Постанова

від 23.12.2010 по справі 2а-7707/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року                                                                                          

м. Київ

17:08                          № 2а-7707/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя:  Журавель В.О.,

при секретарі  судового засідання: Горбуновій К.С.,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

     до

про

Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест»

Державної податкової інспекції у Вишгородському районі

Київської області

визнання дій протиправними, скасування Акта №147/15-229 від

25.08.2009, зобов’язання вчинити певні дії - поновлення реєстрації,

поновлення дії свідоцтва від  06.10.2008 №100143421 та

скасування свідоцтва від 22.10.2009  №100251273,

в с т а н о в и в:

24.09.2010 до суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання дій протиправними, скасування Акта №147/15-229 від 25.08.2009, зобов’язання вчинити певні дії - поновлення реєстрації, поновлення дії свідоцтва від 06.10.2008 №100143421 та скасування свідоцтва від 22.10.2009  №100251273.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він своєчасно, у передбачені законом термін і порядку подав до відповідача належним чином заповнену податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 р. Проте, відповідач не визнав подану податкову декларацію як податкову звітність, пославшись на Акт №147/15-229 від 25.08.2009 про анулювання реєстрації свідоцтва платника податку на додану вартість, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест».

Позивач вважає ці дії відповідача протиправними і такими, що порушують його права як платника податків, тому звернувся з позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили та пояснили, що за даними податкової міліції відповідач є відсутнім за адресою місцезнаходження, тому, на думку податкового органу, подана декларація заповнена всупереч встановленому порядку, оскільки зазначені у ній відомості про його місцезнаходження не відповідають дійсності. З цих же підстав (відсутність позивача за місцем реєстрації та неможливість встановити його місцезнаходження) було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест» є юридичною особою, що зареєстрована Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області з 26.02.2007 за № 1207-ТОВ.

Як пояснили представники відповідача під час судового розгляду, згідно з даними податкового органу юридична адреса позивача – Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6. Перевіркою, що проводилась податковою міліцією, фактичне місцезнаходження позивача не встановлено.

Із дослідженої в судовому засіданні копії податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2010 року вбачається, що місцезнаходження платника податку - Київська область, Вишгородський район,  м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6.

Згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №068897  місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест» є Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6, дата проведення державної реєстрації 21.02.2007.

Згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №335459 місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест» є Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Київська, буд. 2, приміщення 73, дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію 15.09.2010, підстава заміни – зміна місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест» місцезнаходженням цього Товариства є м. Вишгород, вул. Київська, буд. 2, приміщення 73, нова редакція Статуту затверджена загальними зборами цього Товариства  з посиланням на протокол від 19.07.2010.

Згідно з договором оренди приміщення від 01.01.2009, укладеного між позивачем та МКП «Агропромислове об’єднання», позивач на строк до 12 місяців орендує частину споруди, офісні приміщення площею 8 кв.м. за адресою: м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6. Вказане приміщення прийнято ним у орендодавця МКП «Агропромислове об’єднання» згідно з актом приймання-передачі від 01.01.2009. Згідно з додатком до цього договору оренди його строк продовжено до 31 грудня 2010 р.

За цією ж адресою: м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6, здійснювалося листування відповідача з позивачем.

03.10.2008 позивач подав заяву про реєстрацію його платником податку на додану вартість і зазначив адресу місцезнаходження – м. Вишгород, вул. Кургузова, буд.6. На підставі цієї заяви позивачу видано свідоцтво платника податку на додану вартість №100143421 від 06.10.2008.

В Акті про незнаходження підприємства за юридичною адресою від 06.11.2008 № 622, складеного працівниками відповідача, вказано, що позивач за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6, не знаходиться, господарську діяльність не проводить, бухгалтерські документи не зберігає.

У повідомленні про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 18.12.2008 № 175 вказано про відсутність юридичної особи – позивача за місцезнаходженням; фактичне місцезнаходження юридичної особи або адреса, за якою здійснюється зв’язок, не встановлено.

В Акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 25.08.2009 № 3510/10/15-202/1722 вказано дві підстави та такого анулювання: те, що позивач подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з грудня 2008 року до липня 2009 року з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, та має за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн 00 коп., а також те, що факт відсутності чи неможливість установити місцезнаходження позивача  підтверджено повідомленням № 175 від 18.12.2008.

За таких обставин Актом встановлено, що є підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест» у разі направлення до Держреєстратора повідомлення ф. № 18-ОПП про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації та відповідно до п. 9.8 «г» ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97, у зв’язку з чим комісією податкового органу вирішено анулювати реєстрацію позивача  як платника цього податку.

У зв’язку з анулюванням свідоцтво платника податку на додану вартість №100143421 від 06.10.2008 позивач повторно у встановленому порядку звернувся до відповідача про реєстрацію його платником податку на додану вартість.

У своїх поясненнях в судовому засіданні представники позивача вказали, що єдиною причиною повторного звернення позивача про реєстрацію його платником податку на додану вартість були протиправні дії відповідача по анулюванню попередньої реєстрації його платником податку на додану вартість (свідоцтво від 06.10.2008).

Позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест» 22.10.2009 року видано свідоцтво платника податку на додану вартість №100251273.

Як убачається зі штампу податкового органу на декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року її отримано 03.03.2010 року.

Листом від 04.03.2010 № 1345/10/15-202/596 податковий орган повідомив позивача про те, що декларація позивача за січень 2010 року отримала статус «Не визнано як податкова звітність» та запропонував надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

Як пояснив представник податкового органу під час судового розгляду, згідно з даними податкового органу юридична адреса позивача – Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6. Перевіркою, що проводилась податковою міліцією, фактичне місцезнаходження позивача за цією адресою не встановлено.

Із досліджених в судовому засіданні копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходження позивача – 07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Київська, будинок 2, приміщення 73. Дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію – 15.09.2010, підстава заміни свідоцтва про державну реєстрацію – зміна місцезнаходження.

Усі судові повідомлення, що направлялися за вказаною адресою місцезнаходження –м. Вишгород, вулиця Київська, будинок 2, приміщення 73, доставлені підприємством поштового зв’язку і отримані позивачем.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

В силу підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Підпунктом «з» підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

Але, пунктом 10.6 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Безпосередньо положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» форма та порядок заповнення декларації не встановлено.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 № 213), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982. Згідно з підпунктом 1.5 вказаного Порядку декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.

Однак, ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ані Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість не встановлюють, які саме реквізити є обов'язковими для податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, у яких обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду встановлено, що в декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року позивачем заповнено усі рядки, зокрема, щодо найменування, ідентифікаційного коду та місцезнаходження юридичної особи - платника податку, декларація містить підпис посадової особи, скріплена печаткою цієї юридичної особи.

Місцезнаходження юридичної особи станом на січень 2010 р. та на серпень 2009 року відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, тобто  м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно із статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Відповідно до ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону встановлено, що у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов’язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов’язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест» у встановленому порядку подало заявку про внесення змін до відомостей щодо місцезнаходження юридичної особи і ці зміни уповноваженим органом було зареєстровано лише 15.09.2010.

Таким чином судом встановлено, що станом до цієї дати – 15.09.2010 – юридична адреса позивача, яка внесена до Єдиного державного реєстру, була наступна: м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6.

Отже, твердження відповідача про відсутність обов’язкових реквізитів у поданій декларації, зокрема даних про місцезнаходження позивача, та про відсутність позивача за юридичною адресою, спростовано.

Жодних інших доказів на підтвердження правомірності відмови у прийнятті податкової звітності, Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області суду не надала.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що податковий орган протиправно не прийняв податкову звітність від позивача – податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року.

Суд звертає увагу відповідача, що такі дії посадових осіб податкового органу є протиправними, завдають шкоди інтересам держави. Такі дії суперечать інтересам публічної служби, мають ознаки перевищення службових повноважень посадовими особами податкового органу, що тягне за собою їх дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Функцією судів, що визначена статтею 124 Конституції України, є здійснення правосуддя.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження податкового органу у вирішенні питання про ведення належного обліку платників податків та їх податкових зобов’язань.

