).

Станом на 27 липня 2010 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 26 375 грн. 06 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками сторін (а.с.11).

Відповідно до п.2.1.  договору розрахунки здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів покупцем (відповідачем) на банківський рахунок постачальника (позивача) протягом шістдесяти календарних днів з дати отримання кожної партії товару.

Проте, в порушення умов  договору оплата за отриманий від позивача товар  відповідачем не проведена  і за ним, станом на день розгляду справи, рахується заборгованість в сумі 26 375 грн. 06 коп.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний  вчинити на користь другої сторони (кредитора)  певну дію  (передати  майно,  виконати  роботу,  надати  послуги, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись   належним   чином   відповідно  до  умов договору та вимог  актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .   

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Обов`язок належного виконання зобов`язання встановлений ч.1 ст.193 ГК України.

Між сторонами  виникли правовідносини по договору поставки, до якого застосовуються положення  параграфу 1 гл. 30 ГК України- «поставка».

Відповідно до ч.1 ст.264 ГК України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

За договором поставки, одна сторона - постачальник зобов'язується  передати (поставити) у зумовлені строки (строк)  другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення 26 375 грн. 06 коп. заборгованості суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 26 375 грн. 06 коп. заборгованості заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.  

Пунктом 4.3. Договору визначено, що сторона яка порушила грошове зобов`язання згідно договору, зобов`язана сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,2 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене, позивачем нараховано пеню за період з 18 листопада 2009 року по 16 грудня 2010 року в  сумі 20 256 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак при нарахуванні пені позивачем не взято до уваги  пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, яким встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та необґрунтовано нараховано пеню поза межами вказаного строку.

Відповідно до п.2.1. Договору приватне підприємство "Мавіотос" зобов'язалось оплатити поставлений позивачем товар протягом 60 календарних днів з дати  отримання.

З огляду на вищевказане, строк оплати вартості товару настав 18 листопада 2009 року.

Таким чином нарахування пені, в разі несвоєчасної оплати вартості товару, на підставі п.6 ст.232 ГКУ, можливе лише по 18 травня 2010 року. Однак позивач за несвоєчасну оплату вартості товару   нарахував пеню по 16 грудня 2010р.(а.с.2, 21).

Згідно частини 2 ст. 551 ЦК України,  якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений в законі може бути збільшений у договорі.

Суд зазначає що відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»№ 01-8/211 від 07.04.2008р. передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, а тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України.

Положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином, враховуючи положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України суд стягує пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по договору № 3 від 07.09.09 р.  в сумі 2 696 грн. 04 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, то вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 832 грн. 44 коп. та 2 663 грн. 88 коп. втрат від інфляції, нарахованих за період з 18 листопада 2009 року по 16 грудня 2010 року, є підставною і підлягає задоволенню за обгрунтованим розрахунком позивача /а.с.2, 21/.

Судові витрати по справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК  України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Мавіотос" (34550, Рівненська область, Сарненський район, смт Клесів, вул.Дзержинського, 12а, код 30132625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал" (34500, Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул.17 Вересня, 21, код 32256346) 26 375 грн. 06 коп. заборгованості, 2 696 грн. 04 коп. пені, 832 грн. 44 коп. 3% річних, 2 663 грн. 88 коп. втрат від інфляції,  325 грн. 67 коп. витрат по держмиту та 153 грн. 33 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.  Наказ  видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити у позові в частині стягнення 17 559 грн. 96 коп. пені.

Повний текст рішення оформлено та підписано  04.02.2011р.

Суддя                                                         В.Р.Войтюк