Рішення

від 24.01.2011 по справі 9/84-1866

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/84-1866

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2011 р.Справа № 9/84-1866

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Гевка В.Л.             

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос", вул. Вовчинецька, 192, м. Івано-Франківськ, 76018            

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Світ", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль, 46006  

про cтягнення заборгованості в сумі 10 913 грн. 92 коп.

За участю представників сторін:

          позивача: Сагаль А.А. –довіреність від 01.12.2010р.

          відповідача: не з'явився          

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація  судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігос", вул. Вовчинецька, 192, м. Івано-Франківськ звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Світ", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль  про стягнення заборгованості в сумі 10 913 грн. 92 коп.

Позов обґрунтовується належним чином завіреними копіями: Договору на поставку товарів №683 від 20.01.2009р., Актів звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2010р., станом на 01.09.2010р. та станом на 17.09.2010р., претензій про сплату заборгованості за товар №290 від 11.08.2010р. на суму 3851,02 грн., №317 від 03.09.2010р. на суму 5075,28 грн., №383 від 19 жовтня 2010р. на суму 7526,70 грн., карточки-рахунку в період з 02.08.2010р. по 17.09.2010р., іншими матеріалами.

Ухвалою господарською суду від 26.11.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено вперше на 06.12.2010 р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 20.12.2010р. та на 24.01.2011р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів, а також в зв'язку з перебуванням судді Гевко В.Л. на лікарняному, розгляд справи переносився на 10.01.2011р.

Представник позивача в судове засідання 24.01.2011р. прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою. Разом з цим, зазначає, що надіслані відповідачу претензії щодо погашення боргу з метою врегулювати спір в досудовому порядку, відповідачем залишені без  задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань не заявив, витребуваних судом документів не представив, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином в порядку ст.ст.64,77 ГПК України.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача, за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникло господарське зобов'язання, а спір виник внаслідок неналежного виконання умов зобов'язання щодо поставки та оплати товару, які виникли із укладеного між сторонами договору поставки товару.

Зокрема, 20 січня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос" (як Продавцем), Позивачем у справі, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий світ" (як Покупцем), Відповідачем у справі, було укладено Договір поставки товару № 683. (далі по тексту - Договір).

Термін дії договору визначено з моменту підписання і до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.

Із змісту ч.1ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Також і за умовами укладеного між сторонами Договору, зокрема п.1.1., Продавець, Позивач у справі, зобов'язувався, поставити і передати у власність Покупця, Відповідача у справі, товар згідно заявки  (далі - товар), а Покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар на умовах та в порядку визначених цим Договором.

Згідно з п.2.2 Договору постачальник зобов'язується поставляти товари за цінами, зазначеними у Специфікаціях затверджених Сторонами (Додаток №1). Ціна поставленого товару міститься у видаткових накладних, які надаються постачальником покупцеві для проведення оплати.

Як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи, він свої зобов'язання за Договором виконав належним чином. Зокрема, на виконання умов Договору ТОВ “Лігос” згідно усного замовлення відповідача ТОВ “Торговий світ”  в період з 03.06.2010р. по 17.09.2010р., передав у власність останнього, як покупця товар (круасани в асортименті) на загальну суму 10913,92 грн.

Зазначений факт, зокрема, підтверджується наданими суду видатковими накладними (в кількості 515 шт.) на відпущення товару (круасанів в асортименті) в період з 03.06.2010р. по 17 вересня 2010р.  (копії знаходяться в матеріалах справи). При цьому, як вбачається із зазначених видаткових накладних вони завірені печаткою та підписом представника Відповідача в графі про отримання товару від Позивача.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.4 Договору сторони погодили, що Покупець здійснює розрахунок з Постачальником на умовах 60- ти календарних днів попередньої оплати або відтермінування платежу з дня отримання товару.