Такий обов’язок податкового органу випливає із Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» і жодного судового рішення не потребує.

Правовідносини з приводу анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість унормовані п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до п.п. «ґ» якого реєстрація діє до дати її анулювання, що відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не подає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб’єктів господарювання.

Правила здійснення процедури анулювання реєстрації особи як платника ПДВ деталізовані Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість (затверджено наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за №208/4429; далі за текстом – Положення).

Підпунктом 25.2.1 Положення передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Стосовно  підстав, визначених у п.п. «ґ» пункту 25 Положення (який за змістом є тотожнім п.п. «ґ» п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість”), такими підтвердними документами в силу приписів Положення є:

- свідоцтво або корінець Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом;

- судове рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість;

- документ, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку;

- інформація органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця;

- судове рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру;

- свідоцтво або корінець Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва;

- документ, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції.

Згідно з ч. 2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

В силу ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Позивачем було надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест», в якій не міститься записів про його відсутність за місцезнаходженням.

Вирішуючи справу, суд вважає за потрібне взяти до уваги приписи Порядку

 обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) (затверджено наказом ДПА України від 19.02.1998р. №80 із змінами та доповненнями, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1998р. за №791/3231; далі за текстом – Порядок).

Відповідно до п.11.5 Порядку якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 17) для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

До матеріалів справи відповідачем доказів направлення до державного реєстратора повідомлення форми №18-ОПП не надано, доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запису про відсутність позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест» - за місцезнаходженням немає.

Окрім того, з приписів п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” та приписів п.п.25.2.1 Положення вбачається, що відсутність суб’єкта господарювання за місцезнаходженням не є підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації такого суб’єкта як платника податку на додану вартість, оскільки згідно з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців» факт відсутності суб’єкта господарювання за місцезнаходженням не має відношення саме до порядку реєстрації суб’єктів господарювання, а є окремо визначеною підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, що в свою чергу і є підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації особи як платника ПДВ.

Як убачається з матеріалів справи, Акту від 25.08.2009 та пояснень  представників податкового органу, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість – позивача відбулося із зазначенням двох підстав – відсутність позивача за місцезнаходженням та на підставі того, що позивач подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з грудня 2008 року до липня 2009 з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, та має за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн 00 коп.

Суд вважає, що зазначений висновок не відповідає приписам п.п. «ґ» п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки, за розрахунками податкового органу відсутність оподатковуваних поставок складає період з грудня 2008 року до липня 2009, тобто 8 місяців, а не 12 місяців, як це передбачено Законом. Наведені обставини визнав у судовому засіданні і представник відповідача.

Судом встановлено, що станом на день складення відповідачем оспорюваного Акта від 25.08.2009 р. для підтвердження відсутності позивача за місцезнаходженням у ньому здійснено посилання на повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 18.12.2008 № 175, яке складено більше ніж за 8 місяців до прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Відповідачем не доведено, що ним при прийнятті вказаного рішення використані інші документи, які б підтверджували відсутність позивача за місцезнаходженням, та не надано витягу з ЄДРПОУ, в якому б в установленому порядку була б відображена зазначена інформація.

Тому твердження відповідача про відсутність позивача за місцезнаходженням у ході розгляду справи також спростовано вищенаведеними доказами – Свідоцтвами про державну реєстрацію юридичної особи, витягом з ЄДРПОУ щодо позивача, договором оренди приміщення та документами, які підтверджують розрахунки позивача по цьому договору оренди.

Таким чином, вимоги позивача про скасування акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест» є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір про поновлення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, суд відзначає, що згідно з п.25.4 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (затверджено наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за №208/4429; далі за текстом – Положення) рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства.

У разі надходження скарги від особи, реєстрацію якої анульовано за ініціативою органу державної податкової служби, така скарга розглядається у строки та порядку, визначені Законом України "Про звернення громадян".

Підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної податкової адміністрації України для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість викладається з описом ситуації, посиланням на Закон, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником такого органу чи особою, яка виконує його обов'язки.