Разом з цим, як стверджує позивач відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав належним чином, а саме не  провів повністю розрахунків за поставлений товар. В зв'язку з чим, основна заборгованість відповідача, станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду, склала 10913,92 грн. В підтвердження відсутності платежів позивачем як доказ надано суду виписки з обслуговуючого банку по контрагенту –відповідачу (знаходяться в матеріалах справи).

Крім того, вказану суму заборгованості сторони підтвердили шляхом проведення акту звірки взаємних розрахунків, яким підтвердили, що сальдо заборгованості ТОВ “Торговий світ”, станом на 17 вересня 2010р., становить 10913,92 грн. Зокрема, як вбачається і з поданого суду акту, останній підписаний сторонами без заперечень.

Позивач у позовній заяві та в судовому засіданні зазначає, що ним, в порядку ст.6 ГПК України, в зв'язку із регулярним порушенням термінів оплати за реалізований товар, з метою досудового врегулювання спору неодноразово направлялись на адресу  ТОВ “Торговий світ” претензії №290 від 11.08.2010р. про негайну сплату заборгованості за отриманий товар в сумі 3851,02 грн. та №317 від 03.09.2010р. з вимогою сплатити прострочену за договором від 20.01.2009р. №683 заборгованість в сумі 5075,28 грн., проте Відповідачем вони були залишені без відповіді та задоволення.

Одночасно суд має за необхідне зазначити, що представлену в якості доказу копію претензії №383 від 19 жовтня 2010 року на суму 7526,70 грн., суд до уваги не бере, оскільки її адресовано та направлено, згідно копії поштового повідомлення, товариству з обмеженою відповідальністю "ВК-Фудз", вул. Сербська,13, м.Львів, однак, зазначене товариство не являється ні відповідачем у справі ні стороною по Договору, з якого виникли спірні зобов'язання.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Також, із змісту ч. 2 статті 218 ГК України у  разі,  якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищезазначене, суд, розглянувши матеріали справи, вважає зазначену позивачем суму основного боргу у розмірі 10913,92 грн.  правомірно заявленою та документально обґрунтованою. При цьому доказів протилежного з боку відповідача суду не надано.

Статтею 4 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

В свою чергу, відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи, беручи до уваги те, що відповідач в судові засідання не з'явився, станом на день розгляду справи, суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представлено), а тому доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку і згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос", вул. Вовчинецька, 192, м. Івано-Франківськ підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Світ", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль - 10913,92 грн. основного боргу.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст. 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито” покладаються на відповідача у справі.

Поряд з цим, як вбачається із позовних вимог, позивачем -  Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос" заявлено до стягнення 10913 грн. 92 коп., тоді як згідно платіжного доручення №4248 від 18.11.2010р., що знаходиться у матеріалах справи за звернення до суду сплачено 112 грн. 00 коп. державного мита.

У відповідності до п.п. "а"  п.  2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито"  із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів   громадян   і   не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, відповідно до статті 47 ГПК України державне  мито  підлягає  поверненню  у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

П. 1 ч. 1 статті 8 Декрету КМУ "Про державне мито" передбачено, що сплачене  державне  мито  підлягає  поверненню  частково або повністю  у випадку  внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи зазначене, суд повертає позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Лігос" з Державного бюджету України -  2 грн. 86 коп. надмірно сплаченого державного мита.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд                                                                   

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Світ", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль (ідент. код 30249693), р/р 2600000013121 в Тернопільській філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 338879  в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос", вул. Вовчинецька, 192, м. Івано-Франківськ (ідент. код 20547427), п/р 26001115066 в ІФ ОД "Райффайзен Банк  Аваль", МФО 380805 –10 913 (десять тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 92 коп. боргу, 109 (сто дев'ять) грн. 14 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Лігос",  вул. Вовчинецька, 192, м. Івано-Франківськ (ідент. код 20547427) з Державного бюджету  2 (дві) грн. 86 коп. надмірно сплаченого державного мита.

Наказ та довідку видати стягувачу після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня  підписання рішення, через місцевий господарський суд.

           Суддя                                                                                          В.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 31.01.2011р.