Із приписів наведеної норми Положення слідує, що поновлення реєстрації суб’єкта права як платника податку на додану вартість здійснюється органом державної податкової служби України, де така особа знаходилась на обліку в якості платника податку на додану вартість, шляхом виконання обов’язку по направленню рішення суду, яке набрало законної сили до ДПА України.

Суд вважає, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, зокрема, з підстав, наведених у пунктах “а” та “ґ” пункту 9.8 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, не виключає можливості повторної подальшої реєстрації особи як платника зазначеного податку, попереднє свідоцтво якої було анульовано.

Разом із тим, ця особа не позбавлена права оскарження в адміністративному суді рішення про анулювання попередньої реєстрації платника податку на додану вартість, якщо вважає відповідне рішення податкового органу протиправним.

У разі набрання законної сили рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Наведене означає, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Якщо в зазначений період податковим органом було видано нове свідоцтво платника податку одній і тій самій особі, таке рішення також є протиправним, оскільки відповідно до пункту 9.2 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” реєстрація особи як платника податку на додану вартість супроводжується присвоєнням такій особі індивідуального податкового номера, який використовується для справляння цього податку і є унікальним. Відповідно до наведеного одна особа може бути зареєстрована платником податку на додану вартість лише один раз.

За таких обставин суд повинен дати правову оцінку також і рішенню податкового органу про видачу особі наступного свідоцтва про реєстрацію платника цього податку.

При цьому суд ураховує таке.

У розглядуваній ситуації подвійна реєстрація особи як платника податку на додану вартість виникає з вини податкового органу, який прийняв протиправне рішення. Водночас існування в однієї особи двох свідоцтв платника податку на додану вартість, яке виникло з вини податкового органу, може негативно вплинути на подальшу правову оцінку його дій, зокрема, щодо використання ним другого індивідуального податкового номера при складанні податкових накладних у період між незаконним анулюванням його свідоцтва платника цього податку та видачею нового свідоцтва.

Відповідно до наведеного суди повинен захистити законні інтереси особи та відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного

судочинства України вийти за межі позовних вимог при розгляді справи щодо анулювання першої реєстрації платника податку на додану вартість, скасувавши рішення про повторну видачу такій особі свідоцтва платника цього податку, прийняте після незаконного анулювання податкової реєстрації цієї особи.

При цьому за змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб’єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Суд визначає, що рішення суб’єкта владних повноважень є скасованими з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди суб’єктам правовідносин у порівнянні з відвернутою.

За таких обставин скасування рішення про повторну реєстрацію особи судам слід ухвалювати із зазначенням, що таке рішення втрачає чинність із моменту набрання законної сили постановою суду.

Виходячи з наведеного, є правомірними дії особи, що використовувала при складанні податкової звітності, податкових накладних та інших документів другий індивідуальний податковий номер, якщо ці дії вчинені у період між анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість та набранням законної сили судовим рішенням щодо протиправності такого анулювання.

Аналогічна правова позиція наведена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.08.2010 №1172/11/13-10.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. У судовому засіданні представник позивача зробив усну заяву про те, що позивач не заявляє вимог про відшкодування судових витрат. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області щодо відмови у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест» за січень 2010 року податковою звітністю.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області визнати податкову декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест» за січень 2010 року податковою звітністю.

Визнати протиправним та скасувати винесений Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Акт №147/15-229 від 25.08.2009 про анулювання реєстрації свідоцтва платника податку на додану вартість, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест».

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області вчинити передбачені законодавством дії щодо поновлення реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест» (індивідуальний податковий номер 349612510080, ідентифікаційний код юридичної особи 34961256) платником податку на додану вартість з дати реєстрації – 06.10.2008 року.

Визнати протиправним та скасувати свідоцтво платника податку на додану вартість №100251273 від 22.10.2009 року, видане Товариству з обмеженою відповідальністю «Арт-Будінвест», яке втрачає чинність із моменту набрання законної сили постановою суду.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області подати до суду звіт про виконання постанови суду через один місяць після набрання постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.  

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.  

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                         Журавель В.О.

         Постанову складено у повному обсязі та підписано 25 грудня 2010 року